Ситуація яка склалася навколо підтримки нового мовного закону №5670-д стала тим індикатором, який показав, що українське суспільство дозріло до усвідомлення важливості підтримки державної мови у всіх сферах публічного життя.
Мова перестала бути питанням, яким спекулюють перед виборами ті хто використовує ультрапатріотів чи ультраватників з метою заробити собі електоральних балів та пролізти на цьому питанні у законодавчі гілки влади на всіх рівнях, починаючи від сільської ради і завершуючи верховною. Мовою зайнялися ті, кому справді болить мовна ситуація в Україні, кому не комфортно жити обмеженим в мовних правах, хто розуміє ціну мови, як інструменту у питаннях національної самоідентифікації та національної безпеки. Це привело до того, що навколо мовної тематики почали з'являтися і культивуватися практичні та прагматичні ідеї й рішення основним завданням яких було укріплення статусу української мови, як державної, у всіх сферах суспільного життя. Цілі рухи, окремі громадяни почали, як не відстоювати свої мовні права, то закликати переходити на українську і робили це щиро, самовіддано, а головне з почуттям гідності і не вдаючись до образ опонентів, ксенофобських кліше чи печерних аргументів. Стратегія стала настільки доброю, що дала результати не просто у вигляді тисяч українізованих бізнесів та ЗМІ чи висвітлення проблеми в міжнародних ЗМІ але і привела до створення нового мовного закону. І здавалось би тут союзниками б мали стати геть усі, хто вболіває за українську мову але так міг подумати пересічний громадянин, він так би й вчинив, проте не мисливці за електоратом з протилежних крайніх таборів. І якщо ще тим хто використовує ультраватників я не дивуюся, бо це очікувано, то тим хто використовує ультрапатріотів я б хотів все ж пояснити, чому ера печерного націоналізму в Україні завершилась і їхні спроби завадити прийняттю мовного закону приречені на поразку.
Ні, я в жодному випадку не кажу, що в суспільстві зник попит на націоналізм, він був, є і буде. Але в суспільстві зник попит на брутальних чорноротих горлопанів. І чим освіченішим та розвинутішим стає суспільство, тим менше йому імпонують ті, хто в якості рішень пропонує брутальну силу, примус чи приниження.
Найкращою ілюстрацією моїх слів будуть не мною розказані приклади, яких би я міг тут навести, а річ, яка набагато показовіша і така, яку легко перевірити — ваші політичні рейтинги. Ви чомусь вирішили, що якщо суспільство масштабно не підтримало ваші гасла та ідеї декларовані перед виборами, то ці гасла та ідеї потрібні суспільству зараз. Невже не очевидно — громадяни України обирають не вас, не ваші гасла і не ваші методи!
Ви можете бути цим не задоволені, ви можете вважати українців недорозвиненими чи відсталими «малоросами», які неспроможні оцінити ваші наміри але ви не можете змусити суспільство прийняти ваші норми. Вони просто йому не потрібні. Єдине, що ви можете зробити з суспільством — це зайнятись його просвітництвом та вихованням на потрібний вам лад. Але пам'ятайте — це гра «в довгу» і так виглядає з невтішним для вас результатом.
Настав час розумних націоналістів. Настав час прагматичних націоналістів. Настав час хитрих націоналістів.
Час тих, чиї рішення приносять користь, а інструменти запозичені у кращих дипломатів.
Час тих, хто не кидається голіруч на гавкаючого пса, а посміхається йому доти, доки не знайде хорошого дрючка.
Час тих, для кого гра «в довгу» не є проблемою, а просвітництво і виховання суспільства — місією на все життя.
Час тих, кого щоденні маленькі особисті перемоги надихають на рутинну, постійну, щоденну роботу для досягнення великої мети.
Вас в цьому переліку немає. Змиріться.
Українцям потрібен закон, який забезпечить їхні мовні права в усіх сферах суспільного життя, українців не цікавлять права інших, а тим паче їх не цікавить обмеження чиїхось прав. Вони розумні і прагматичні, вони усвідомлюють, що проходження сьогодні в Раді може мати закон, який не порушує Конституції і міжнародних норм, вони навіть готові почекати тих часів, коли суспільство визріє настільки, що питання, які піддались жорсткій критиці з вашого боку сьогодні стануть неактуальними й будуть викинуті з закону. Вони далекоглядні, тому переможуть і українська мова більше ніколи не буде предметом політичних спекуляцій!
