Останні два дні спостерігав за дописами одного журналіста з 24-го каналу Oleksiy Kondakov, про те, яка страшна біда в армії. Щоб розуміти суть, він отримав повістку і попав до воєнкомату. Де розповів, що у нього «сорокдесять» хвороб і він служити категорично не придатний. Відповідно його залишили на обстеження, щоб переконатися у правдивості його слів. Адже він не мав з собою, жодних документальних підтверджень власних слів. Що було не так, як він хотів – він хотів додому. Після чого він дав «артилерією» по клавіатурі телефону: спати твердо, туалети нечисті, холодно, їжа погана, у мене язви, дівчат нема одні пацани, мами поруч нема. Авторитет завоювати серед дітвори на призовній дільниці йому вдалося швидко. Ну представте: журналіст Телеканал Новин 24, а ще працював на Телеканал ZIK, робив сюжети з передової та щей спав в окопах, про армію знає все, постанови, укази, закони, та що там – 4-та гілка влади і на комісара каже корупціонер. Взагалі дивуюся, як там не відбулося «революції» у результаті котрої його мали призначити «міністром оборони».
Далі розмова піде про те, як би поступив відповідальний громадянин у подібних ситуаціях. Одразу хочу зауважити, я не являюся військовим журналістом чи експертом в даній галузі. Не хочу забирати хліб у всяких там «бутусових» і їх подібних. Я лише пишу свою думку, як людина котра спостерігала за цією зрадофілією збоку. Найбільше мене здивувало, коли лайки під дописами Кондакова поставили декілька спільних друзів, люди котрих знаю персонально і завжди на мій погляд були притомні. Є варіант, що не читали, а лайкали виключно фото. Могли повестись на хештеги #мамаязновувармії. Та це не знімає відповідальності з них. Шансом виправитись для них – це перечитати ту ахінею під якою залишали свої лайки і на майбутнє не вестись на фото. А читати уважно і аналізувати ситуацію не узагальнюючи.
Отже, з того, що описав Кондаков: про срач всередині армії особливо у призовних частинах. Більша частина з описаного, нажаль являється правдою. Та не являється загальною ситуацією армії в цілому. Поясню чому: окремі військові керівники, комісари уявили себе великими командирами на місцях. Тому, що посада їм дісталася, як трофей. Адже у результаті «Революції гідності», після зміни військового керівництва в Україні, вони залишилися на пригрітих місцях, котрі «порішали» з попереднім керівництвом. І за чотири роки війни на Донбасі, ці окремі військові «керівники» лишилися вірні власній шкірі. Власне про комісара Дарницького військового комісаріату Чекаленко Віталія Вікторовича куди попав журналіст 24-го каналу, можна писати історії та знімати кіно. Згідно декларації у нього на рахунку 736-ть гривень, має 71 гривню фінансових зобо'язань, а власником усього майна є його дружина: https://declarations.com.ua/…/nacp_78632337-7f4e-454b-8ae7-…. Нічого дивного і нового, для тих хто живе в смітнику історії з пережитками минулого. На папері бідують, а по факту жирують. Тому дивлячись на «бідноту» комісара з декларації, позаяк дружина пана Чекаленко має незавершене будівництво, у якості пошани йому за роботу хоч бери і виділяй мільйон гривень премії для повного щастя. Це лише моя думка, бо деталі його діяльності повинні перевірити компетентні органи.
