Команді Зеленського вдалося поселити невпевненість в суспільстві. Ніхто точно не може сказати, що очікує на нас завтра. Україна перетворилася на маятник, який хитається. Однак, якщо раніше це були рухи зі сходу на захід, то тепер це обертання по колу.

Криза ідентичності. Українці не розуміють хто вони. Чи то частина російського світу, чи то частина Європи. Як не дивно, після багатьох років війни з Кремлем це питання все ще лишається актуальним. Нам сьогодні, як ніколи потрібно знати, в яку сторону ми ідемо в плані історичного розвитку.

Так де ж взялися обертання по колу ?

Росія не прийняла нас назад. Їй потрібна капітуляція, а не переговори про примирення. Путін та його посіпаки втомилися від українського олігархату та постійних торгів. Путіну не потрібні переговори рівних, він хоче позицію сили.

З іншої сторони неоднозначна Європа та США, які теж не готові приймати Україну таку, як вона є. Українські олігархи та політики, які їх представляють, на політичній арені показали себе не найкращими партнерами. Постійні розмови, небажання змінюватися, не бажання зменшувати вплив олігархів та змінювати систему. Україна багато в чому схожа на дитину, яка сама не знає чого хоче. Гасло сучасної України : Зміни без змін!

На виході склалася дивна ситуація. З однієї сторони, Росія хоче капітуляцію, чого не можемо собі дозволити. З іншої Європа вимагає кардинальних змін, що не прийнятно бо вдаряє по інтересах центрів впливу.

Ми нікуди більше не йдемо

І почалось. Ми відкриваємо для себе третій шлях. Безперспективний третій шлях. Занурюємось в стагнацію. Шукаємо часткові рішення, які мають задовольнити усіх. Одна це далеко не така проста дорога, як здавалося на перший погляд. Занадто багато інтересів, перетинаються у неочікуваних місцях. Що і призводить до маленьких конфліктів у середині держави та в команді Зеленського. . Сегментованість «Слуги народу» дає про себе знати все частіше та частіше. А це погано, бо руйнує ілюзію стабільності та породжує відчуття хаосу. Це своєю чергою дає простий рецепт виходу з ситуації, передати владу людям, які обіцяють стабільність та мир, а в нашому випадку вчорашній партії Регіонів.