Від вчорашнього вечора соціальні мережі активно обговорюють публічне дезертирство Сергія Гнезділова. У своєму дописі на Facebook він оголосив, що не повернеться на фронт, доки держава не виконає висунуті ним вимоги.

Це явище є логічним продовженням практики, яку популяризувала Мар'яна Безугла — намагання керувати призначеннями та військовими операціями через дописи в соціальних мережах. Така поведінка показала, що за подібні антидержавні дії не буде жодної відповідальності.

У цього явища є назва — охлократія. Це не влада народу, а вплив найбільш крикливих та істеричних осіб. Якщо звернутися до історії, то саме так починався терор у Франції під час революції, а згодом у Російській імперії в особі більшовиків.

Кінцева мета Безуглої — привести у крісло Головнокомандувача свого «ніжного друга» Євгена Мойсюка. Проте насправді вона своїми діями просто руйнує Збройні сили України. Як кажуть наші вороги, «слабоумство та відвага». Такі дії можуть закінчитися відступом до Збруча в кращому випадку.

Подібні дії підривають боєздатність армії, руйнують ієрархію та дисципліну, які є основою будь-яких збройних сил. Вони також створюють небезпечний прецедент, коли будь-хто може публічно висувати вимоги до держави, шантажуючи її невиконанням своїх обов'язків.

Важливо розуміти, що армія — це не місце для популізму та піару. Рішення повинні прийматися компетентними особами на основі реальної ситуації на фронті, а не під тиском соціальних мереж. Публічні дискусії щодо військових питань мають бути обмежені, особливо в умовах війни, коли будь-яка інформація може бути використана ворогом.

Держава повинна рішуче реагувати на подібні випадки, щоб запобігти їх повторенню в майбутньому. Це включає як юридичну відповідальність за публічні заклики до невиконання військового обов'язку, так і роботу з військовослужбовцями щодо правильних каналів комунікації їхніх проблем та потреб.

Лише зберігаючи єдність, дисципліну та професіоналізм, Збройні сили України зможуть ефективно протистояти агресії та захищати нашу державу. Охлократія в армії — це шлях не до перемоги, а до поразки.