Коментарі до стандарту МСФЗ 21 (IAS) «Вплив змін обмінних курсів валют»

Пропоную поговорити про валюту, в якій ведеться бухгалтерський та податковий облік, а також складається фінансова звітність. Про валюту не в уявленні мешканців країн пострадянського простору, які під цим словом мають на увазі скоріше долари та євро, а в уявленні МСФЗ – як грошової одиниці будь-якої країни, включаючи нашу власну.

З цього погляду долар і євро для нас є іноземною валютою, однією з багатьох інших валют.

Конкретно мова піде про 21 МСФЗ (IAS) «Вплив змін обмінних курсів валют»

Інтуїтивно зрозуміло, що компанія, як правило, вестиме бухгалтерський та податковий облік і складатиме звітність у валюті тієї країни, в якій вона перебуває та веде свій бізнес: гривні в Україні або узбецькі суми в Узбекистані.

Чи означає це, що за тим самим принципом вестиметься облік у МСФЗ? Не завжди. Понад те, в МСФЗ існує умовний поділ на валюту, у якій ведеться облік, і валюту, де складається звітність, і це валюти може бути різними.

Зрештою, ці два питання можуть суттєво вплинути на власне фінансові показники компанії при трансформації національної звітності в МСФЗ. Розглянемо ці моменти докладніше.

Валюта обліку

Юридично, у МСФЗ 21 такого поняття немає – стандарт називає це функціональною валютою. Звернемося до першоджерела:

Функціональна валюта — валюта, що використовується в основному економічному середовищі, в якому підприємство здійснює свою діяльність (МСФЗ (IAS) 21, п.8).

Тут треба пояснити один момент: МСФЗ – це принципи бухгалтерського обліку з регламентованим планом рахунків і порядком проведення господарських операцій.

Ні, МСФЗ – це стандарти звітності, тобто що регламентують уявлення фінансових результатів діяльності компанії чи групи компаній, а чи не те, як конкретно їх вважати протягом року. Тому валютою обліку я називаю функціональну валюту дуже умовно для кращого розуміння.
Але повернемося до визначення.

Зверніть увагу на слова «економічне середовище»

Якщо перекласти на обивательську мову – це місце, де ми отримуємо та витрачаємо гроші. Ми можемо переводити свою зарплату в умі в долари, але приходячи на звичайний продуктовий ринок нам доведеться розплатитися національною валютою, нею ж заплатити за комуналку та дитячий садок, і навіть на імпортне обладнання цінник у магазині буде в ній. Зарплата, номінована в доларах, хороша рівно до того моменту, поки долар не починає падати по відношенню до національної валюти, що все ж таки трапляється в деяких країнах з різних причин.

Прив'язка зарплати до стабільної валюти – лише один із багатьох способів захиститися від девальвації та інфляції, але загалом люди та компанії намагаються заробляти в тій же валюті, в якій вони витрачають.

Це убезпечує від курсових втрат та невизначеності.

Таким чином, як правило, валюта у нашому економічному середовищі – це наша національна валюта.

Але уявімо, що ми працюємо на китайську компанію, отримуємо зарплату в юанях, та до того ж їздимо туди у відрядження половину робочого часу, де намагаємося максимально закупитись продуктами і всім необхідним.

Жити ми можемо і в своїй рідній країні, але рахувати гроші дуже швидко навчимося в юанях, нехай і засмучуючись від можливих втрат на курсах за рідкісних витрат у національній валюті. Тобто економічне середовище може не співпадати з країною проживання людини або країною реєстрації компанії.

Ось і виходить, що у випадку функціональна валюта – це, наприклад, ті самі узбецькі суми, у яких веде свій облік середня узбецька компанія.
Іншими словами, грошова одиниця, в якій компанія отримує виручку, сплачує зарплати, податки та купує матеріали. Але часто можна побачити іншу ситуацію. У будь-якій відкритій (нехай і щодо) економіці компанія не існує у вакуумі — у неї можуть бути клієнти в інших країнах, вона закуповує обладнання в США, а зарплату платить у прив'язці до твердої валюти — того ж долара, наприклад.

І при найближчому розгляді цілком може виявитися, що функціональною валютою української компанії з точки зору МСФЗ буде зовсім не гривня, а, наприклад, євро!

