Тарас Шевченко та москалі.

У листі до брата Микити Григоровича Шевченка, 2 березня 1840 року поет писав з С. Петербурга:
«Брате Микито, треба би тебе полаяти, та я не сердитий. Нехай буде так як робиться, за що я хочу тебе лаяти, чому ти як тільки получив моє письмо, до мене не написав, бо я тут турбувався, трапляється, що письма з грішми пропадають — а вдруге за те, що я твого письма не отримаю — чорт зна по якому ти його скомпонував чи по нашому, чи по московському — ні се, ні те, а я ще тебе просив, щоб ти писав по своєму, щоб я хоч твоїм письмом побалакав на чужі стороні язиком людським…Скажи Іванові Федерці нехай він до мене напише письмо окреме — та тільки не по московському, а то читати не буду…»

У радянській Україні, фактично, москалі не могли дати собі ради з двома явищами: Богом і Шевченком. З огляду на людське відношення до обох і наслідки які могли бути, влада не могли просто зліквідувати чи заборонити Бога і Шевченка. З Богом вони вдалися до ліквідації Української Автокефальної Православної Церкви і Української Греко Католицької Церкви та арештами їх ієрархів та провідного духовенства, а на їх місце поставили державну потвору- Російську Православну Церкву Московського Патріархату, щоби дати людям бодай враження якогось релігійного життя.

З Шевченком зробили таке: фактично «Кобзар» друкувався майже повністю, або без: «Якби то ти Богдане п'яний», а від 1974р.до 1981р. дозволили видавати Кобзар, але без таких віршів: «Розрита Могила», «Чигрине», «Великий Льох», «Іржавець», «Якби то ти, Богдане п'яний». 1982 року надруковано повний текст Кобзаря без однієї тільки поезії. «Якби то ти, Богдане п'яний».

У цензурованих поемах знаходилась суть українсько-московських відносин. Увага концентрувалася на Переяславі та наслідки, фактично, починаючи від цього. Поет не встрявав у справи давніші, не було завоювання Києва московським Андрієм Боголюбським, який походив з київських князів. Мабуть, поет не сприймав серйозними Московські претензії до спадкоємства Київської Русі, бо Московії фактично не було до ХІІІ століття і то тоді тільки як місцевості чи провінції. До ХУІ століття Московія була залежна в підданству Золотої Орди та її Ханату. Від Івана Грізного щойно, фактично, починається встановлення імперії, хоч зазіхання на чужі території був "modus operandi" від 1492р., коли москалі проголосила себе ІІІ Римом. Про це поет не писав.

Пам'ятник Тарасу в місті-Герої ІРПІНЬ

за http://ukrpohliad.org/komentari/taras-shevchenko-ta-moskali.html