Любі діти, мої виховані учні, ви цей текст не читайте, бо зараз ваш директор школи буде шалено сваритися на межі брудної лайки.
Ну, не зовсім брудної: бо відверто обсценної лексики таки уникаю, але ви ж знаєте різні слова, правда? То як будете читати (все одно ж прочитаєте), то підставляйте все, що знаєте з «тих слів»: все одно буде дуже делікатно.
Тепер — до діла. Новорічний шопінг у Фокстроті та у Skymall залишив смердючий осад: як у прямому сенсі, так і в переносному.
На Чернігівській зайшов до «Фокстроту» у ТЦ «Проспект» - подивитися, що там новенького на гаджетному фронті, помацати живцем, потестити камери смартфонів. Ну подобається мені це діло: новеньке вивчати :)
Стою собі смирненько, нікого не чіпаю, вивчаю характеристики, знімаю, роздивляюся знімки — і тут раптом відчуваю... ні, не відчуваю.. носом чую... ууууххххх.... задихаюсь... аааа... дідько.. чим дихати? чи не дихати зовсім? куди тікати?!
Ну от траплялося вам в маршрутці спекотним серпневим днем їхати поруч з парубком, який вдягнений у футболку настільки класну, що її шкода прати — і вона набирає ароматів десь так з квітня до серпня? І коли оцей парубок хапається за поручень над головою, відкриваючи пахучі просолоні простори, не дай Боже вдихнути цю хімічну атаку :(.
Вчора відчуваю щось близьке, мало не зомліваючи, повертаюся: КОНСУЛЬТАНТ!!!:
-- Чем могу вам помочь?
І ось тут — мій внутрішній монолог, вдесятеро пом'якшений цензурою:
«Твою ж туди дивізію: можеш допомогти, можеш... Відчепись, одоробло зачухане, відійди подалі, щезни. Взагалі, йди до бані: там тебе зачекалися. Бо ти ж, вилупок немитий, принаймні тиждень ховаєшся по теплотрасах, а вранці, ледь обтрусивши скловату з одерованої тижневим потом футболки, виходиш до людей».
Каюсь, настільки був деморалізований, що не заволав, не побіг до адміністратора. Єдине бажання було — втекти стрімголов.
Але ж воно нібито й невдобно так відверто тікати. То здушено, намагаючись не дихати промугикав щось на кшталт: «Ні, дякую, я сам запитаю, якщо що...» — і бочком, бочком — подалі від амбре...
А воно ж, тренована тварюка з продаж, покупця не відпускає, плентає за мною, все намагається «быть полезным». Ледве втік.. Півгодини віддихувався...
От питаннячко: у «Фокстроті», певно, всі так ходять, не перуть одяг тижнями?
Бо воно ж за три метри тхне: невже ніхто із його «колег» не відчуває? Принюхались? Чи може, їх на тренінгах змушують носити виключно смердючий одяг, бо такий корпоративний стиль мережі?
Вдалося їм вчора мене вразити: ох, вдалося... Тепер до «Фокстроту» -- виключно у протигазі. Якщо взагалі ще туди зайду.
А от Skymall на Райдужному підкинув інше смердюче амбре... Духовне, так би мовити.
На другому поверсі — доморощені новорічні «аніматори» дітлахів розважають. Пісеньки, прибаутки, жарти...
І все — російською: «Ну-ка дети, станьти в круг..», «В лесу родилась елочка...» — і таке інше....
Воно, нібито, й нічого: але ж ми в Україні, де повно власних чудових дитячих віршиків, жартів, загадок. Та ж «ёлочка» чудово перекладена українською. Ні: вперто ліплять російською.
От їй-бо, мене важко звинуватити у неповазі до російської мови (за фахом — вчитель російської мови та літератури). Але ж цією дитячою російською попсою вдарило по вухах, нібито батогом: звик вже в школі з дітьми — виключно українською.
До речі, три чверті цих нібито тренованих консультантів супермаркетів відповідають російською, навіть коли до них звертаєшся українською. Демонстративно? Чи просто тупенькі?
Отож вчора протягом двох годин два різні ТЦ виконали смердючий «фокстрот». І хоча «мелодії» були різні — осад як від багнюки.
Отака фігня, малята..