У рамках цієї статті я не заглиблюватимуся в деталі визначення функціональної валюти компанії, а також порядок трансформації звітності у валюту, відмінну від функціональної (розберу це надалі). Але наведу кілька прикладів із особистої практики.

Маємо транспортно-логістичну компанію, що здійснює вантажоперевезення по всій Європі, а іноді й до Китаю. Сама компанія знаходиться у Україні, співробітники – українці, податки сплачує там же. Ставки на транспортування при цьому встановлюються в переважній більшості євро.
Зарплата всередині країни, хоч і сплачується у гривнях, прив'язана до курсу євро – для компанії це логічно, адже саме в цій валюті номіновано її основний дохід. Логічно і те, що договори лізингу на нові машини компанія намагається укладати виключно у євро. У цьому випадку, з погляду МСФЗ, вердикт однозначний – функціональна валюта – євро. І щоб провести трансформацію звітності цієї компанії в МСФЗ – потрібно спочатку привести її облік у стан, ніби він вівся не в гривнях, а в євро (не таке просте завдання, зазначу).

Другий приклад. Машинобудівний холдинг продає своє обладнання по всьому світу

Продаж йде за будь-яку валюту, яку пропонує потенційний покупець – хоч песо, хоч реали. Знаходиться саме виробництво в Україні, серед верстатів багато імпортного обладнання, але загалом його обслуговуванням також займається місцевий персонал, постачальники теж місцеві. Тобто більшість витрат – в українських гривнях. Функціональна валюта – українська гривня.

Чому визначення функціональної валюти таке важливе?

Визначення функціональної валюти відмінну від тієї, у якій ведеться облік, може кардинально змінити фінансові показники. Візьмемо компанію з України, функціональною валютою якої є євро. Виручку вона отримує у євро, відповідно, вся дебіторська заборгованість стоїть на балансі також у євро. В умовах нестабільного валютного курсу у звіті про прибутки та збитки можуть сформуватися досить великі курсові різниці, які впливатимуть на прибуток як у плюс, так і мінус.

Але якщо перерахувати операції в євро, навіть забувши про інші коригування МСФЗ, курсових різниць може не виявитися в принципі – адже вони в такому разі зможуть утворитися лише для залишків та оборотів у валюті, яка відрізняється від євро, а таких може і не бути (ну хіба що регламентовані платежі у національній валюті – наприклад, податки). По-друге, якщо дебіторська заборгованість ще не відрізнятиметься за сумою (оскільки в обох випадках у національній валюті вона повинна відображатися за курсом на дату закриття періоду), то немонетарні статті балансу (наприклад, основні засоби або нерозподілений прибуток) відображатимуться за історичним. курсу.

Валюта звітності

У визначенні МСФЗ вона називається валютою уявлення:

Валюта подання звітності — валюта, в якій подається фінансова звітність.
На відміну від функціональної валюти, валюта подання може бути абсолютно будь-якою. Так, до державних регулюючих органів бухгалтерська та податкова звітність повинні подаватися, як правило, у національній валюті. Але, погодьтеся, нелогічно, наприклад, Комісії з цінних паперів США (SIC) надавати звітність у сумах.

Валюту подання звітності вибирають виходячи з переваг кінцевих користувачів звітності – це власники компанії або групи компаній, банки та інші фінансові установи, з якими вона працює, та інші зацікавлені особи.

Розміщуючись на Лондонській біржі логічно підготувати звітність у євро чи англійських фунтах, для шанхайської фондової біржі потрібна звітність у юанях.

Крім того, нерідкі випадки, коли фінансова звітність компанії потрібна для складання консолідованої звітності групи компаній, де материнська компанія групи знаходиться в іншій країні (докладніше про консолідовану звітність розповім пізніше) – у цьому випадку доведеться складати разом баланси кількох компаній, а отже, вони повинні бути приведені до єдиної одиниці виміру, до єдиної валюти.

У наступній частині розповім докладно про порядок визначення функціональної валюти та конкретні процедури з перерахунку звітності у функціональну валюту та валюту подання при трансформації в МСФЗ на практиці.

Поговоримо докладніше про порядок визначення функціональної валюти підприємства.

