Спостерігаючи вчора за протестами в Москві, можна було помітити декілька важливих та цікавих речей:

А) В Росії відбулася зміни поколінь. Вчорашні діти вже зовсім не діти. Людям, які народилися у 2000 роках вже за 20-ть років і вони зовсім не схожі на своїх попередників. Мабуть, найважливішим моментом у їхній інакшості є те, що основним джерелом інформації для них є Інтернет та соціальні мережі, а не федеральні канали.

Б) Глобалізація неконтрольований процес. Росія та Китай багатопрофільні союзники з багаторічним досвідом. Та далеко не останню роль у вчорашніх подіях зіграла саме «союзна», китайська, соціальна мережа «ТікТок». Де Кремль, є користувачем, а не монопольним власником, як це є, наприклад «В контакті». «ТікТок» це місце де кремлівським шавкам потрібно конкурувати, а це за межами їх можливостей. Не думаю, що Пекін чи Москва розраховували на такий ефект від роботи цієї мережі в Росії. Та парадоксально, але факт «ТікТок» з його котиками та танцями став основним рупором у боротьбі з режимом Путіна.

В) Не палацом єдиним. Багато коментаторів, вважає, що основним рушієм вчорашнього протесту був фільм Навального про палац. І якоюсь мірою вони звичайно праві, та, як на мене, процеси, які відбуваються в російському суспільстві набагато глибші. Революційні події в Україні та літні протести в Білорусі, допомогли росіянам усвідомити хибність та архаїчність їх картини світу. Звичайно, мова йде не про всіх росіян, а лише про нове покоління, яке живе за межами цензурованого світу федеральних каналів. Це усвідомлення відбувається повільніше ніж нам би хотілося, але важливий сам процес, а не його швидкість.

Сьогоднішнє покоління росіян, не хоче бути білою вороною сучасного світу. Воно готове відмовитися від імперських ідей в сторону власного комфорту та відкритого світу. Мені навіть здається, що вони відчувають певну «вдавану» ностальгію за нульовими де їх країна мала ще більш менш людське обличчя.

Г) Багато в чому, сьогоднішній день (24.01.21) є більш важливим ніж вчорашній. Чи вийдуть росіяни знову на протест? Чи це була одноразова акція? Всі розуміють, що кремль просто так не пробачить вчорашній протест. Якщо росіяни здадуться, то їх чекає доволі сумна, навіть не побоюсь цього слова трагічна доля.

Замість висновків. Думки чи потрібно нам українцям...

Ворог мого ворога мій друг — стародавнє прислів'я, у котрому йдеться про те, що дві протилежні сторони можуть, або мусять, співпрацювати разом супроти спільного ворога.

Не варто обманювати себе, що ключі до миру в нашій країні лежать в наших руках. Ключі до миру в Україні знаходяться в Москві. І поки існує режим Путіна, цей мир недосяжний, як би не прогинався Зеленський, скількох би «вагнерівців» він не відпустив би, це не подіє. Кремль хоче нашої повної капітуляції. Тому у нас немає іншого виходу, як підтримувати тих хто хоче змін на Росії, бо це означатиме завершення війни та новий етап розвитку пострадянського простору, який сьогодні не можливий.

Звичайно не потрібно обманювати себе, що цей шлях буде простий та без проблем. Зовсім ні. Якраз навпаки, ми вступаємо в зону «хаосу», який ще нам потрібно буде приборкати. Моя думка, що краще зробити це сьогодні, коли ми загартовані революцією та війною, коли ми сильні морально, як ніколи.

Так, період Зеленського демонструє нам недосконалість нашої системи, але що в цьому нестабільному світі є ідеальним?