В Італії вже доволі давно всі дороги ведуть не тільки в Рим- там доволі розгалужена інфраструктура, і дороги ведуть саме туди куди кому потрібно. На відміну від Москви початку сорокових років минулого століття, де принаймні залізниці всього Совка сходились у величезний транспортний вузол.
Саме тому Москва і була основною метою нацистського Вермахту, із-за цього самого залізничного вузла. Не тому що столиця, не тому що в німців підошви на чоботах свербіли у невимовному бажанні пройтися парадом по Красній площі...
Взяли б під контроль Москву- все, і так доволі хирлява совкова логістика перестала б існувати як щось цілісне і завершене. Не було б регулярного постачання військ ні зброєю, ні боєприпасами, ні живою силою. Плюс неймовірно зменшилась би можливість швидкого переміщення великих військових підрозділів і, відповідно, можливість оперативно реагувати на постійну зміну обставин на лінії фронту.
Чому не взяли? А тому що логістика. І ресурси, звичайно.
Коли німецькі війська підійшли до Москви, це вже були малобоєздатні війська- із подертими шинами на колесах вантажівок, із спрацьованими стволами гармат і гаубиць, з вичерпаним ресурсом танкових з'єднань. Потрібен був ремонт майже всього. А це час. Потрібно було поповнити боєкомплект. Це теж час. І пальне, звичайно. Пальне, дефіцит якого Рейх відчував на протязі всієї війни.
Німеччині цього часу не вистачило, на відміну від Совка. Совку вистачило. А коли запрацював ленд-ліз то й ресурси Совка і Рейху стали відрізнятися як мінімум на порядок, і перевага була точно не на боці німців. Те що свої ресурси Совок спалював тупо, бездарно і безладно... це ще й від менталітету, мабуть, залежало.
Так ось- якби Московія (не Совок, Совка просто не існувало б) була сама по собі, без України і Бєларусі- німецьким військам НЕ ДОВЕЛОСЯ б з боями долати сотні і сотні кілометрів територій цих на той час совкових республік. Не довелося б витрачати набої, снаряди і авіабомби. Не довелося б виробляти ресурс у танків- танки спокійно доїхали б до кордону на залізничних платформах. А ще час...
Не було б підмоги з Далекого Сходу- ці самі «сибірські» дивізії просто не встигли б мобілізувати і довезти до Москви. Не було б ніякого ленд-лізу, він просто не встиг би дістатися до місць призначення. Не було б нічого, особливо часу на те щоб це «щось» з'явилося. Була б розгромлена Червона Армія, розірвана логістика і методичне знищення всього що ще здатне було оборонятися.
І це все при умові що Вермахт воював би сам по собі, без союзних військ України і Польщі. У Гітлера були союзники- Румунія та Угорщина, які використовувались переважно для контролю над ВЖЕ ЗАХОПЛЕНИМИ територіями тому що користі на фронті від них було як зайцю від п'ятої ноги. В той час як поляки в принципі від бійки ніколи не відмовлялись, а як воюють українці кожен може побачити просто зараз. А ще- мільйони українців НЕ ВОЮВАЛИ Б У СКЛАДІ Червоної Армії, вони ВОЮВАЛИ Б ПРОТИ Червоної Армії. Совок не просто був би позбавлений мільйонів українських вояків- йому від цих мільйонів довелося б захищатись!
По логіці на кінцевий результат Другої Світової війни це ніяк не могло вплинути- просто перші атомні бомби впали б не на Хіросіму і Нагасакі, а на Київ, Берлін і Варшаву. Але...
Не з'явись таке криваве, людожерське державне утворення як Совок, з маніакальною пристрастю до знищення як своїх громадян так і громадян захоплених ним держав, з ідеологією всесвітнього панування (Світової Революції)- далеко не факт що нацисти прийшли б в Німеччині до влади. Далеко не факт, що на сторінках теперішніх підручників історії з'явився б такий розділ- «Друга Світова Війна»...
На світлині внизу- вояки Української Повстанської Армії
