У країні, наче Діоген із ліхтарем, шукають кандидатури на керівні посади. Карантин «засвітив» низку задавнених проблем у сфері освіти і науки. Серед них – «ректорський феодалізм», який став мемом, що позначає управлінську деградацію.

Підтверджую на своєму прикладі, що набув розголосу (https://life.pravda.com.ua/columns/2019/08/16/237871/). 28 грудня 2018 року мене, завідувача кафедри історії України, ректор Володимир Смоланка незаконно звільнив з Ужгородського національного університету за «аморальний проступок», що полягав у написанні та презентації художнього видання – книжки короткої прози «Червона лінія».

Долаючи адміністративне свавілля, пройшов три судові інстанції – місцеву, апеляційну, касаційну. Остаточно мене поновив у правах Верховний Суд 5 лютого 2020 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87581214). Це взірцева справа для подальшої судової практики в Україні. Адже припинено цензуру і посягання на свободу художньої творчості, що придушувалася тоталітарним режимом.

Коли вже понад три місяці тому мене повинні були поновити на роботі, отримав дивний лист від ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», засновником і власником якого є Міністерство освіти і науки України.

У листі від 28 травня 2020 року В. Смоланка повідомив:

1) що добровільно виконав рішення суду, «наскільки це було можливо зробити»,

2) про «вчинення усіх можливих дій, направлених на добровільне виконання даного рішення суду»,

3) про «наявні обставини, що роблять неможливим виконання рішення»,

4) «відсутність посади завідувача кафедри історії України, а також іншої рівнозначної вакантної посади»,

а також (!):

5) порекомендував звернутися до суду за роз'ясненнями щодо виконання його ж рішення.

Найперше цікаво, про яку «добровільність» мовиться?

Державна виконавча служба 13, 16, 17 березня 2020 року видала постанови про примусове виконання рішення суду про поновлення мене на роботі, виплату заробітку, повернення судового збору. Кошти мені перерахували 19 березня і 1 квітня, а за непоновлення виконавча служба наклала штрафи 5 100 гривень (6 травня), 10 200 гривень (27 травня) і попередила про кримінальну відповідальність.

Не виконуючи рішення суду, ректор В. Смоланка поставив себе поза законом. Адже постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2020 року, яка залишила в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2019 року, є остаточною, оскарженню не підлягає і додаткових роз'яснень не потребує.

Посадовець не розуміє, що виконання судового рішення покладено на нього особисто, а як службова особа, він порушив законодавство і заподіяв шкоду. Наслідком неефективних і неправомірних дій стали зайві та непродуктивні витрати державної установи вже на десятки тисяч гривень. Це виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судові та виконавчі збори, штрафи.

Приміром, управління Держпраці в Закарпатській області оштрафувало Ужгородський національний університет на 4 137 гривень за порушення трудового законодавства. У день звільнення (підкреслю – незаконного) не провели належних мені виплат. Потім університет даремно позивався з цим управлінням (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86988574), витративши 1 921 гривню судового збору. Разом – 6 038 гривень, або два оклади старшого лаборанта відповідно до штатного розпису того ж закладу (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/24713).

Наразі мені виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу від 28 грудня 2018 до 11 квітня 2019 років у розмірі 41 279 гривень (без утримання податків, інших обов'язкових платежів), повернуто 1 537 гривень судового збору. Плюс університет повинен сплатити 3 003 гривні виконавчого збору і 322 гривні витрат на проведення виконавчих дій.

Окремо належить оплатити вимушене «безробіття» після 11 квітня 2019 року аж до поновлення. Плюс – виконавчий збір 18 892 гривні та 161 гривню витрат на виконавчі дії...

В Ужгородському національному університеті цілком реалістичним є відновлення ліквідованої кафедри історії України. Крім того, є рівнозначні вакантні посади завідувача кафедри. Проте ректор Володимир Смоланка 28 травня 2020 року, начальник відділу кадрів Ірина Фалач тричі – 27 березня, 25 травня і 22 червня 2020 року – склали і видали завідомо неправдиві офіційні документи для виконавчої служби і суду про відсутність таких посад, що підпадає під кваліфікацію службового підроблення (стаття 366 Кримінального кодексу).

Натомість на офіційному сайті університету 22 лютого 2020 року розміщено повідомлення про наявність вакантних посад відразу аж двох завідувачів кафедр: історії Угорщини та європейської інтеграції; міжнародних студій та суспільних комунікацій (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/s_subdivisions-dep_personal/vacancies).

Ці вакансії досі незаповнені, а виконувачами обов'язків завідувачів є кандидати історичних наук, доценти. Це відбито в інформаціях про кафедру міжнародних студій та суспільних комунікацій (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/fhistory_relati-kafkraino/staff) та кафедру історії Угорщини та європейської інтеграції (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/humanitar-hu_history/staff).

Оскільки В. Смоланка примусово не виконав рішення суду, то 28 травня 2020 року державна виконавча служба повідомила орган досудового розслідування про вчинення боржником тяжкого кримінального правопорушення, що полягає в невиконанні рішення суду, яке набрало законної сили.

Це кримінальне правопорушення зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12020070030001732 від 6 червня 2020 року за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу). 9 липня 2020 року мене визнано потерпілим у цьому провадженні.

Вже після реєстрації кримінального провадження боржник, прагнучи ухилитися від невідворотної відповідальності, 9 червня 2020 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою з підробленим (несправжнім) підписом про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця, що передувала повідомленню про вчинення боржником тяжкого кримінального правопорушення (справа № 260/2226/20; http://reyestr.court.gov.ua/Review/90490492; відкладена).

Аналогічні підроблення в позовній заяві боржника від 28 травня 2020 року, що також розглядається Закарпатським окружним адміністративним судом і в якій оскаржується штраф виконавчої служби в розмірі 5 100 гривень (справа № 260/1932/20; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90206942#; призначена до судового розгляду 3 вересня 2020 року).

28 червня 2020 року боржник звернувся в Ужгородський міськрайонний суд із цією скаргою з підробленим (несправжнім) підписом і завідомо неправдивим офіційним документом (справа № 308/6043/20; призначена до судового розгляду 7 вересня 2020 року).

Примітно, що завідувач сектору претензійно-позовної роботи юридичного відділу Ужгородського національного університету Максим Шелепець власноруч із використанням університетської печатки засвідчив низку копій документів з підробленими підписами і неправдивими відомостями, котрі подані до Ужгородського міськрайонного суду (справа № 308/6043/20) і Закарпатського окружного адміністративного суду (справа № 260/1932/20, справа № 260/2226/20).

Ось чому необхідне втручання вищих органів державної влади для відновлення правопорядку в конкретній «автономній» державній установі.