В ЧІМ СПРАВА

Про телеканал АТR офіційно!

Коли ти залежний.
У журналістиці є основний принцип – це творчо і водночас з холодним розумом підходити до роботи. Мій досвід журналістики у написанні статтей більше восьми років. За цей час я встиг попрацювати і редактором і головним редактором. Завжди в моїй свідомості було, що я незалежний. Коли створював власну газету, починав її з нуля, робили сайт, брав на роботу людей. Завжди основним принципом ставив, говорити правду, давав можливість писати на власний розсуд без оцінок. Якщо журналіст працюючи у редакції під моїм керівництвом робив помилки, то він приходив і отримував пояснення. Кожен журналіст знав, що у мене робота будується, як сім'я. Доречі не тільки в журналістиці, адже я керував великими проектами. В кожному з них, я робив родинну атмосферу. Коли зовсім незнайомі між собою люди, ставали рідними, без жодних перебільшень, вони по закінченню проектів, підтримують між собою контакт. І через 5/6 — сть років вони на зв'язку.

Так от з того що почав, про творчість та незалежність. Сталося в моєму житті так, що після певних обставин, пов'язаних зі здоров'ям. Моє життя кардинально змінилося. Але я не здався, дякуючи сотням людей, які мене підтримали я зараз пишу ці рядки. Вирішив повернутися в своє покликання. Але трошки змінити напрямок. Обрав телевізійну колію. В цьому напрямку теорії у мене більше чим достатньо, а от практичний досвід невеликий. Разом з тим, щось нове, завжди цікаве. Тому я прийшов на телеканал АТR. Хто не знає – це перший кримськотатарський телеканал, котрий після анексії Криму, зазнав утисків з боку ФСБ. Майно власника каналу було арештоване. Канал переїхав до столиці – до Києва. Не буду розповідати деталей про власника – це Ленур Ислямов, в інтернеті більше чим достатньо інформації, кожен хто захоче може знайти. Держава підтримала, канал отримав фінансування з держбюджету і почав працювати. Я прийшов на канал, більше місяця тому. Мене взяли, пояснили специфіку роботи і як кажуть в бій. Все було нове, доводилось почуватися лузером, школярем, студентом. А інколи мовчати, дивлячись на якісь недопрацювання, списуючи на той факт, що канал недавно на новому місці.

Конкретніше.
Основна тема подачі новин – це кримськотатарська тематика. Загальноукраїнські новини та новини світу. Забув сказати, коли я прийшов, то одразу запропонував, що маю власні проекти, зацікавлений робити суспільно-корисний продукт, котрий буде працювати на рейтинги, та водночас заробляти гроші. Безпосередньо розмова моя була з редактором – Yuriy Matsarsky і не один раз. Вдруге я пропонував проект про кримських татар закордоном, навіть знайшов з різних куточків світу, з 11 країн — 20 кримських татар, котрі добилися успіху і вони не просто зацікавились брати участь в зйомках, декотрі з них, навіть пропонували фінансово підтримати. Та пан Юрій був «невблаганний», сказав воно зараз неактуальне, щось подібне роблять вже десь там в Польщі, але може колись ми повернемося до цього питання. Не на часі...

Ну от я увірвався в кореспондентську діяльність і пішов по «граблях» набиваючи «шишки» кожен день. Це доволі нелегко, давався в знаки річний перерив в роботі. Але я вчився, слухав критику, дома замість спати після надважкого робочого дня. Я інтерпретував свою теорію в пам'ять для формулювання практичного підгрунтя. Я почав дихати. Жити. На роботу, як на свято. З роботи вимотаний, замордований, ледве ноги тягну, але задоволений. Зйомка, нові емоції, нова форма життя. Все нове. Емоції в перші дні, не передати. Ось вона незалежність. Ще трохи, я увійду в колію, наб'ю руку і почну робити своє улюблене – викривати корупціонерів. А там гляди і до власної програми розслідування за який місяць — два.

«Та не довго сонце гріло.
Не довго молилось.
Запекло, почервоніло
і рай запалило»

Працюючи в ньюзрумі, зауважував такі речі, які мені ну м'яко кажучи — не до вподоби. Наприклад канал може увесь день транслювати події ЛНР (коли в них стався переворот), робити сюжети про це, включаючи аналітику «що буде, як буди не буде, а пес здохне». Разом з тим, не транслювати державних подій. Про президента не кажу, бо на каналі якась блокада і то повна на його особу. Далі у країні відбувається багато позитивних процесів, там угода підписана, чергові інвестиції, там спортивне досягнення, але канал переривав черговий випуск новин, бо треба транслювати суд Саакашвілі онлайн пів дня, та робити декількаразові включення з місця. Мої пропозиції, написані новини, котрі стосуються позитивних для країни речей, були відкинуті під різними причинами. Спочатку ніби то недобре написано, а потім не встигли взяти у випуск.
Я промовчав.

Ситуація набула критичної межі, коли в суботу 9 грудня, я під СІЗО де утримували Саакашвілі, задав питання Давіду Сакварелідзе, Юрію Дерев'янку доволі не зручні, після котрих Давид поскаржився нашому генеральному продюсеру Христині Бондаренко. Спочатку акуратно, але редактор мене попитала про це, я дав пояснення. Наступного дня я дослівно писав, які питання задавав. А далі понеслась. На мене обрушився вал критики від редакторів, маса зауважень. Юрій Мацірський заявив мені, що я не можу задавати таких питань. Доречі, з ним у мене тиждень до того була цікава розмова. За те, що я в своєму Фейсбуці написав про Саакашвілі власну думку, він мені сказав, аби я такого не робив. бо повинен розуміти чим мені це грозить. Я навіть змушений був написати у ФБ, що мовляв на сторінці пишу виключно власну думку і вона не є позицією жодного ЗМІ.

І почались мої невеселі дні, сюжети які я писав, чи інші новини наражались на критику, зауваження і шквал різного роду необгрунтованих звинувачень. 13-го грудня в середу, була зустріч президентів двох країн України й Польщі. Але цій події, як і іншим, ми придали увагу в одному українському випуску новин і то вечірніх. А повинні б робити, як про ЛНР — аналітику й прогнози. Це доволі серйозна подія і вона несе на сьогодні чи не одну з головних, глобальних суспільно-важливих тем. І пригадалося, що коли ми транслювали суди Саакашвілі, тим часом, у США, організація «Крим СОС», брали участь, якщо не помиляюся в засіданні круглого столу, який був присвячений правам людини, чи порушенню прав кримських татар. У фейсбуці цієї організації, велася пряма трансляція, але ми не включали її в ефір, бо нам був важливіший грузинський шабаш. У результаті моєї незалежності, мені поставили умову. Хочеш працювати, перестаєш писати у Фейсбук, робиш все, що каже «контора». Або допрацьовуєш до кінця грудня і ми прощаємось.

Через незручне запитання Сакварелідзе, після котрого той назвав журналістів порохоботами, мене зняли зі зйомок, дали роботу в постійно галасливій «будці» — це я жартома так називаю ньюзрум. Три дні сидів, міркував, аналізував — буду тепер я залежним. А що робити, гроші треба, сім'я, харчі і т.д. Буду писати і видавати в ефір усе, що скажуть. Але вирішив постукатись до свідомості керівництва. Бо для мене стало дивним, що Рефат Чубаров, виступаючи з трибуни ВРУ, просив підтримати — проголосувати за фінансування для цього телеканалу. Запевняв депутатів, що канал буде робити кримськотатарський продукт. Рада проголосувала, дали грошей, а взамін канал транслює Саакашвілі, ЛНР і ще всяку-всячину, котра закладає суспільству в голову лайно шматками. І от позавчора 19-го грудня, мав доволі неприємну розмову з Христина Бондаренко. Нагадаю вона відповідає за контент каналу в цілому. Понад пів-години, вона пояснювала мені «звідки взялася земля і на чому збудований світ». У результаті я надіючись на діалог, адекватну оцінку, та навіть підтримку. Взамін ця свідома пані керівник, сказала, що вона мене буде ставити на місце, а якщо мені щось не подобається, то вихід там — вказала рукою на двері. Я пішов на маленький експеримент. Поділився трохи з Христиною Бондаренко тим, що мені не зрозуміло, чому кримськотатарський канал висвітлює події екс-президента Грузії Саакашвілі доволі часто, а наприклад президента України, котрий в Харкові підписав інвестиційну міжнародну угоду, що дозволить розширити харківський метрополітен — про цю подію навіть не згадали. Бондаренко перейшла на російську і в доволі грубій формі розказала, що показувати, як президент перерізає червоні стрічечки відкриваючи черговий заклад на котрому відмиті мільйони бабла не буде. Вона вирішує, що показувати і чим наповнювати новини. І в мене не авторська програма, де я можу задавати питання, котрі собі дозволив. Подібні питання, має право задавати тільки вона. Я, зрозумівши, що діла не буде, дослухав її спіч до кінця, подякував, пообіцяв подумати над її словами, побажав гарного дня і вийшов. Пішов собі в нашу галасливу «будку», займатися роботою.

