На перехресті війни й миру: можливі сценарії завершення війни в Україні
Коли і яким чином закінчиться війна в Україні питання, яке турбує не лише українців, а й увесь цивілізований світ. Існують аналітичні прогнози від JPMorgan Chase на мир вже найближчим часом, у цьому році. Попри аналітичні висновки, правда залишається однією — кінець війни залежить не лише від протистоянні на полі бою, а й від геополітики, економіки та рішень, які ухвалюються у Вашингтоні, Брюсселі, кремлі та Києві.
Сценарії, які сьогодні обговорюються у світових ЗМІ, різняться за оптимізмом, термінами та глибиною ризиків. Міжнародний валютний фонд обережно називає кінець 2025 року як потенційну дату завершення активної фази війни в Україні. Президент Зеленський говорить про унікальний шанс, який може з'явитися вже у найближчий час за умови посилення санкцій і нових гарантій безпеки. Водночас з Москви лунають паралельні сигнали: «мир можливий», але виключно на їх умовах. І хоча подібні заяви можуть здатися дипломатичними кроками, за ними криється готовність зберегти контроль над окупованими територіями й заморозити конфлікт на десятиліття. Кремль намагається виграти не лише на полі бою, а й у грі на виснаження, змушуючи Захід до втоми, а Україну до поступок.
Аналітики JPMorgan Chase, одного з найвпливовіших фінансових центрів, прогнозують: найімовірніший результат 2025 року — тимчасове припинення вогню. Не миру, не перемоги, не капітуляції, лише пауза. Причина — вичерпання ресурсів на даний момент у сторін конфлікту. Європа не встигає виробляти зброю, а США не мають чіткої позиції у військовій підтримці України. У цьому сценарії лінія фронту буде заморожена, як у Грузії після 2008 року, а Україна ризикує залишитися у «сірій зоні» без гарантій, без НАТО, але з постійною загрозою нападу з боку рф. Цей варіант, попри свою тимчасову стабільність, несе в собі значну загрозу майбутньої ескалації. Історія свідчить: заморожені конфлікти дуже рідко завершуються миром, і набагато частіше стають полігонами для нових геополітичних амбіцій. На практиці це означає що Україна входить у постійну нестабільність на кордонах і внутрішню політичну турбулентність.
Але існують і менш втішні прогнози. МВФ вивчає моделі, де війна триває до 2026 року й далі. У бюджетах з'являються мільярди на оборону, аналітики говорять про «військову економіку», а експерти попереджають,що кремль використовує війну як форму стабільності парадоксальну, але ефективну. Німецький військовий історик Маркус Койпп називає це «вічною кровоточивою раною», яка може стати постійною. За його словами, рф навчилася жити у стані війни й перетворила її на модель управління суспільством. Таке перманентне збройне протистояння дозволяє кремлю легітимізувати авторитарну модель, знищити політичну конкуренцію та зміцнити вертикаль влади. У таких умовах припинення бойових дій виглядає не як мета, а як загроза для чинного режиму. Це своєрідна система самозбереження авторитарної держави, яка паразитує на конфлікті, використовуючи його як інструмент внутрішнього контролю та зовнішнього шантажу.
Щоб змінити хід подій, необхідна стійка й послідовна підтримка Заходу. Це не лише питання постачання зброї, а й надання політичних гарантій та оборонних бюджетів. Альтернативи чітким безпековим домовленостям немає: чи це буде вступ до НАТО, чи новий союзний механізм.Важливо, щоб це були реальні механізми, а не декларації. Без гарантій безпеки будь-яке припинення вогню буде тимчасовим. Санкції залишаються ключовим інструментом тиску на кремль, однак поки рф зберігає здатність фінансувати війну, жоден прогноз не може бути остаточним. Варто також враховувати зміну глобального контексту: зростання впливу Китаю, посилення авторитарних тенденцій у світі, зміни в американському політичному ландшафті. Всі ці фактори безпосередньо впливають на війну в Україні.
Прогнози JPMorgan, хоч і не є пророчими але дають загальну картину майбутнього. 50% ймовірності отримав так званий «грузинський сценарій» — тимчасове припинення бойових дій без жодних гарантій безпеки. Ізраїльський сценарій, з імовірністю 20%, передбачає постійну допомогу Україні зі збереженням конфлікту як фактора зовнішньої політики. Така модель схожа на ізраїльсько-палестинське протистояння, де війна не завершується, але стає частиною стабільного хаосу. Південнокорейський, який отримав 15%,-це часткова стабілізація більшої частини країни під міжнародною протекцією, з перспективою економічного відновлення. Цей сценарій передбачає, що Європа бере на себе частину гарантій безпеки і навіть використовує заморожені активи рф для відбудови. І лише 15% має білоруський сценарій тобто поразка та повне поглинання.
Аналітики JPMorgan створили Центр геополітики, який займається моделюванням сценаріїв на основі ресурсної витривалості, економічної стабільності, трансатлантичної єдності та політичної волі. У своїй роботі вони керуться історичними паралелями, аналізом фінансових потоків і прогнозуванням динаміки рішень великих міжнародних гравців. Проте навіть найточніші аналітичні моделі не здатні врахувати внутрішні протистояння, зміну лідерів або несподівані дипломатичні домовленості. Усі ці чинники вносять у глобальні розрахунки елемент непередбачуваності, який може миттєво перекреслити найобґрунтованіші прогнози. Аналіз доповнюється розрахунками воєнно-економічного потенціалу, демографічної витривалості й технічних інновацій — таких як дрони, штучний інтелект, кіберзброя. Саме тому, попри зростання ймовірності тимчасового перемир'я, реальний мир залишатиметься недосяжним без рішучих дій міжнародної спільноти. Україна продовжує боротьбу не лише на полі бою, а й у сфері свого цивілізаційного вибору. Майбутнє не визначається цифрами, його формують рішення, що ухвалюються під тиском відповідальності за долю народу. Справжній мир вимагає не лише дипломатії, а й політичної єдності, та усвідомлення, того що ця війна не кінець, а точка глибокого переосмислення шляху, який має привести до гідного й безпечного завтра.
Rozum Oleg.
