Після відставки польського легіонера з посади очільника «Укрзалізниці» пройшло зовсім небагато часу. Проте представники Міністерства інфраструктури та керівники підприємства залізничних перевезень вже намагаються демонструвати ділове партнерство, взаєморозуміння та повну підтримку… А місцем для такої демонстрації обрали приморський та, на жаль, прифронтовий, Маріуполь.
Сам по собі Маріуполь, як місце проведення презентації Національної транспортної стратегії України до 2030 року, досить символічний.
Три горішки для Попелюшки
По-перше, постійні проблеми з доставкою вантажів та невиконані обіцянки їх усунути були найбільш резонансними претензіями до попереднього керманича залізничного відомства. Заради справедливості варто зазначити, що єдина залізнична гілка, що сполучає Маріуполь з рештою країни, нещодавно була модернізована, проте на швидкості пересування потягів та кількості перевезеної металургійної сировини чи готового металу, така модернізація ніяк не позначилася.
Другий важливий момент: представники транспортного міністерства та експерти проекту технічної допомоги ЄС прибули на зустріч з міською владою Маріуполя відразу після того, як сюди відмовилися їхати футболісти столичного клубу, пославшись не небезпеку проведенні матчу у «прифронтовій зоні». Звичайно, приморське місто все ще перебуває у зоні особливої уваги сепаратистів, хоча про обстріли його околиць реактивними системами залпового вогню вже давно не чути.
І нарешті, третій вагомий аспект: якщо попередня адміністрація «Укрзалізниці» насамперед пишалася здобутками у питанні пасажирських перевезень, обговорення Транспортної стратегії у Маріуполі багато в чому було зосереджене на перевезеннях вантажних, які дають роботу місцевим жителям, а міському бюджету – нові надходження.
Просити якнайбільше, тоді неодмінно щось дадуть
Отож, про Маріуполь і про транспорт… Місцевий міський голова вважає, що городяни живуть у місті, що розташований на півострові: З півночі та сходу – вороги, на півдні – море, і лише на захід від міста прокладена залізнична Дороги життя, яка все ж не виконує повною мірою своїх завдань. Не краща ситуація і з автомобільними артеріями, які потребують ремонту та осучаснення. А також – грошей. Дуже великих грошей. Відновлення траси Маріуполь-Запоріжжя – необхідно 5 млрд. грн, бетонна дорога до Бердянська – ще 2,5 млрд. грн. Навряд чи Кабінет міністрів України вирішить витратити такі кошти на реконструкцію цих маршрутів, оскільки реконструкцію більш важливої транзитної траси Київ-Харків-Довжанський не можуть ніяк завершити вже кілька років поспіль…
Окремо варто звернути увагу на те, що міська влада Маріуполя не полишає надії відновити ще й роботу місцевого аеропорту, для чого необхідно відновити термінал за 70 млн. грн, хоча навряд чи повітряні судна після історії з малазійським Боїнгом ризикнуть зайти в повітряний простір над містом, за кількадесят кілометрів від якого точаться справжні бої.
Також на обговоренні транспортної доступності Маріуполя якось поверхнево згадали про подальшу долю місцевого морського порту, який останнім часом частково перебрав на себе той потік товарів та сировини з яким не змогла впоратися місцева філія «Укрзалізниці». У перспективі тут нібито планують збудувати зерновий термінал за 400 млн. грн власних коштів. Вірогідно, що слідом за металургами аграрії теж вирішили скоротити частку залізничних перевезень на корить морського транспорту. Проте, чи враховують ці плани той факт, що на місцевому порту можна поставити хрест після того, як росіяни, збудувавши міст через Керченську протоку, обмежили габарити суден, що зможуть проходити під його арками. Експерти кажуть, що Маріупольський порт якраз найбільше втратив від такого «секвестру».
За чий рахунок цей бенкет?
Зважаючи на всі ці факти можна дійти єдиного висновку: мріяти в Україна можні про все, що душа забажає, – про новий Сінгапур, про міні-Західний Берлін, про чергу з Боїнгів та Аеробусів біля терміналу маріупольського аеропорту. Проте для того, щоб ці мрії стали реальністю, потрібно зовсім небагато. А що саме – досить недвозначно натякнув експерт проекту технічної підтримки Євросоюзу. Коли він розповідав про готовність Європи надати кошти для реалізації транспортної стратегії України, то особливо наголосив на тому, що ЄС буде детально контролювати всі витрати цих грошей по кожному проекту. І у випадку сумнівів щодо доцільності цих витрат таке фінансування з боку європейських донорів може бути припинене у будь-який момент.
Власне це і є універсальний рецепт для вітчизняного політ-бомонду: Як зі звичайного українського міста зробити міні-копію Західного Берліна? Незалежно від того, чи то мова йде про Маріуполь (він просто став місцем чергового обговорення транспортної стратегії, які до того відбулися в Одесі, Харкові та Львові), чи про будь-яке інше місто країни! Відповідь проста, хоча й звучить як питання: А перестати красти з бюджету не пробували? Очевидно, що в об'єднаній Європі таке правило давно і неухильно виконується і саме тому зараз мер Маріуполя мріє перетворити своє місто на Західний Берлін, а не навпаки…
