Українська економіка конче потребує стрімкого зростання, і я стверджую, що у нас, дякуючи Богу, є все необхідне для цього.
Хтось може назвати це популізмом, але, насправді, все дуже просто і привабливо — треба виконати вимоги закону і роздати права на сільгосп землі всім бажаючим громадянам України!
Справа в тому, що на початку 90х, коли почалася історична приватизація, Верховна Рада прийняла низку законів про те, як саме держава буде передавати майно громадянам.
Промислові підприємства ставали недержавними через оренду, продаж акцій, конкурси, і зараз процес ще іде.
Землі теж мали бути передані громадянам, але!.. Станом на зараз, міська частина населення в переважній більшості отримала належні права тільки на невеличкі земельні ділянки — 6 соток для садиб, городів та іноді — житлового будівництва. А ось по 2 га дорогоцінної сільгоспземлі — ні. Цей процес був надто зарегульований, і фактично цим правом змогли скористатися тільки сіляни. Досі ще завдяки постійним відтермінуванням (мораторіям) землю фактично можуть отримати тільки ті, хто має особисті зв'язки з сільськими царьками.
Тобто, ідея проста: відновити СПРАВЕДЛИВІСТЬ щодо сільгоспземель!
Ринок української сільгосп землі має відкриватися з того, аби усі громадяни України отримали реальну МОЖЛИВІСТЬ скористатися (!) своїми правами на передбачені Законом ділянки.
Зрозуміло, що не всі бажають практично займатися агровиробництвом, обробкою землі. Це передбачено в Законі — бажаючі зможуть отримати документ (т.зв. «земельну бону») на право власності на свої 2 га сільгоспземлі. Ці бони, зрозуміло, мають бути забезпечені землею і вільно обертатися на ринку, як будь-які цінні папери в Україні.
Вільний ринок земельних цінних паперів — єдиний механізм, який може визначити справедливу ринкову ціну на сільгосп землю.
Запуск в обіг таких цінних паперів, зрозуміло, оживить фондовий ринок України, без чого неможливі ані економічне зростання, ані дієва пенсійна реформа. Поява земельних паперів створить, нарешті, підгрунтя для довгострокового банківського кредитування, зниження вартості кредитних ресурсів, стрімкого покращення інвестиційної привабливості країни.
Багато років привладні паразити дурили населення тим, що, мовляв, «вільної землі для розподілу вже немає, тому розподіляти нема чого!» В той самий час, самі вони на потоці отримували і перепродавали ту саму землю, якої, нібито, «немає».
Але пару років тому прем'єр Яценюк привселюдно розповів, що, виявляється, державна земля є!
Тобто від здійснення Справедливості, від ринкової ціни на сільгоспземлі, від мільярдів інвестицій, від виконання вимог чинного законодавства нас відділяє тільки розробка і впровадження декількох нормативних актів і політична воля.
Якщо говорити точніше, я би казав не про «ринок землі», а про «ринок прав оренди земельних ділянок» (та ще й — на визначені періоди: 10-25-50-100 років).
Нарешті завершити ретельну інвентаризацію зем.фонду. Сучасні технології дозволяють це зробити досить швидко і чітко. Потім запустити щомісячні відкриті аукціони з продажу прав на ділянки з Держфонду за схемою Prozorro, які швидко допоможуть вийти на ринковий рівень цін. Особисто я за фермерсько-кооперативний устрій, проти «латифундійського». Тобто — мають бути певні обмеження стосовно розмірів ділянки в однієї родини із чіткими умовами, обтяженнями, суворим контролем з боку громад та профільних асоціацій (по типу Польщі, Франції, Німеччини)
Водночас радикально спростити і автоматизувати процеси отримання громадянами прав на належні ділянки (хто ще якусь не отримав внаслідок зарегульованості).
Права (у вигляді земельних облігацій) можна заставити в банк, продати, залишити у спадок, подарувати тощо. Тобто, кожному громадянину-власнику не обовязково ставати фермером :)
Таким чином нарешті встановиться Справедливість, буде виконаний Закон і, як бонус, отримаємо зрозумілий фінансовий інвестиційний інструмент, утвориться довгостроковий актив — чого так не вистачає пенсійникам, страховикам, банкірам...
Дякую Українському Інституту Майбутнього та Анатолію Амеліну за натхнення!
https://www.slideshare.net/UIFuture/land-finalpptx
