Гамлєт — принц Мордору, вдає, що йобнутий
МізулІна — його мати, королева Мордору
Клавдій Кабзон — дядько Гамлєта, мєстоблюститєль прєстолу
Полоній Гундяєв — місцевий наркобарон, продавець опію, батько Офєлії та Лаерта
Офєлія Халатова — наречена Гамлєта,
Лаерт Нахальний — брат Офєлії. Каже, що не любить Гамлєта
Тимчинбєрг та Гільдестерн — прідворниє жлоби
Медвєціо — гамлєтів служка, весь час наче під снодійним
Фортінбрас
Вартові
Примари
Санітари
Народ
ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА ПЕРША
(Спаська вежа мордорського замку. Біля вікна стоять Вартовий та Медвєціо)
Вартовий
- Тобі, Медвєціо, скажу.
Ти всеж мій кум!
Піду на пєнсію,
Бо мій терпець урвався!
Якби ти бачив це,
Ти б теж злякався!
В очах би жах стояв,
А, не як зараз, глум!
Медвєціо
- Що, знов тобі наснилися примари?
Кажу тобі — не пий той «Хлібний дар»!
Бо не втичеш вже в рідний Сиктивкар!
За сон на варті можна сєсть на нари!
Вартовий
- Не пив я! Ну хіба один стакан.
Але клянуся папой-вєртухаєм,
Вони приходили. Удвох.
Тримаючись за руки.
Обидва з вусами і в старих галіфе.
Якби я був слєгка нє под шафе,
То точно б обісцяв костюмні брюки...
Як ти, торік на свято, у кафе!
Медвєціо
- Забудь той прикрий випадок, падлюка!
Ще раз це скажеш — і тобі не жіть!
Вартовий
- Дивися, друже! Так тєбя ітіть!!!
(вартовий вказує рукою на дві величезні напівпрозорі постаті, що проходять повз вежу, тримаючись за руки)
Медвєціо
- Етож два вождя!
І кажуть оба — то батьки Гамлєта,
Що дідько взяв до себе їх давно.
Я бачив ці мармизи у кіно.
Не знав, що можуть вигнать навіть з того свєта!
Вартовий
- Ну, бачиш! Я ж казав! Вони! Вони!
(Вартовий вихоплює зпід пахви пістолет Стєчкіна з глушником і стріляє чергами по примарах. Пострілів не чути. Раптом десь включили радіо і ранкову тишу спотворив голос Діми Білана. Від цього співу Фата-Моргана розсипалася, наче її і не було)
(занавес)
СЦЕНА ДРУГА
(велика зала мордорського палацу. Клавдій Кобзон і МізулІна вмовляють Гамлєта не їхати у Брісбен на зустріч з головами урядів найзаможніших світових країн. З'являється Полоній Гундяєв у супроводі своїх дітей — Офєлії та Лаерта. Руки Полонія наче крейдою обсипано кокаїном. Всі по черзі роблять вигляд, що цілують ці руки, але, насправді, всмоктують носом пекельне зілля)
МізулІна
- Мій синку, Гамлєте!
Не їдь в той Брісбен клятий!
Ну шо ти там не бачив? Кенгуру?
Ми краще втрьох пограємо в «буру»,
А може у «Козла», ти в нім завзятий!
Ну знов зберуться там пихаті волоцюги.
Цьом-цьом друг дружку, наче голубі.
Ти ще загубишся у тій дурній юрбі,
Чи станеш жертвою звичайної наруги!
Підступні хвойди з голеною pussi
Накинуться, мов хунта за Дніпром.
Якщо піддашься цій бридкій спокусі -
За аліменти відберуть Газпром!
Не їдь, мій синку!
Я тебе благаю!
Клавдій Кабзон
Ну що ти, хлопчику!
Послухай краще мати!
(Гамлєт, що вже вп'яте цілував руку Полонію Гундяєву, підняв голову і подивився на Кабзона)
Гамлєт
Мовчи, мудак!
Не вчи мене співати!
(Гамлєт швидкою ходою направляється до таємних дверей, де щезає. Лаерт Нахальний зневажливо дивиться в слєд Гамлєту)
Лаерт Нахальний
Не любиш правди? Буде тобі правда!
Ти батькові за рік заборгував!
А я за кокс, що ти недавно нюхав,
В Колубії життя ледь не віддав!
Та прийде день і з тебе я спитаю.
Хай чорт розсудить — хто із нас двох прав!
(занавес)
СЦЕНА ТРЕТЯ
(Гамлєт у таємній кімнаті дивиться на екрани моніторів, що показують усі зали і кімнати мордорської фортеці. Час від часу він вмикає звук і чує, про що розмовляють його піддані. До кімнати раптово входить Мєдвєціо)
Мєдвєціо
Мій принц! С докладом но без стука!
