Період смути в якому ми сьогодні живемо змушує задуматись, обернутися та подивитися назад. Як ми, далеко не дурні люди прийшли до того, що готові голосувати за партію «привид», президента «голограму»? Відповідь проста, дуже повільно, дуже поступово нас зламала втома від старої еліти, яка прямо таки заквасилась і відмовляється обновлюватися поступово або навіть радикально. А це постійте, у нас було дві революції, два величезних шанси, оновити людей, привести в політику нову якість. Скільки раз БЮТ набирав до свого складу молодих людей із західних вузів та тягнув на вибори оновлені списки? Мабуть тільки на моїй пам'яті тільки разів так зо три. З кого складалося БПП, Народний Фронт, з вчорашньої політичної опозиції, яка далеко не найкраще проявила себе в роки Януковича і мала антирайтинги, дай Бог!
Ладно, була лиш одна революція, яка могла щось змінити – Євромайдан. Хоча мабуть без Помаранчевої революції не було б і Революції гідності. Та це вже питання політичної культури, яке сьогодні підіймати не хочеться, ой як не хочеться. Євромайдан мав дати поштовх до оновлення політичних еліт. Правда олігархи прийнялись захищати свій режим і нашпигували народний протест своїми агентами: Порошенко, Яценюк і хто там ще був, це по суті не важливо, бо це були старі люди, які мали очолити протест і повернути нас назад в стару добру бандитську систему. Правда, я не знаю, як це було б, наскільки вони б справились, дивлячись на те як розійшовся океан людського протесту.
Хто врятував старі еліти ? Правильно. Ватний король — Путін. Він почав війну за серце олігархічної економіки – Донбас. Можливо за даний комент мені прилетить, але це правда. Війна, почалася, і ті люди, які мали створювати нову політику, нові партії взялися створювати добровольчі батальйони та йти на смерть. На смерть дуже драматичну, по шкіри ще пробігають мурашки коли згадую про таємничий, кривавий Іловайськ. І це тільки один момент, подія яка набула розголосу. А скільки таких речей залишилось десь там, в темряві, під грифом секретно і ніколи не потрапить в ЗМІ? Отже, я веду до того, що наша українська група реформаторів, людей гідності, згоріла в жерлі війни. І так, не потрібно падати в крайності, зникли не всі, а сама активна частина — серце. А людина без серця, як відомо вона не жива. Не можна сказати, що у всьому винна минула українська влада, це не правда. Це не правда, винна лежить на всіх нас. Ми довго закривали очі на те що нас грабують, вбивають, ґвалтують. Ми нічого не зробили за той час поки Росія була слабкою та боролася зі своїми демонами. Винні всі ми.
Так, як ми прийшли до того, що голосуємо за «голограми»? Ми йшли до цього довго з болем і сльозами на очах. Одного дня ми повірили реальному Ющенку і він нас підвів. Другого дня ми повірили Януковичу і він втопив нас в крові. Ми заплатили за нових людей своєю кров'ю, але так і не отримали їх. Нам подали колишнє СДПУ, НУНС, чи щось в тому роді, але в новій обгортці. І так, їм вдалося врятувати їхню Україну, яка лиш частково є нашою. Правда вони не побудували нову Україну, яку ми хотіли, за яку ми боролися на майдані, а потім в Донецьку. Але хіба їх можна винити в цьому ? Ні. Просто безумство, надіятися, приготувати щось нове із старих елементів. Вона стара система, яка включала не тільки владу, ай опозицію. Старі політики програли, і навіть більше, нові проекти зі старими політиками програли.
Настав час голограм. Голограм, які позиціонують себе як нові люди. І цього поки достатньо. Сьогодні, ми ще не знаємо хто це, але є певна надія, якщо в кінці кінців ми теж отримаємо новий проект зі старими політиками то їх чекає сміттєвий бак. Поки цього ми не бачимо, поки ми блукаємо зустрічаємо лиш окремих людей зі старої системи, яких можна назвати провідниками, зв'язківцями між старими та новими людьми. Правда зв'язок вони цей х@рово влаштовують. Оцінювати голограму не можна, поки вона не стане реальністю. І це станеться вже дуже і дуже швидко, відразу після парламентських виборів.
Чи це небезпечно. Само собою. Чи була можливість це відвернути. Була. І в неї навіть є конкретні іменна: Саакашвілі, Садовий, Гриценко. Так, вони зі старої системи, принаймні Садовий і Гриценко, але принаймні в якийсь момент вони могли стати топовими політиками і подарувати людям надію на зміни. Скоріше хибну, але цього ми так і не дізнаємось. Бо серія інформаційний, управлінських атак старої влади привели до влади голограму на яку люди поклали величезні надії та сподівання. А що воно з того вийде, скоріше за все ми побачимо за рік чи два.