Визначення функціональної валюти

Для початку варто відзначити, що функціональна валюта визначається саме для компанії, тобто окремої юридичної особи, а не, наприклад, групи компаній в цілому. Ключовим у визначенні функціональної валюти буде прибуток компанії. Відповідно до стандарту:

Під час визначення своєї функціональної валюти підприємство має враховувати таке:

(a) валюту:
(i) яка найбільше впливає на ціни товарів та послуг (часто такою є валюта,
якої встановлено ціни та здійснюються розрахунки за продаж товарів та послуг його
виробництва);
(ii) країни, чиї умови конкуренції та нормативна база в основному визначають
продажні ціни на товари та послуги.
(b) валюту, яка в основному визначає витрати на оплату праці, матеріали та інші витрати,
пов'язані з наданням товарів та послуг підприємства (часто такою є валюта,
якої визначені такі витрати та в якій проводяться розрахунки).

Уявімо, що ми створюємо нову компанію з розрахунку на певну сферу бізнесу. Погодьтеся, насамперед необхідно подивитися, куди і кому саме ми продаватимемо нашу продукцію чи послуги – бізнесу не буде без зрозумілих ринків збуту. І тільки потім ми рахуватимемо витрати і визначатимемо можливий прибуток, оцінюватимемо ризики і шукатимемо фінансування за потреби (якщо на попередніх етапах нас все влаштувало).

Саме такому порядку слід аналізувати чинники визначення функціональної валюти. Якщо ми отримуємо 100% виручку в гривнях, або ціни на наші товари повністю залежать від українського а – євро. І щоб провести трансформацію звітності цієї компанії в МСФЗ – потрібно спочатку привести її облік у стан, ніби він вівся не в гривнях, а в євро (не таке просте завдання, зазначу).

Так, ми намагатимемося знизити валютні ризики шляхом, наприклад, укладання договору на необхідні товари та послуги з прив'язкою до курсу гривні, намагатимемося домовитися з працівниками про зарплату в них – але ці процеси вторинні, найголовніше ж – ринок збуту.
Тепер уявімо, що ринок нашої продукції – весь світ, і немає якоїсь однієї валюти, яка переважає у структурі нашої виручки.

У цьому випадку ми переходимо до другого пункту – починаємо аналізувати наші витрати

Тут, як правило, простіше – зарплати, найімовірніше, сплачуються у нашій національній валюті, як і левова частка інших витрат, на кшталт основних матеріалів у виробництві. Хоча, звичайно, можливі ситуації, коли основна частина закупівель здійснюється в іншій країні, але це рідкість, тому що в цьому випадку логічно було б саме виробництво розміщувати там.

Проте бувають компанії, в яких основну валюту виручки та витрат визначити не виходить. У цьому випадку стандарт рекомендує розглянути інші фактори для визначення функціональної валюти – у моїй практиці був випадок, коли функціональною валютою було визнано долар США, тому що в ньому було номіновано кредит, за рахунок якого будувався завод, і від нього повністю залежала робота бізнесу.

Перерахунок залишків та оборотів у функціональну валюту при трансформації в МСФЗ

Для початку ще трохи теорії. У нашому балансі, у складі активів та зобов'язань, присутні монетарні та немонетарні, у визначенні МСФЗ, активи та зобов'язання. До монетарних відносяться гроші, торгова дебіторська та торгова кредиторська заборгованість, позики видані та отримані – загалом усе те, що в майбутньому закриється живими грошима. Немонетарні статті – це, наприклад, основні засоби,

Пересумовлений прибуток, аванси видані та отримані – те, що може і сформувалося грошима, але вигоду чи збитки приноситиме нам іншим способом: основні засоби перейдуть у витрати у вигляді амортизації, аванси – закриються отриманням товарів чи послуг тощо.

Основне правило при перерахунку в іншу валюту — як функціональну валюту, так і валюту подання — монетарні статті перераховуються за курсом на кінцеву дату, немонетарні — за історичним курсом. Якщо ми визначили нашу функціональну валюту як долар США, то, наприклад, основний засіб, який ми купили за 1000 доларів за курсом на дату покупки, буде відображатися у нас на балансі за вартістю в 1000 доларів доти, доки воно нам належить – за вирахуванням накопиченої амортизації, звісно.

Амортизація у витрати також потрапить у доларах – якщо термін його служби 10 років, то щороку ми списуватимемо у витрати 100 доларів, незалежно від суми обліку у національній валюті. Дебіторська ж заборгованість відображатиметься за курсом на кінець періоду – таким чином вийде, що переоцінюватись і створювати курсові різниці буде дебіторська заборгованість у національній валюті та інших валютах, відмінних від долара США.