Я в тому сенсі, що у двері не постукав!
Гамлєт
Ти знову зглузду з'їхав геть, Дімон?
Так налякать мене — підкрастися без звука!
Якщо ще раз утнеш таке, падлюка!
Ти пожалкуєш, штопаний гандон!
І шо такє, скажи «Доклад бєз стука»
Історію у школі треба вчить!
Тут майже всі стучать, хто мають вуха,
А хто не має — все одно стучить!
Мєдвєціо
Пробач, мой повєлітель! Віноват!
Но зараз будєш ти ужасно рад!
Намєдні бачив я твого папаню.
Та ще нє одного, а сразу двух!
Гамлєт
Іді, дурак, проспісь, а потім в баню!
А після полізай в старий лантух.
І в цьому лантусі у річку — бух!
Де повно п'яних, як і ти, ропух!
Допився, геть, до білої гарячки,
До привидів і до рожевих мух!
Мєдвєціо
Клянуся, друже! Щоб мене порвло!
Гамлєт
Закрой своє поганоє єбало!
І, кстаті, ето так нємислімо жєстоко,
Сміятися над бєдним сіротой!
Мєдвєціо
Клянусь своєю пєрвою жєной!
Шоб мнє айфона не тримать до віку
Умєлою, но трєпєтной рукой!
Вночі, коли всі в Мордорі заснули,
Я боронив общественний покой.
Аж раптом мімо вежи проминули
Дві постаті, беззвучні та страшні.
Не залишая тіні на стіні.
Ми з вартовим ледь язики не проковтнули!
І я впізнав їх, то були оні!
Адольф із Йосипом, совсєм как на портрєтє!
Великі, але якось... неземні.
Як ... з облачного схрону в Інтернетє.
(Гамлєт явно збентежений. Іде до шафи, достає пляшку горілки і два стакани. Наливає собі та Мєдвєціо. Оба випивають, занюхуючи рукавом камзолу)
Гамлєт
Ну, що ж! У тебе є ще шанс!
Якщо вночі сьогодні еті двоє
До вежі з'являться — то так і бить, живи!
Не з'являться — то руки відрубаю по самі вуха
І будеш хуєм тикать в свій айфон.
Своє життя поставив ти на кон.
Молись, щоб я побачив ті два духа!
(занавес)
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА ПЕРША
(Гамлєт та Мєдвєціо вдвох на спец. балконі спасської вежі мордорського замку. Мєдвєціо час від часу засипає і голосно храпе. Гамлєт шпиняє його палкою, не даючи спати. Раптом він бачить, як у сутінках ущильнилася матерія і дві велетенські фігури відокремилися і наблизилися впритул до вежи. Гамлєт спочатку лякається і блідне, але потім, розгледівши знайомі обличчя збирається с духом і промовляє до привидів)
Гамлєт
Ви, м'яко кажучи, обрали дивний спосіб!
Адольф — майн фатер! Батечку мій Йосип!
Я так зрадів, щасливий до нестями,
Жалію, що нема зі мною мами!
Дай тато Джо на щастя руку мнє
Такую руку я не бачив зроду!
Примара Сталіна
Ти чув, Адольф, що меле бовдур цей?
Отак з'являтись собствєнному плоду!
Від дурощів немає панацей!
Ей, синку! Гамлете! Отямся і послухай!
Ти шо, Єсєніних наївся перед сном?
Кидай бухать і кокаїн не нюхай!
І про мамашу теж не галасуй.
Не хочу знатися я з той ганебной шлюхой.
Примара Гітлера
Та він завжди був йобнутий мудак!
От пам'ятаю, як колись у Кельштейнхаус
Я на терасі вдень відпочивав
Заривши голову у подушки, як страус!
Зненацька вискочило це бридке дитя
І заволало на всі Альпи:
«Здравствуй, папа!»
Я ледь не одійшов у небуття
Від витівок маленького кацапа.
Так не лякав мене і Штауфенберг
З валізою цвяхів і гексогену!
Примара Сталіна
Так! Він з дитинства вдачу мав шалену!
Та досить споминів, бо часу в нас замало.
До діла, люди! Слухай, сину мій!
Знаряддям помсти станеш — так співпало!
Є в Мордорі один мудак приблудний,
Що мав колись від нас немалий зиск.
Але під штучною перукою ховався
Пацюк той хтивий на ім'я Кабзон.
До МізулІни в ліжко він забрався,
Щоб згодом всістися на наш з тобою трон!
То вбий його, спали, розвій по вітру,
І грай собі с Дімоном в бадмінтон.