Я прийняв рішення — не мовчати. Свобода слова про яку всі так говорять, в моєму розумінні, виглядає дещо інше. 21 грудня мене запросили в ефір «Прямого» каналу, відповідаючи на питання колег, Сергей Дойко та Vasilisa Frolova розказав про цю ситуацію. Доволі трудно було говорити, ніколи не думав, що можу опинитися в такому замкнутому крузі. Адже все доволі просто, я мріяв і вірив в одне, а тут все вийшло кардинально протилежно. В ефірі не все вдалося сказати, описати, тому, що тема не з приємних, полоскотала нерви добре. Позаяк після ефіру, коли я прибув до свого місця роботи, де мене словами «ей ти, іди сюди» — викликала пані Христина Бондаренко на «кавьор». Я вирішив написати деталі, котрі не встиг сказати в ефірі, так би мовити, розяснити більш прозоро свою позицію. Розмовляли зі мною Христина та Айдер Муждабаєв, котрі в один голос кричали, що я не мав права цього робити. Христина запевнила мене, що вона ображена тепер на мене за це. А так, як образ вона не пробачає, то в Україні мене більше ніколи на роботу не візьме жодне ЗМІ, жоден телеканал. Це мені вона пообіцяла, я навіть на мить подумав, чи не «Діва Марія» вона — нехай мене пробачать всі святі за такі дурні думки. З Айдером я не вступав у дискусію, позаяк його добре не знаю, та водночас впевнений, він погарячкував десь у словах і коли зрозуміє, що мій вчинок зроблений не на емоціях, а виключно заради справедливості. То він як чоловік, знайде інші слова, адже світ він потребує сильних людей. Переді мною, стояв виклик, удар якого, я взяв на себе. Поступаю так, тому, що не хочу, аби через зарозумілість та дурість одної пані, канал годував кримськотатарського глядача пропагандою театру одного актора. Досить того, що московська пропаганда несе рікою телебачення сміття та інформаційний непотріб. А тут, щей свій рідний канал, виливає відрами помиї у лице. Христина пробувала розказати всім, що я плюнув у лице усій редакції каналу. Я їй сказав, на мою думку, вона плює в лице усьому кримськотатарському глядачу телеканалу ATR, показуючи всяке сміття, замість робити продукт, котрий розвиватиме канал. Вона мені вказала на двері, а в питанні про зарплату, вона сказала, що я оштрафований за таке на 300% і нічого не отримаю. Певно на розвиток чергових помиїв хоче використати. Бо крім помиїв, вона, ще вміє робити різнокольорове лайно і не більше.

Офіційніше.
У завершення, я тільки повторюсь, що розумію чим ризикую, але прошу вважати ці слова офіціною заявою. Поки таких горе-керівників як Христина Бондаренко будуть допускати до інформаційного поля, суспільство буде отримувати не більше, як «геббельс — пропаганду» і ненависть та політичні чвари серед населення, будуть тільки зростати. Україна вже побачила на практиці борцунів з корупцією та подібного роду «чистоплотних» журналістів — котрі по 300 тисяч доларів квартири купували, за гроші дружин. А інші за гроші матерів чи бабусь. Тому впевнений, керівництво каналу і кримськотатарські лідери, для котрих телеканал є основною платформою донесення інформації до свого народу, та до населення Криму. Розберуться в деталях цього прикрого, в першу чергу мені інциденту і вкажуть на двері таким, як ця пані, та всім їй подібним, котрі замість розвивати канал, красуються в ефірі, протирають до дірок крісла і несуть суспільству, зокрема кримськотатарському народу сморід власного невігластва. І тоді впевнений, що перший кримськотатарський канал, заговорить цікавими суспільно-корисними телепродуктами не тільки в Криму, а й за межами України.

Для довідки:
З 2016 року телеканал ATR отримує фінансову підтримку з державного бюджету за рахунок бюджетної програми розселення та облаштування кримських татар та осіб інших національностей, депортованих з території України. У 2016 році фактичний обсяг фінансової підтримки ТОВ «Телевізійна компанія „Атлант СВ“ для телеканалу ATR склав 38 млн 970 тис. грн із 60 млн 340 тис. грн, передбачених за бюджетною програмою підтримки депортованих осіб. У 2017 році за цією бюджетною програмою передбачено 35 млн 340 тис. грн. У проекті держбюджету на 2018 рік — 29 млн 740 тис. грн.

Впевнений власним контентом, можна окупити не тільки бюджетну дотацію, а й заробити, щоб придбати власне приміщення, та не сплачувати оренду. Як законопослушний громадянин, котрий декларує свої доходи, стоятиму першим в черзі, щоб зробити передплату за ТБ ATR. Також поділюся ідеями та власними напрацюваннями, котрі дадуть можливість швидко розвиватися телеканалу.

Дуже вдячний всім колегам, хто висловив підтримку, та після ефіру зрозумів для себе якісь речі і впевнений зробить висновки. Дякую за підтримку також журналістам, операторам, режисерам, ведучим з ATR. Насправді ніколи б не подумав, що за такий короткий час, ви побачили мої чисті наміри. Що Вас насправді багато і серед Вас є кримські татари, котрі оцінили мій вчинок. Ваша підтримка є чи не найголовнішою для мене, адже я вірю, що мій приклад, буде стартовим для Вас. І ті кого звільнили за подібних причин, вони також в потрібний час не мовчатимуть. Я ні до чого не закликаю, бо поки розказую одну порцію інформації. А далі час покаже, можливо не доведеться вдаватися до найгіршого, та розказувати про все в детальних-деталях. А пані Х.Бондаренко, замість вибачитись переді мною, як перед журналістом за той тиск, який вона хотіла реалізувати по відношенню до мене, через моє запитання до Сакварелідзе. Вона пішла війною на мене, та пробує розтягувати „баян“ мого життя за минулі роки. Але чи варто тратити час на такі дурниці — незнаю. Та мені вчорашній вечір повеселило.

З повагою та вдячністю за розуміння,
незалежний журналіст Роман Реведжук