І ось, шановне панство, над нами знову віє дух совка- і могильний сморід дохлих совєтів знову несеться з екранів телевізорів, газет(і таке ще в нас є), і з різного роду гаджетів. Хто, які некроманти-некрофіли підняли оте саме лайно що десятиліттями час від часу виповзає з небуття і неодмінно, завжди(!) видає себе за те саме щось прогресивне яке бореться зі всім тим відсталим? З відсталим- це з «шароварщиною».
З «шароварщиною» боролися за часів Імперії(хоч називалося це тоді трохи по іншому), боролися при Совку- абсолютно зрозуміло чому і з чим боролися. Боролися з українською самоідентифікацією.
Інколи забороняли, частіше просто висміювали «вот ето всьо ваше хуторянство, самагон, сало і шаравари». Косоворотки, лапті і балалайки чомусь ніколи не висміювали, мабуть тому що це й був той самий прогрес який мав прийти на зміну віджилій своє «шароварщині».
Шароварщина вижила- характер мала такий, щирий український. Впертою була, непоступливою, з волячим здоров'ям і міцним мов у барана лобом. Не здужали її московити ні при Імперії, ні при Совку, ні при Януковичу з мерзотою Табачником.
І ось, знову. Цього разу наша(?) прогресивна інтелігенція знову бореться з «шароварщиною». Тому що їм боляче. Їм, курва, хамон в горло не лізе як тільки згадають це все- ці хатки під солом'яними стріхами, ці глечики на плетених тинах і ці остогидлі хрущі над вишнями.
Так, у воюючій країні це пиздець яка доречна тема. Не зашкальна корупція у владі і не економіка якою по ходу взагалі ніхто не займається і займатись не збирається, а саме «шароварщина».
Що характерно- японці аж ніяк не соромляться своєї «самурайщини». І американці від своєї «ковбойщини» теж поки що відмовлятися не збираються. Навпаки, і ті й інші всіляко свої «самурайщину» з «ковбойщиною» пропагують на весь світ, ще й неабияк з цього пишаючись. А ми...
А ми колись жили у глиняних хатах-мазанках під солом'яними стріхами, з лелеками на стріхах і з мальвами під вікнами. І глечики на тин чіпляли- тому що не боялися своїх сусідів(на відміну від московитів які навіть зношені лапті без догляду не залишали). Ну, не було у нас, «тупих рагулів» такої звички- красти у сусідів все що погано лежить.
І вдягалися у вишиванки і шаровари, і грали на бандурах, і горілку салом з цибулею закушували. І в кожного, між іншим, вдома добре нагострена шабля лежала; чи сокира, кому що більше подобалось.
І гідності намагались не втрачати- на відміну від теперішньої «інтелігенції» яка просто зараз люто розносить по всьому українському інформпросторі давні, смердючі, вкриті пліснявою московитські висери.
