Порохоботство — це не є якесь унікальне українське явище, це просто один з сучасних різновидів рабськості. Рабський спосіб думати і діяти.
Специфічною відмінністю раба-порохобота від раба звичайного (з плантацій) є те, що сучасний раб має доступ до соціяльних мереж, а відповідно має певну свободу висловлювань. Звісно, що раб не буде висловлюватись проти свого рабовласника, тому він використовує свободу слова для вихвалянь свого пана, з одного боку, і для паплюження вільних людей, з іншого.
Ненависть порохобота до вільних людей цілком зрозуміла. Адже, на відміну від африканських рабів минулого, порохобот обирає свою неволю добровільно. Порох же ж нікого не змушує лизати йому чоботи. Але бажаючих є досить багато, бо закладене в генах рабство перекриває волю духу та здатність тверезо і свобідно мислити. Тому у перервах між лизанням чобіт панові, порохобот плює отруйною ваксою у вільних людей — ворогів його пана. Поневолений кріпак прагне стати вільним, порохобот прагне стати зразковим рабом.
Ще однією особливістю порохобота є його агресивне заперечення того, що він є рабом і любить свого царка понад усе. Він не вийде на мітинг з плакатом «Обожнюю пороха», або «порох понад усе», натомість він буде пити з собі подібними рабами «порохо-каву» та поїдати порохо-шоколад, ретельно приховуючи свої істинні мотиви (підлабузництво до царка) і паплюжачи вільних людей, котрі все розуміють і сміються над ним. Власне, на мітинги протесту порохобот не буде ходити, бо жодні мітинги не вітаються феодалами (крім, звісно, організованих тими самими феодалами).
Чим відрізняється вільна людина від раба-порохобота? В першу чергу, відповідальністю. Вільна людина приймає на себе відповідальність за те, що робить, і те, чого не робить. Вільна людина здійснює свідомий вибір і несе за нього відповідальність. А для того, щоб здійснити вільний вибір, потрібна здатність слухати свого серця, розуму, неупереджено аналізувати інформацію, та певна сміливість-мужність.
Порохобот-раб, натомість, в усьому покладається на думку та волю його рабовласника-пороха. Він не вміє або не хоче думати. Він не хоче чути іншу точку зору. У нього, фактично, нема часу на роздуми та аналіз інформації, бо він постійно зайнятий або лизанням чобіт пана, або плюванням у «ворогів». А відповідальність за все порохобот покладає або на царка (у випадку удачі), або на «ворогів царка, котрі розхитують трон» (у випадку поразки).
Мабуть, у кожній людині є і рабськість, і вільність. І боротьба за свободу продовжується завжди. Без тієї внутрішньої постійної боротьби за свободу людина не є людиною. Вона — просто слон, прив'язаний тонким шнурочком до дерева, котрий не намагається розірвати пута, бо він так звик з дитинства.
Якщо чоловік чи жінка кожного дня скаже хоча б одне «ні» тому, хто зазіхає на її право на волю, дане Богом, то лише тоді вона має право називатись «людиною», а не «рабом-порохоботом».
«Борітесь — поборете» (Т.Г. Шевченко)
