site.ua
новачок

Так, я думаю про мову. Даруйте вже. І ділюся думками. Шкода, що невеселими.

Пара застережень. Ні, я не закликаю когось ділити на сорти. Ні, я не закликаю до пригноблення однієї нації чи мовної групи в Україні. Але я таки думаю про українську мову і пропоную провести деякі аналогії. Особливо тих людей, які вважають, що мовне питання треба раз і назавжди облишити у спокої і (або) нічого не робити для захисту (назвемо це так) української мови. Я не прихильник будь-якого радикалізму взагалі. Окрім вимушеного. Коли захищаєшся від агресії.

Так от. Ставлення багатьох моїх російськомовних співрозмовників нагадує мені щось на кшталт "так історично склалося, нам норм, облишмо все в спокої". Дехто ще додає "ніхто нікого не притісняє, не мороч голову" (узагальнюю, звісно).

Але ж. Сьогоднішній стан мов в Україні - результат агресивної мовної політики російської імперії, радянського союзу та рф останніх 300, згрубша кажучи, років. Хіба ні?

То може хай і Крим вже буде російським? Це ж теж історично вже складалося і склалося знов?

Біда тільки у тому, що цей, "мовний Крим" - він у душах, в умах, у свідомості. І як його повернеш? "Російськомовний патріот України" за 20 з гаком років не захотів віддати належне українській мові, тобто вивчити її настільки принаймні, щоб користуватися нею на рівних з російською - здатен змінити свою думку і ставлення до мови? Чи все ж ні? А якщо так, то через скільки років? Хтось мені писав, що через 40-50. Хочеться вірити, що через стільки часу, при теперішньому темпі обміну інформацією, ще буде кому говорити українською.

Амінь. Ну чи не амінь...

P.S. Про російськомовних солдат в окопах знаю. Про чудових літераторів, що пишуть російською в Україні теж. Одного такого навіть перекладаю нині українською. Мирно спілкуємося. Що не скасовує, як на мене, необхідності осмислення складних процесів.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація