Цей допис було заблоковано у Фейсбуці тиждень тому, але як кажуть «Слава Богу електронні архіви не горять»...
ПОЗИЧТЕ ТЕРПІННЯ
Як допомагати людям після такого, де того терпіння, нервів та виваженості брати, може хтось підкаже де продають таке?
Постараюсь коротко.
Помагав я в житті багато кому, старався бути максимальним з усіма. Бувало що отримував подяки, а бувало що звинувачували у тому що мало допоміг.
Бувало що і проклинали в очі, але я списував усе на людський відчай та емоції. Але чим міг тим старався помогти, використовував увесь свій інструмент для цього. Може дійсно мало було, а люди очікували більшого. Картав себе недавно за те, що людям котрим помагав, тримав з ними своєрідну дистанцію. Адже в самого були певні моменти, коли був і страх і відчай і повне нерозуміння, тоді хотілося просто людської підтримки. Тому сказав собі, що в майбутньому, буду глибше перейматися проблемами, щоб собі такого заслужити перед Богом.
І тут як у воду дивився.
Більше двох місяців тому, повертаючись ззакордону, мені написала в месенджер жінка, котра благала про допомогу, адже в неї страшний діагноз їй потрібна пересадка кісткового мозку, і вона якщо не збере необхідної суми, то лікарі прогнозують лічені дні. У неї троє дітей, двоє з них зовсім малі, а чоловік егоїст коли дізнався про її діагноз, покинув її. Передивився фото документів, перечитав, ніби на все дійсно так і є. Я сам батько, не можна щоб діти залишились сиротами, сам виріс без батька, а тут можуть матір втратити. А ще й сам був в такому стані, бо з Божою допомогою і підтримкою, молитвами людей сам справився з власною проблемою. Вирішив – це виклик, і я маю віддячити Богу допомагаючи цій жінці. Пам'ятаєте я пізно вночі, репостнув її у фейсбуці, де написав про це. А коли повернувся до Києва, одразу зустрівся з нею, записав відеоінтерв'ю з закликом допомогти. Незважаючи на власні якісь моменти, відклав їх і кожен день був на зв'язку з нею. Разом з родиною ми підтримували її, розраджвали, просили людей, їздили в церкву, молилися, в принципі Ви всі бачили, адже тоді багато людей долучилися до доброї справи, за що я всім дуже вдячний.
В один момент, я зрозумів, що ми зайшли так далеко в цю близькість, що ця жінка стала нам невід ємною частинкою нашої сім'ї – Слава Богу, ми не погодились на десятки пропозицій з її боку, навідатись до нас в гості. Якось увечері переписуючись з Аліною, вона написала страшне повідомлення, з підтекстом, що вона вже готова вмирати, але їй залишилось деякі юридичні моменти владнати по дітях, щоб потім бути спокійною. А все базувалось на тому, що нам не вистачало ще трошки грошей, аби вона вирушила на лікування до Вільнюса. Пам'ятаєте там клініка погодилась провести все необхідне лікування з пересадки кісткового мозку. Я заскрінив це повідомлення від неї, воно мене довело до злості, адже я подумав, що людина може померти тільки через байдужість інших, котрі тратять міліони на безглузду політику, а тут ціна життя вимірюється в декілька десятків. Хотів написати гнівний допис увечері та опублікувати той скріншот з її повідомленням. Нерозумію що відбулося, та на інтуітивному рівні, у мене щось відключило цю функцію і я вирішив зробити це зранку, наступного дня.
Власне наступний день, став крайнім в допомозі, та першим в новій історії «афери важкохворої Аліни Слуцької». До мене почали звертатися люди, котрі допомагали Аліні, звертати мою увагу, що не має звітності, а суми котрі вона цифрами пише в коментарях піж дописами, не відповідають тому, що вони надсилали. Друзі ззакордону почали мені закидати, мовляв я щось недоговорюю, чому ця жінка не публікує скріншотів з виписки карткового рахунку, аби можна співставити суми у реальному часі. Відповідно я, зателефонував Аліні і попросив зробити публікацію з фотографіями з виписки за період відколи я долучився до цієї справи. Наголосив їй, що це укріпить довіру людей і люди будуть надалі активніше допомагати. А також попросив надіслати документи, які підтверджують фактичність прийняття її лікування в клініці, в таких випадках – це контракт. Вона погодилась, але пройшло три дні і вона мені нічого не прислала. Зрозуміло ж я їй телефонував і писав, вона надсилала інформаційний лист, а потім чергові виписки і так по кругу. Зрештою через тиждень, вона мені подзвонила і сказала, що благодійний фонд який також допомагав їй у зборі коштів, отримали пожертву для неї, саме ту суму, котра дозволить їй вирушити на лікування. Це мене порадувало, та довіра моя була в режимі коливання. Тому я почав зв'язуватись з людьми котрі допомагали, з фондом і цікавитись деталями. Зробив запити в державні органи, адже я розумів і відчував, що десь є зарита собака. Доречі, коли почав робити публікації про неї, одразу всім дав прямі посилання на неї, тому що я не являюся фахівцем у галузі медицини і визначити справжність її документів, а тим більше намірів – це потрібно робити фахівцям. Ну і хто б міг подумати, що людина може на себе наговорювати в таких речах.
Отже, по результату всього, мої сумніви укріпилися в нечистоплотності її намірів, появилися підозри котрі підкріпилися публікаціями річної давності, де кошти збиралися на різні клініки, суми з її слів зібрані були доволі великі, але сама важлива деталь, котра в мені укріпила ці підозри. В усіх публікаціях, вказувалось подібне формулювання термінів, які дають лікарі на життя: «негайна операція з пересадки, в іншому випадку лікарі дають два тижні і вона помре», були ще публікації де писали тиждень. Аліна мовчала, вже не телефонувала до мене як раніше по десять раз на день. Приїхала до Києва, це вже я дізнався від керівника Благодійного фонду, адже вони для Литовського Посольства давали їй інформаційний лист, потім вона того ж дня покрила всіх працівників фонду 5-ти поверховими матюками, погрожуючи їм мною. А все тільки через те, що людина котра перерахувала кошти на рахунок фонду, робила це з умовою, що кошти попадуть на рахунок клініки, відповідно фонд виконував умови жерводавця, от за це Аліна пригрозила, що розкаже мені і я з її слів «порву їх». На моє прохання Благодійний фонд зконтактувався з клінікою, звідти повідомили, що контракту з таким пацієнтом вони не мають. Після, я зателефонував Аліні, поставив ультиматум, або вона розказує все як є і публікує виписки, або я буду звертатися в правоохоронні органи. Дав їй часу до кінця дня 25 вересня цього року. Вона не подзвонила. 26 я написав заяву до поліції, надіслав запити в посольство, а ще через декілька днів, після того, як від поліції не було звістки, записав відео, де розказав про цю ситуацію. У результаті цього, появилося багато нової інформації про Аліну, власне в коментарях під тим відео, можна знайти. Потім і сама Аліна зателефонувала до людей котрі також були залучені до збору коштів, намагаючись переконати їх в тому, що все не так і вона має якусь там сенсацію, але треба почекати декілька днів.
Пройшов ще тиждень, мені зателефонували з поліції, почали приходити відповіді на мої запити і все почало набирати форми підтвердження моїх підозр. На сьогодні Аліна збирає кошти з допомогою російського письменника на чергове лікування уже в Німеччині. Поліція все таки порушила кримінальну справу проти, як виявилось громадянки Росії Слуцької Аліни Леонідівни за шахрайство під номером 12017100080008857 від 05.10.2017р. Взамін ця пані найняла адвоката, за гроші які їй люди надіслали і той шле запити з формулюванням «про захист її честі і гідності» — абсурд. От називається помагай і підпускай людей до себе. Наразі мені більше як зрозуміла ситуація цієї авантюристки, думаю, що в крайньому вона впаде на дурку, або втече закордон. Разом з тим, у мене є чітке розуміння, що надсилати на карткові рахунки приватним особам, це доволі ризикована справа. У цьому випадку сума зборів цієї пані, перевищує 100 000 Є (сто тисяч євро). Я не відмовляюся допомагати людям, бо по одній людині судити не можу всіх, але розумію, що цей випадок мають знати всі, щоб розуміти які бувають ситуації і допомагати треба людям, детально перевіривши справжність документів, а також мати гарантії. Я впевнений, що слідство буде максимально працювати, аби довести цю справу до логічного завершення, а також журналісти долучаться і поможуть зібрати максимально інформації, аби вберегти інших від подібного.
Тиждень тому, помер маленький хлопчик, ціна життя цього хлопчика, коштувала не цілих 10 тисяч доларів. Тому я буду допомагати людям, але відтепер буде жорсткий контроль, тому вибачайте, але подібної помилки я собі не дозволю припуститися.
Мені тільки зараз потрібне терпіння, бо чесно кажучи, у мене свого вдосталь, а тепер щей сам мушу копатися в цьому. Алее тішить одне, що багато людей небайдужих, котрі готові допомагати. Тому подібні, як ця «пані авантюристка» отримають своє по заслугах.
Ще раз дякую всім, і вибачайте, що заставив багато читати. Але це не вся інформація, я думаю тут десь 20% з усієї історії, а скільки ще відкриється в ході справи?!
