Два шляхи

В 2019 році, перед початком другого туру президентських виборів, ми з вами стали перед вибором:

А) Жити та померти, як Білорусь (довгострокова стагнація під проводом сильного лідера та з націоналістичними гаслами);

Б) Ступити на територію хаосу та відмовитися від чітко визначеного майбутнього (обрати слабкого президента, впустити на територію політичних ігор нових гравців та зробити систему менш прогнозованою).

Варіант А

При виборі сценарію (А) ми б мали дуже низькі шанси для того аби розвалитися на шматки та програти війну з РФ. Авторитарні системи мають набагато більш сильну систему управління, вона звичайно не ідеальна і зовсім не підходить для розвитку країни, але для боротьби за виживання якраз. Чіткий, структурований командний підхід. Одночасно, як я вже писав, даний сценарій не передбачає структурних змін, лиш їх симуляцію за для отримання коштів від МВФ.

Реформи рано чи пізно мали закінчитися, що по суті ми і спостерігали в останні декілька років правління Петра Порошенка. Створене під його керівництво ДБР настільки адекватний орган, що сьогодні успішно займається політичними переслідуваннями. Про поліцію Авакова загалі краще промовчати. СБУ вчора взялося вести переслідування людей, яким не подобаються регіонали в органах влади. І я вже мовчу про інші моменти, акцентуючи увагу лиш на безпеці за яку відповідає безпосередньо президент.

Емоційний інтелект

Знаю, Вас в даний момент охопила ненависть, бажання назвати мене «Зе-бобіком», чи ще якимось лайливим словом. Саме таким чином українці обрали на минулих виборах президента варіант небезпечний варіант (Б).

Українське суспільство не зріле. Воно в загальній своїй масі втрачає здатність до розвитку, як тільки дозріває в статевому плані. Бажання стабільного сексу жене середньостатистичного громадянина на роботу. Воно ж заманює його в створення родини та збільшенню пасивів, які потрібно весь час утримувати. Часу для розвитку кричного мислення майже не лишається, що там розвиток, майже немає часу для нормального опрацювання отриманої інформації з середовище, тобто новини.

Бажання Дофаміну та наслідки цього бажання заганяють людей в складну гру. Часу просто немає, потрібно заробляти, щоб заробляти, щоб займатися сексом та доглядати потомство, яке буде робити аналогічні вчинки. Та й насправді, якби вони зупинились, чи мали б вони можливість розібратися у цих умовах пост правди де біле це часто сіре, а більшість новинних каналів належать проросійським агентам впливу. Чесно маю великі сумніви на рахунок цього всього. Занадто багато плутанини, а в таких умовах нам на допомогу приходять емоції, маркетинг та сліпе бажання того чого ми хочемо. Просто хочемо, як маленькі діти, без варіантів та посилок на критичне мислення.

Варіант Б

Хаос зробив нас слабшими. І це правда, нам буде набагато тяжче вести боротьбу з зовнішнім агресором. Він ж то централізований, поки ми дезорганізовані та розділені. Це так, але не зовсім. В політичному плані, в плані державного управління ми сьогодні відчуваємо слабкість нової влади, відсутність якоїсь чіткої стратегії, та команди, яка б насправді змогла б принести, якісні зміни в суспільство. Однак, в плані військовому такі речі не спостерігаються, принаймні мені, як звичайному спостерігачу цього не видно ззовні. Військові зможуть нас захистити, якщо раптом ми отримаємо удар від агресора.

В плані реформ, то дуже сумнівно, що така хаотична команда зможе чогось досягти. Принаймні та конфігурація, яку ми бачимо сьогодні. Уряд Шмигаля це не реформатори, вони консерватори олігархічної системи. І цей уряд буде змінений, швидше за все відразу після пандемії. Вони заберуть (або принаймні спробують забрати) на себе весь негатив, який накопичила влада за час пандемії. Та чи вийде запровадити реформи новій команді? Сумнівно. Президент, яким керує любов суспільства не зможе запровадити непопулярні рішення, які не дають швидких результатів. Точкові зміни та постійні зміни конфігурацій уряду, ось що нас чекає в майбутньому.

Надія Савченко від 1+1

При такій політиці президент Зеленський дуже швидко втратить свій рейтинг. Рано чи пізно, залишки адекватних людей в команді президента відвернуться від нього, та відступлять в сторону. Залишивши його під чітким управлінням колишніх регіоналів. І тоді настане вирішальний час цього хаотичного сценарію. Відбудеться загострення протистояння, слабка опозиція піде в наступ на слабку владу. Від рівня впертості нового президента залежить те як розвиватиметься ситуація далі. Якщо він проявить достатньо мудрості то ми отримаємо дострокові вибори в раду та спокійний перехід. Якщо ні то незріле суспільство просто прожене його силою.

В цій ситуації над складно сказати кого підійме на верх цей хаос. Однак точно можна спрогнозувати, що цей «чорний лебідь» рано чи пізно з'явиться. Сьогодні в суспільстві існує «опозиційний» вакуум, який потрібно заповнити. І він точно буде заповнений людиною, яка зможе знову об'єднати на собі сліпі бажання суспільства.

НеДетермінізм

Складно сказати, що краще повільна смерть в авторитарній державі, чи постійна боротьба за життя в хаосі. Бо одне і інше насправді слабо схоже на адекватне життя країни, яка процвітає.

Та хаос насправді набагато ближче до неї, ніж повільно що помирає авторитаризм. Чому? Бо хаос завжди залишає для нас шанс, можливість правильного вибору в майбутньому. Авторитаризм такої ж переваги не дає. Він намагається зламати право людей самостійно обирати майбутнє. Подивіться хоча б на Білорусь.