Десятий пост присвячую кінострічці. Давно напрошувалось повернення до знайомих берегів. Втім, одразу слід визнати, що із всього згустку відеопотоку, що я всотував в ще не оновленій залі «Кінопалацу», фільм, про який зайде мова, суттєво вирізняється. Хоча кого ми дуримо, який би це не був жанр, це все одно сиквел, що ж в нас ще могли крутити? Коротка ремарка: сиквелом, на мою думку, можна вважати не лише пряме продовження, а й фільм, що є «спірічуал саксесором» попереднього, тобто ті ж продюсери, ті ж актори… Історія? Мейбі. Кол мі. Веду до того, що постери на весь лоб центрального кінотеатру, де слова «Джоні Депп» чи «Джулія Робертс» виділені яскравіше ніж тайтл фільму, промовисто свідчать про витонченість смаків публіки та тягу до нового й недослідженого… Хоча до чого вся балачка, якщо сам дуже навіть по-чорному грішу «сотворенням кумира». Такі вони сучасні Ясони та Персеї. Оце так крен, чи не так? Якби не фото, забув би про що пишу. Навесні-влітку 2007 склалась досить незвична (для тих часів) концентрація продовжень блокбастерів (як потім в 2012), що, вкупі з цінами на квитки, визначило перелік моїх актівітіз практично на кожен уік-енд. Вдавалось сходити на фільм, як правило, з Хресною (до речі, в неї ДН сьогодні, йай). Але одного разу нетерплячка мене просто задушила н***й, тому я пішов у четвер. Сам. Теж класна тема, між іншим. Обійшлось це тоді по учнівському в 10 грн (тричі написав «по студентському»). Що ж мене привело в стан пожвавленості? ТБ. Здавна був фанатом британської культури 90-х, особливо телевізійної. Щораз захоплено «диванував» на серіалах про «Пуаро», документалках про Шотландію (???) та «Містері Біні». О, Роуене, ти – геній. Уявіть, який хайп піднявся, коли раптово крутанули трейлер «Містера Біна на відпочинку». Не в Дорсеті 80-90х і не в ЛА 97-го, а ОСЬ ЗАРАЗ, в 2007. Він повернувся і я не міг цього пропустити. Цікава штукенція для того перехідного періоду: до літа 2007 ВСІ фільми у ВСІХ кінотеатрах ЗАХІДНОЇ України йшли російською. «Містер Бін», мабуть в силу особливостей образу, йшов із субтитрами. Пам'ятаю, що зал був майже повний (ліл). Ще пам'ятаю персонаж загубленого російського хлопчика, що дратував мене з першої секунди і до титрів (і це задовго до 2014))). Дуже хотілось, щоб він так і не «розгубився», а зустрів наглу смерть на Лазурному Березі. Мда. А Аткінсон (два «А» підряд))), як завжди, геніальний. Це була його перша повноцінна поява в образі «Містера» за 10 років. В нього я тоді одразу ж запозичив манеру відеозйомки з раптовими та багаторазовими наїздами камери. Ідеально для її застосування на п'яну голову. А таких фільмів, до речі, зараз не роблять (навіть французи). Мабуть тому, що відгуки були не дуже пестливі. Втім, кому це пече п'ятки, якщо образ – легенда? Хоч і кривляється.
Це було 10 років тому.
