Можливо, хтось подумав, що сьогодні я буду розповідати про Трафальгарську битву. Але ні, мова буде зовсім про інше, але не менш цікаве.
Нині ми стаємо свідками процесу загальносвітової ревізії історії. Борці за «мультикультурну» та «політкоректну» історію відійшли від пропаганди своїх слабо аргументованих ідей через конференції, книги, ЗМІ та травлю опонентів та перенесли свою боротьбу на вулиці, посягнувши на видавалося б непохитне – старовині пам'ятники, багато з яких є символами тієї чи іншої місцевості. І як в найжахливіші часи Середньовіччя, головними виконавцями цієї новітньої «охоти на відьом» виступають найбільш примітивні верстви суспільства, якими ліберальним ляльководам дуже легко керувати.
Все розпочалось з США, які ще донедавна видавалися головним оплотом західного консерватизму та традиціоналізму, де почалося повальне знесення монументів на честь Південної Конфедерації. Показово, що хоча частка населення і вийшла на захист своєї історії, проте оскільки знесення пам'ятників санкціоновано місцевою владою, то сильно завадити знесенню монументів небайдужі громадяни не змогли. Ці події спровокували цепну реакцію, яка дуже швидко перекинулася на інші регіони Земної кулі.
Меморіал Конфедерації в Канзас-сіті тепер виглядає так
Зокрема, мер Нью-Йорка заявив, що розгляне питання знесення в місті пам'ятника Колумбу, мол з його плавання розпочалась колоніалізація та геноциди на американському континенті. В Австралії розпочалась інша кампанія – за знесення пам'ятника легендарному англійському мореплавцю Джеймсу Куку, бо геноцид місцевого населення ніби розпочався саме від нього; саму статую нещодавно осквернили вандали.
Пам'ятник Куку в Сіднеї
Але найбільш «смачна» новина прийшла з Великобританії, де якась мало кому відома чорношкіра активістка розпочала кампанію за знесення статуї адмірала Нельсона з Трафальгарської площі, бо адмірал в свій час мав необережність дружити з работорговцями та і взагалі ніби був расистом. «Колоніальні та провладні титани британської історії мають перестати бути увічненими», а Нельсон був тим, кого «можна назвати прибічником білої зверхності». Ця історія найбільш показова, бо адмірал Нельсон все ж таки відноситься до пантеону національних героїв Великобританії, в той час як для Нью-Йорка чи Австралії пам'ятники Колумбу та Куку не несуть якогось значимого ідеологічного навантаження. Всесвітньо відомий воєнний історик Макс Хастінгс вже виступив з заявою, що статую адмірала чіпати неможна, його підтримала ще низка відомих істориків та громадських діячів, які закликали не доводити ситуацію з політ коректністю до абсурду. І хоча до кінця всі крапки над «і» в цій історії розставляти рано, але не виключено, що це бій залишиться за великим британським флотоводцем та його прихильниками. До того ж, в Великобританії, після виходу країни з ЄС значно впав рівень міграції, а відповідно – небританський прошарок населення припинив зростання.
Загибель адмірала Нельсона
Список подібних історій можна продовжувати, але головна проблема лежить в іншому. Очевидно, що пропозиції на знесення монументів видатним діячам минулого будуть надходити і надалі з різних країн. Показово, що ці процеси йдуть в країнах, які традиційно перебували та наразі вважаються оплотом Західної цивілізації – Західна Європа, США, Австралія. В цій ситуації ми бачимо відвертий виклик, який мультикультурність, політкоректність та лібералізм кидає традиційним історичним цінностям та уявленням, на яких базувалась історія та, певною мірою, переможна ідеологія Західної цивілізації. Не приходиться сумніватися, що саме ця ідеологія і є головною мішенню, а замість неї будуть будувати нову – штучну ідеологію мультикультуралізму. Отже, ця боротьба з пам'ятниками та символами героїчного європейського чи американського минулого – це боротьба з «західним» світоглядом.
Показово, що подібні сигнали не поступають з країн Східної Європи, які проводять більш незалежну політику по відношенню до ЄС – зокрема з Польщі чи Угорщини. Це свідчить про те, що національний прошарок в цих країнах наразі міцний і тому готовий протистояти будь-яким атакам на свою національну історію. В цьому контексті цікаво спостерігати за українською ліберальною спільнотою, яка зазвичай звикла прихильно ставитися до будь-яких західних віянь, особливо не замислюючись над їх змістом, за принципом – «там на Заході вони розумніші, а значить – так треба». Так, більшість з українських оглядачів радісно вітали знесення пам'ятників Конфедерації, та виступили з критикою тих американців, хто встали на їх захист. В принципі, це можна пояснити як тим, що вони слідують у загально світовому ліберальному руслі, так і тим, що основна маса українців настільки мало знає про Конфедерацію, що зробити будь-які осмислені висновки з цього приводу просто нездатна. Важко сказати, як українцям будуть пояснювати знесення пам'ятників Колумбу, Куку чи Нельсону, до яких в цілому в суспільстві ставлення позитивне (що йде від шкільної програми). Проте цій масі можна легко нав'язати будь-яку точку зору, звісно, заявивши спочатку, що це «норма для сучасного цивілізованого світу». Після цього аншлаг прихильників буде гарантовано і байдуже про що йде мова – чи про ліквідацію традиційних українських сімейних цінностей, чи про знесення пам'ятників Гонті та Залізняку в Умані, чи Богдану Хмельницькому в Києві, чи Степану Бандері у Львові (принаймні подібна пропозиція стосовно пам'ятника ватажкам Коліївщини вже була озвучена певними колами суспільства).
Ще хотілося б наголосити на одному важливому моменті. Знесення тих чи інших пам'ятників – це суто внутрішня справа даної конкретної країни, втручатися в цей процес (зі схваленням чи навпаки – з критикою) іншим країнам не варто. Проте, коли по всьому світу починається знесення монументів, що несуть певну ідеологію та формують загальне світосприйняття, то вже бачимо загальносвітову тенденцію, яка виходить за рамки окремих країн.
Як висновок в черговий раз підкреслю, що сьогодні існування Західної цивілізації, в її звичному для всіх розумінні, опинилося під великою загрозою. Наслідки цього вже скоро відчує на собі весь світ, і в тому числі і Україна.
