Шостий пост сигналізує про повернення до теми ігор (як «Ігор» лол). Світ Толкіна, а особливо світ його ігрових адаптацій, на щастя, надзвичайно широкий та різноплановий. Тут тобі і слешери, і економічні стратегії, і МОВА, і RTS, і більш звичні РПГ-хи, і квести-платформери, і екшн-пригоди, і все в одному. Не варто забувати і пронайменш прийнятний для мене жанр — MMORPG. Ще колись давно, дивлячись на екран гравця в AION чи Аллодів не міг довго витримувати маячення різнобарвного шмаття (чим, до речі, здавалась і логіка самої гри). Навіть зараз, дивлячись як хтось катається на, на жаль, хітових Танченятках, запитую себе: чи не підсунули СНГ-шникам чогось більш совкового та ідіотського? Та й взагалі, нестерпним є той факт, що бодай чимось на твоєму моніторі керує навіть не машина, а якась хомосапієнсоподібна істота з глибоководної дупи. Unacceptable. Хоча, звісно, є виняки і в цьому, мабуть, вина Професора, що так добре створив свою Арду, що прописану ним логіку дуже важко зіпсувати. В будь-якому втіленні Середзем'я затягує мене до своїх таємничих куточків і я не втомлююсь шукати нових способів, нових шпарин, через які можна бодай пальчиком поринути в це магічне місце. Одна з таких шпарин відкрилась в 2007 у вигляді ексклюзиву для ПК ("sosite pisos консольщики," — думав я тоді) The Lord of the Rings Online. Попервах гра була мегасуперплатною (абсурд), але згодом здобула шалену популярність і свічнулась на FTP. Та в перші роки все, що мені лишалось — це споглядати барвисті заманушны картинки, що так сильно нагадували фільм і так явно наступали на грань своєї ліцензії. Вся суть в тому, що тоді я і уявити не міг, що колись вдасться в кілька кліків увійти в той світ. Були лише арти з дивним шрифтом і прикидки. Не перебільшуватиму значення цього творіння Turbine, в якому я провів значно менше годин ніж в йому подібних (за тематикою, не за жанром, прости Господи), та все ж, наскільки новим та незвичним це здавалось — бути частиною Середзем'я.
Це було 10 років тому.