Уся ситуація доволі складна. Таких керівників і комісарів є багато. Як би поступив відповідальний громадянин, а тим більше журналіст з досвідом на передовій та ночовками в окопі? Просто так у житті нічого не стається. Це був його тест на професійність. Він, як професіонал, побачивши таку «ганьбу», повинен зреагувати відповідно. Зібрати факти порушень комісара, застосувавши механізм державної машини, звернутися до вищого військового керівництва. І по факту написати про зроблену роботу, у результаті якої запущено механізм притягнення до відповідальності відповідних осіб. Залучити колег, провести журналістське розслідування, відзняти сюжет. Бо справді такі випадки є, доки керівництво країни забезпечує армію, виводить її на професійний рівень. У тилу сидять «військові боги», добудовують свої дачі, і кидають тінь негативу, на більшість порядних командирів. Натомість журналіст 24-го у стилі «24-лайн», пішов писати дописи у фейсбук, розганяючи зраду. Бунтуючи особовий склад призовників, сіючи паніку і вносячи розбрат. Передували тому виключно емоції й страх, бо служити не хочеться і то факт, краще писати про всепропальщину. Я аналізував його дописи і там відчувається його настрій. Гадаю якби він написав хештег #мамаяхочудодомузаберимене, тоді у мене особисто, також у багатьох інших колег, питань до нього б не було. Навіть, як до професіонала, бо більшістю людей керують в першу чергу страхи.
Його дописи справді спрацювали в його користь. Його френди в стрічці робили меми типу #FreeKondakov. У свою чергу я надіслав його дописи декільком людям, щоб припинити той срач зрадофілії. Після чого, його відпустили на 7 днів додому. Хоча я вважаю, йому б не завадило пройти, як мінімум КМБ — виховує трохи стриманість і терпіння. Суджу виключно по собі 11-ть років тому. Друзі, не треба дивуватися призовникам після школи. Але коли таке пише людина, яка з його слів була на передку і ночувала в окопах – це якась неадекватність. Бо людина котра пройшла хоч один військовий конфлікт, має імунітет і вміє пристосовуватись до різних умов. Чогось я не розумію і в чомусь сумніваюся. Не можу собі уявити, які б він дописи писав у 2014-му, коли б опинився на моєму місці під Донецьким аеропортом, без каски і без броника. Лежачи на підлозі автобуса, який ще дві хвилини тому зрешетили перехресним вогнем. Що би він писав тоді, коли б в 2017-му за 500 метрів від лінії розмежування вночі велася активна фаза, а ти туди їдеш свідомо, аби зустрітися з солдатами. Не можу і не зрозумію ніколи. От тому я «чужий» серед «своїх» і називаю таких журналістів чорноротими. А канали подібні до 24-го лайнометами, які плодять #24лайн в головах окремих журналЮстів.
Звертаю увагу Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine Віктор Муженко, Міністерство оборони України та Степан Полторак, щодо подальшої реакції на цю ситуацію. Ось посилання на дописи про зраду в армії: 1.https://www.facebook.com/alex.lonleylockle/posts/874378416079851 і 2.https://www.facebook.com/alex.lonleylockle/posts/875005476017145 3.https://24tv.ua/viyskoviy_korespondent_rozpoviv_yak_z_nogo_…. Я впевнений реакція незабариться. Особисто я вважаю, що в сьогоднішніх умовах, таких людей, а тим більше військових, котрі сидять в тилу і граютьсь у великих командирів, треба не просто наказувати. У разі встановлення фактів зловживань, їх треба розжалувати до рядового і відправити на передову. Ні-ні не воювати, бо їм дай зброю в руки то шкоди нароблять — штик-лопату, ковш і рити окопи. Це виховує не тільки дисципліну, а й проявляє патріотизм. Також зніме лишній жир і «целюліт» з мізків. Я старався м'яко висловлюватись, якщо десь переборщив то перепрошую. Мої емоції зумовлені «колегою», котрий замість бути рушійною силою і ефективним об'єктом змін, він через власний страх піддався своїм емоціям. А прикриваючи власну задницю дописами у фейсбуці не задумався щось дієве зробити. Тому по факту тест на професійність у журналістиці він не склав. Як громадянин проявив себе безтолковим. Тому так і живемо, що більшість жде поки хтось за них змінить країну, вважаючи себе особливими, замість зробити хоч мінімально для цього.