З доходами та витратами простіше – вони перераховуються за курсом на дату операції. Тут потрібно лише пам'ятати, що є статті звіту про прибутки та збитки, що виникають із немонетарних активів та зобов'язань. Як у прикладі вище – амортизація вважається одночасно у функціональної валюті, з вартості основного кошти чи нематеріального активу.

Звичайно, не завжди можливо перерахувати за курсом на дату операції всі проводки протягом періоду – часто використовують середньомісячний курс. Однак при серйозних коливаннях курсу такий підхід може суттєво вплинути на кінцевий результат. Тут, як завжди, необхідно зіставляти суму витрачених зусиль до отриманого результату та вибрати, наскільки точним буде наш підхід.

При перерахунку оборотів слід пам'ятати, що курсові різниці, сформовані у національному обліку, є нашими реальними курсовими різницями. Адже вони, найімовірніше, сформувалися із залишків у валюті, яку ми визначили як нашу функціональну. Інакше кажучи, статтю доходів чи витрат як курсових різниць при перерахунку на іншу функціональну валюту ми ігноруємо. Ось так просто прибираємо ці доходи або витрати з нашої трансформаційної таблиці односторонньою проводкою.

Отже, ми перерахували монетарні статті балансу за курсом на дату закриття періоду, немонетарні статті залишили за історичним курсом, перерахували обороти за курсом на дату операції та отримали певну звітність у нашій функціональній валюті. І тут на нас чекає сюрприз: баланс, швидше за все, не зійдеться. І саме така різниця, що балансує наші активи і зобов'язання, і буде нашою реальною курсовою різницею, що сформувалася із залишків у національній валюті та інших валютах, що не є нашою функціональною. Звичайно, тільки в тому випадку, якщо ми зробили правильно.

Перерахунок залишків та оборотів в іншу валюту подання при трансформації в МСФЗ

Як ми говорили в минулій статті, валюта подання, на відміну відфункціональною, може бути абсолютно будь-якою. Мотиви рішення про перерахування звітності в іншу валюту подання можуть бути різними, але на практиці найчастіше зустрічаються такі:

• Наявність материнської компанії, що звітує у валюті, яка відрізняється від нашої функціональної валюти. Перерахунок нашої звітності у валюту нашої материнської компанії необхідний подальшого складання консолідованої звітності групи компаній.
• Вимоги власників компанії. Це може бути як просте бажання керівництва бачити фінансові результати у твердій валюті на кшталт долара чи євро, так і вимоги, наприклад, біржі, на якій котируються акції нашої компанії – у цьому випадку власниками виступатимуть широке коло наших акціонерів.

Порядок перерахунку на іншу валюту подання відрізняється від перерахунку на іншу функціональну валюту. Усі статті балансу перераховуються за курсом наприкінці періоду, крім статей капіталу (статутного капіталу, нерозподіленого прибутку та інших), обороти з курсу на дату проведення (чи з середньому курсу). Важливий нюанс: курсові різниці та амортизація з прикладів вище також перераховуються за курсом на дату операції або за середнім курсом. Тут важливо зрозуміти, що у разі іншої валюти уявлення змінюється, власне, лише одиниця виміру, а чи не сам принцип обліку.
Після того, як ми виконали всі процедури з перерахунку в іншу валюту уявлення, на нас чекатиме вже знайомий сюрприз – баланс знову не зійдеться. Це також пов'язано з різними курсами, що використовуються для балансу на дату і оборотів за період.

Але, на відміну від перерахунку в іншу функціональну валюту, ця різниця повинна враховуватись у новій окремій статті капіталу – званому резерв переоцінки. Він відбивається у складі капіталу балансі, і може бути як позитивним, і негативним.

Цей резерв переоцінки ми побачимо у деяких розкриттях – наприклад, у примітці за основними засобами амортизація перераховується за середнім курсом, а кінцеве сальдо – за курсом наприкінці періоду. Щоб збалансувати наше розкриття також додають резерв переоцінки.
Зауважимо, що в деяких випадках від нас може знадобитися спочатку перерахунок в іншу функціональну валюту, а потім ще один перерахунок – в іншу валюту подання.