Про себе
Про ворога
Стосовно ворога то варто зрозуміти, що він живе за простим імперським принципом: «переможців не судять», — котрий дозволяє йому не зважати на інформаційне поле сьогодення та хвилі в ньому. Ворог вважає себе істотою, котра живе історичними та геополітичними цілями, які дозволяють виправдати «будь-що» в минулому. Тобто вони можуть сказати, що умовна «Буча», була потрібна, щоб зломати опір в Києві та досягти військових цілей.
При тому всьому, Москва не гребує можливістю самостійно створювати кола на інформаційному полі, або грати на існуючих проблемах, особливо коли вони здатні похитнути позицію противника, тобто України. Я хочу звернути вашу увагу на другій частині проблеми.
Інформаційні компанії про ряд трагічних історій з Маріуполем, Херсоном, Запоріжжям та Харковом, активно розганяються в соціальних мережах. І я більш ніж впевнений, що в тих регіонах складна, або навіть тяжка ситуація, бо там відбуваються зіткнення з ворогом, там ще досі активна фаза війни (крім Маріуполя).
Однак, я не розумію, чим постійні сльози, постійні «гіркі», емоційні дописи допоможуть ЗСУ в цій боротьбі за життя нашої країни. За те вони так не погано підігрують ворогу, який намагається маніпулювати, перегріти емоційно суспільство та схилити його до миру за будь-яку ціну, тобто за здачу території.
В ідеалі наш противник хоче навіть більшого. Він прагне знайти болючу інформаційну точку, на яку можна начавити з такою силою, щоб знищити центральне керівництво в Києві. Тобто він прагне побудити невдоволення, прагне, щоб ми боролись не з зовнішнім ворогом, а внутрішнім. Що для нас є рівноцінним смерті в сучасних історичних умовах.