Гамлєт
Стривайте, батьку! Він ваш рідний брат!
Примара Сталіна
Тому я хочу щоб це ти зробив!
Бо із катів — ти самий кращий кат!
Ти українцям братом теж назвався,
А потім ніж у спину засадив!
(десь з вулиці, з відчиненого вікна авто, знову почувся спів Діми Білана. Примари посіріли, стали поступово прозорими і геть щезли. Ранкова прохолода розбудила Мєдвєціо. Той довго крутить головою, бачить Гамлєта, і відразу згадує, нащо вони тут)
Мєдвєціо
Ну що, мій принц? Чи бачив ти когось?
Гамлєт
Пішли скоріше вип'ємо удвох!
Я чув і бачив, і торкався, щоб я здох!
(занавес)
СЦЕНА ДРУГА
(в дзуську п'яні Гамлєт та Мєдвєціо, підтримуючи один одного йдуть по цвинтарю, що розташований між мармуровим курганом і зубчастою стіною мордорського замку. Якісь волоцюги з лопатами, побачивши двох озброєних панів тікають. Гамлєт ледь не падає, наступивши на людський череп. Піднімає череп з землі і вголос читає надпис на могильній табличці: «Ю.В.Андропов»)
Гамлєт
Бєдний, бєдний Юрік!
Мєдвєціо! Це ж мій хрещений!
Кар'єру починав, як батьків паж.
А потім, як очолив КєйДжіБі,
В церквах всі люди замість «Отчє наш»
Молилися «Ту бі ор нот ту бі».
У серці він не мав жалю
До тих шкідливих елементів -
Бандерівців і десидентів,
Захісників, інтелігентів.
І тільки я його люблю!
Він був огрядний чоловік,
А зараз, подивись на нього:
Щербатий череп і провал
На місці ока крижаного.
Все тлін, все порох, забуття...
Немає нічого святого
І час не має вороття!
(занавес)
СЦЕНА ТРЕТЯ
(гамлєтова спальня. По стінах розвішані великі фотографії, на яких Гамлєт у різних позах ловить велику рибу, управляє літаком, цілується з чоловіками у кожаному одязі, грає у хокей, отримує нагороду від федерації боротьби боріцу. Напівоголений, але у ботфортах і з великими дуельними пістолетами в трусах, прокидається Гамлєт. Піднімається, хапається обома руками за голову і знову падає у ліжко)
Гамлєт
- Скажіть мені!
Крим наш? Чи вже не наш?
Чи може вже не Крим,
А острів Паски,
Де із землі,
Мов з тулоба стирчать
Великі голови,
Як скелі незворушні!
Ці голови так схожі на Шойгу
Що пив три дні
З буфєтчицей Ген. Штабу!
Чи може все це був
Поганий сон?
Гаага, кат,
Шибениця, мотузка...
І дихання Чейн-Стокса під кінець.
Оланд, Обама, Меркель -
Хай їм грець!
Із вироком не дрогнув папірець
В руці обвинувачивуча Туска!
Я мабуть марю! Тут нема Гааги!
Я мушу жити далі, бо я принц!
А може здатися?
Хай в душу наплюють
Невдячні, ненажерливі потвори?
І на галєрах створені офшори
Лохам віддати?
Хай собі живуть?
Я жив як пес,
Носив у пащі капці,
Лєжать! — лежав!
Чи біг, мов за апортом
За сумкою хазяйською вперед
В багажний відсік всіх аеропортів.
Вам це віддати?
Я це не віддам!
Я всіх продам, куплю, опять продам!
Я пан до віку ваш,
А ви — моя прислуга!
Мені весь ваш Майдан -
Наруга!
Я точно знаю -
Мнє хахол нє брат!
Ядрьоним попелом,
Чи воднієвой димкой
Всі попливемо
До пекельних врат!
Це ти, Офєлія?
Ну, я, звичайно рад!
(зі стоном валиться на подушки. До спальні входить Офєлія Халатова, вродлива жінка, озирається довкола і її великі очі наповнюються сльозами жалю)
Офєлія Халатова
Вітаю, принц! Ви наче захворіли?
Я знову буду плакати весь день!
Бліді, худі, немиті, посірілі
І, мабуть, біллю плющить голову мігрень.
Скажить лише — і миттю буде пиво!
Похмілля, звісно ж, в Мордорі не диво.
Гамлєт
Ви дуже чуйні і дбайливі, mon ami!
Але скоріш кажіть вже — що вам треба?
Бо ви спочатку завжди — до, ре, мі.
А потім, дуже хитро, поступово
Таке запростите! Кажіть вже!
Мнє хуйово!
Офєлія Халатова
Ну, ладно, Гамлєте!
