Як не дивно, але насправді структури з довгою і заплутаною назвою «Об'єднаний центр з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії», фактично не існує в природі. Про це свідчать документи, які визначають структуру Служби безпеки України. Це справді дивна історія, оцінку якій ще мають дати фахові юристи та спеціалісти з державного управління.
Історія Об'єднаного центру розпочалась в 2019 році, коли при Антитерористичному центрі СБУ створили структуру, яка мала взяти на себе функції пошуку, звільнення та обміну українських полонених. Його діяльність було врегульовано спільним наказом СБУ, Міністерства оборони та МВС № 573/152/25 від 08 вересня. Документом було визначено напрямок роботи та процедуру призначення керівника. До його складу, окрім співробітників СБУ, увійшли представники МО, ЗСУ, МВС, Національної гвардії, Національної поліції, Прикордонної служби, МНС.
Наказ було видано відповідно до статей 3-6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях». Втім, цей закон втратив чинність на підставі іншого закону – «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України». Натомість не з'явилось жодного іншого документу, який би легалізував діяльність ОЦ.
Якщо ж говорити загалом про саму структуру СБУ, то вона чітко визначена Указом Президента України «Про питання Служби безпеки України». І там ані слова про Об'єднаний центр. Жодних уточнень або доповнень до цього Указу, які б уможливлювали існування такої структури, також немає.
При всій повазі до членів Об'єднаного центру, його існування… не легітимне! Просто тому, що немає жодного нормативно-правового акту, який би регулював це питання.
Окрім того, на сьогодні відбувається характерне для нашого державного управління дублювання функцій. На початку 2022 року було створено Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. В його склад увійшли як представники всіх структур, дотичних до роботи Об'єднаного центру, так і низки інших державних органів, які беруть участь в процесах пошуку, повернення і організації обмінів полонених. Як військових, так і цивільних.
Незалежно від того, як надалі розвиватимуться події і скільки часу продовжиться гаряча фаза війни, ми просто не маємо права розпорошувати зусилля щодо повернення наших людей з полону. На жаль, зрозуміло, що цей процес триватиме ще багато років. Адже навіть при втіленні формату обміну «всіх на всіх», немає жодних підстав вірити росіянам на слово та сподіватися, що вони справді повернуть додому всіх українців. Тож ця робота продовжиться.
Тобто, в цій царині найкращим варіантом було б використання досвіду США, де створено Оборонне агентство з обліку військовополонених та безвісті зниклих. Структура знаходиться у складі Міністерства оборони та відповідає за весь комплекс питань пов'язаних з полоненими.
Зараз весь комплекс задач щодо питань полонених та зниклих безвісти виконує Координаційний штаб. Він об'єднав усі відомства, які дотичні до цих процесів. В тому числі, СБУ. Наразі Об'єднаний центр працює згідно задач Координаційного штабу від імені СБУ. В чому сенс його існування – незрозуміло.
Єдине розумне рішення в такій ситуації – остаточна інституалізація КШ і об'єднання зусиль. Питання полонених – занадто чутлива тема. Будь-яка конкуренція чи поділ повноважень створюють стратегічні ризики, яких ми просто не маємо права припускатися.
