Схоже, ми увійшли в нову фазу великої війни. І, як завжди, Росія обирає добре знайому тактику — «воювати й одночасно говорити». Про це докладно пише The New York Times, наголошуючи: Москва веде подвійну кампанію — активізація бойових дій на фронті та посилення ракетно-дронових атак по українських містах.
Після кількох місяців відносної оперативної паузи російські війська досягли найбільшої швидкості просування за останній рік. Одночасно ми бачимо зростання атак по цивільній інфраструктурі — і це вже не просто терор, а цілеспрямована стратегія: виснаження ППО, деморалізація населення, тиск на економіку.
Чому саме зараз?
Військові аналітики вважають, що Росія прагне покращити свої позиції перед можливими перемовинами восени. Кремль хоче отримати важелі впливу за столом переговорів, але «мир» у їхньому розумінні — це капітуляція України.
Показово, що навіть Дональд Трамп, який нещодавно уникав критики на адресу Путіна, тепер заговорив про можливі санкції. Це ще не зміна курсу США, але тривожний сигнал для Москви. Однак чи вистачить цього для зупинки агресії?
Ще одне питання — кому Росія адресує ці атаки? Не лише Україні, але й Заходу. Це спроба продемонструвати: війна триває, і поки Україна не отримає достатньої підтримки, Путін триматиме ініціативу в своїх руках.
На думку Самуеля Чарапа з RAND Corporation, навіть ескалація не виключає дипломатичних перспектив. Утім, він нагадує: обидві сторони намагаються захопити максимум перед тим, як сядуть за стіл переговорів.
Україні ж, як і завжди, потрібна не ілюзія, а чіткість — у воєнних цілях, у союзниках, у власному баченні перемоги.