До діла так до діла!
Як імідж-мейкєр ваш і наречена
Я плачу над хворобами дітей.
Але колись і лікувать їх треба.
То дайте грошей — я собі піду.
А не дасте — то плакать буду тут.
Гамлєт
Візміть у батька!
Офєлія Халатова
Батько мій банкрут!
Я знаю, бреше! Але він не дасть
Гамлєт
Банкрут — Гундяєв? Хай часи продасть!
Лікарні три, а може навіть п'ять
За той Breguet я б міг побудувать.
Та годі вам. Ну досить, я кажу!
Я, мабуть Тимчінбергу накажу
Щоб гроши дав. Так, він, конєчно жлоб.
Але вам точно дасть. Ну... спробувати можна!
Офєлія Халатова
Я дякую, мій принц ясновельможний!
У Тимченбергів я ще не просила!
Ну я піду!
Гамлєт
Хай буде з вами Сила!
(Офєлія виходить. Гамлєт падає головою в подушки)
(занавес)
ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА ПЕРША
(спальня Клавдія Кабзона. До нього завітали Тимчінберг та Гільдестерн. Всі збуджені. Розмовляють тихо, наче бояться, що їх підслуховують)
Тимчінберг
Ну от! Догралися в Наполеонів!
Ніхто ж нас не чіпав — ми наче в казці жили
Пілілі той бюджет, дурили свій народ
Всю нерухомість, що могли, скупили.
Що не змогли — у дурнів відсудили.
І продали без всяких перешкод.
А зараз зникнуть літаки і яхти.
Розтане все, і нікуди тікать...
Гільдестерн
Заводи, газогони, нафту, шахти -
Ми втратим все і нас не врятувать!
Ну хто наважиться йому сказать
Хоч частку правди?
Чуже береш на час -
Своє віддаш на завжди!
Ну як до Бентлі п'яте колесо
Нам був потрібен острів той лайдачий!
Чому б тоді не Сідней, не Карачі?
Ні зиску там, ні гарно відпочити!
Клавдій Кабзон
Я вам кажу — пора його мочити!
Хоч у сортирі, хоч на полюванні,
Хоч в ясний день, чи вніч, чи на світанні.
Зажився принц, повинен він спочити.
І в мене є, кому це доручити!
Ви може знаєте, Полоній має сина.
Не бог вість шо, але кумедний малий
Тимчінберг
Щож, чув про нього! Вибір, мабуть, вдалий!
Заріже Гамлєта — отримає подяку.
Як ні — мотузку, мило і гілляку.
Я навіть грошей дам на це шляхетне дійство!
Бо досить з нас зневаги та блюзнірства.
За нами гроші, за тобою дія -
Давай, Кабзон! На тебе вся надія!
(занавес)
СЦЕНА ДРУГА
(кабінет мордорського короля. В кабінеті розмовляють Клавдій Кабзон і Лаерт Нахальний)
Клавдій Кабзон
Приховувати більше сил нема!
Мій небіж Гамлєт — перша небезпека,
Яка нам всім загрожує в цей час!
Він ніби фосфорний заряджений фугас
Що замість немовля приніс лелека.
Суцільний жах та непроглядна тьма.
Той, хто позбавить Мордор цього лиха,
Той, безперечно, матиме свій шанс
Очолити Газпром, чи міністерство,
І дяку королівського сімейства.
Вирішуй, Льоха! Ось тобі аванс!
Лаерт Нахальний
Яб і без грошей ту падлюку вбив,
Але за гроші — то приємний бонус,
Як до салату — провансальский соус.
Були часи — я Гамлєта любив.
Ми разом підробляли у «конторі».
Пишалися удвох званням чекистів.
Курировали націоналістів
І виявляли осередки непокори.
Але він принцем став, стрибнувши в гору.
Нічого! Ще покатиться з гори!
Гординя — гріх! Хоть що тут говори!
Мій ніж вночі укоротить потвору!
Клавдій Кабзон
Давай, мій хлопчик! Чудо сотвори!
ФІНАЛ
(Гамлєт лижить долелиць у траві. Перевертається на бік і бачить чиїсь ноги. Поволі підіймає голову та розуміє, що то ноги доктора Фортінбраса. Трохи збоку стоять кремезні санітари з обличчями персонажів Васі Ложкіна)
Фортінбрас
Хай Гамлєта в палату відведуть,
Як буйного, чотири санітари.
Напевне, знов наснилися примари.
Хусєйни, Гітлєри, чи, може, Чегєвари...
До суіциду бідолаху доведуть!
Тож зафіксіруйтє його лицем додолу
Ввєдітє дозу галопєрідолу
І хай його до ранку стережуть
