Одіозний і невизнаний Заходом та Україною президент Білорусі Олександр Лукашенко вкотре відзначився антиукраїнською заявою. Після багатьох «нападів» на нашу державу цього разу «бацька» заявив про «тонни зброї», які нібито були завезені у Білорусь із України. Головний «підозрюваний» – білоруський експолітв'язень Микола Автухович, який нібито став організатором «терористичної групи», котра і «провернула» цю авантюру.
У відповідь речник Міністерства закордонних справ України Олег Ніколенко заявив, що мантра про «зброю з України» чітко вписується в політику Олександра Лукашенка із залякування білоруського народу.
«Україна категорично відкидає чергові інсинуації Олександра Лукашенка. Риторика про зовнішнє втручання, зокрема мантра про „зброю з України“, чітко вписується в політику Лукашенка із залякування білоруського народу. Україна не є ворогом Білорусі. Ми засуджуємо тероризм у будь-яких його проявах», – йдеться у повідомленні Ніколенка.
То чому Олександр Лукашенко регулярно атакує Україну у своїх заявах і як ми маємо на це реагувати? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли експерти.
Денис Богуш, політтехнолог:
Лукашенко говорить те, що йому каже Путін. Я не здивуюсь, якщо він буде розповідати, що у мітингах брав участь «Правий Сектор», «Азов» чи якісь умовні «бандерівці»
По-перше, це не може бути правдою. Взагалі, сама ситуація виглядає дуже дивно: якісь, наприклад, білоруські екстремісти перетнули білорусько-український кордон, закупили якусь зброю (у супермаркеті чи деінде), «тягнули» все це через митницю і їм це вдалось. Треба врахувати, що цей кордон – це не просто кордон між Білоруссю та Україною, це в'їзд на територію країни, яка є союзником Росії, про це кажуть самі митники при перевірці документів. Ба більше, там присутні російські прикордонники і митники! Крім того, РФ і ФСБ зараз дуже серйозно стежать за такими речами після скандалу із «вагнерівцями». Тому це просто нереально, щоб так вільно через кордон «ходила» зброя.
Що стосується самих заяв Лукашенка, то він просто говорить те, що йому каже Путін. Зараз він опинився у ситуації, що був вимушений просити підтримки у Москви і тепер він буде вести таку риторику, яку йому «замовить» президент Росії. Тому я не здивуюсь, якщо Олександр Лукашенко скоро буде розповідати, що у мітингах брав участь «Правий Сектор», «Азов» чи якісь умовні «бандерівці».
Реакція України на ці заяви має базуватись на тому, визнали ми Лукашенка легітимним президентом Білорусі чи ні. Якщо наша держава не визнала його легітимним, то ми маємо дуже просту історію. В такій ситуації мені зовсім незрозуміло, як ми будуємо свої дипломатичні відносини. Відповідати на якісь заклики чи заяви колишнього президента сусідньої держави – це не рівень президента і добре, що він цього не зробив. Такі реакції мають відбуватись максимум на рівні заступника міністра закордонних справ або якихось експертів.
Петро Олещук, політолог:
Лукашенко хоче ототожнити протести в Білорусі і нашу Революцію Гідності та наголосити на зовнішньому втручанні
Я думаю, що причина таких «випадів» у бік України є суто внутрішньою і ховається вона у Білорусі. Атакуючи Україну, Лукашенко вирішує одразу декілька своїх пропагандистських завдань. По-перше, таким чином він залякує своїх громадян зовнішнім втручанням і, відповідно, намагається позиціонувати акції протесту як щось, інспіроване ззовні. По-друге, Україна тут йому потрібна як країна «Майдану». Ми добре знаємо, що Росія, починаючи із 2013-го року, витратила дуже багато своїх ресурсів на те, щоб створити негативний образ українського Майдану і Революції Гідності. Російська пропаганда намагається все це висвітлити як хаос, торжество охлократії, яке призводить до руйнації держави, і тому подібне. Оскільки Білорусь протягом тривалого часу була під інформаційним впливом Росії, то подібний образ нашої революції зараз є дуже зрозумілим для них. Навіть лідери білоруської опозиції постійно повторюють, що у них «не Майдан», «не Україна» і так далі. Саме тому Олександр Лукашенко хоче ототожнити протести в Білорусі і нашу Революцію Гідності та наголосити на зовнішньому втручанні, щоб це все вписувалось у зрозумілі для білорусів інформаційні парадигми.
Що стосується реакції нашої влади, то ми взагалі не зобов'язані коментувати таку дурню. Її вже було багато і буде ще більше. Я більш, ніж переконаний, що Лукашенко неодноразово буде згадувати Україну за будь-якої нагоди. Він буде розповідати про Майдан, про якусь зброю з України, «бойовиків» і тому подібні речі.
Я думаю, що нашій державі потрібно окреслити свою точку зору на цю ситуацію. Вона сьогодні всім відома і офіційно оприлюднена: ми не визнаємо результатів так званих виборів у Білорусі, не визнаємо Олександра Лукашенка президентом Білорусі та закликаємо до припинення насильства і репресій щодо мирних громадян. Але при цьому ми не втручаємось у внутрішні справи Білорусі та вважаємо, що білоруси повинні самі для себе обрати владу. Це найбільш розумна стратегія. Чим менше ми будемо публічно втручатися у внутрішні справи нашого сусіда, тим менше підстав буде у Лукашенка, щоб робити подібні заяви про Україну.
Юрій Олійник, міжнародний експерт:
Оскільки нас все одно звинувачують, доцільнішим було б приєднатись до підтримки прозахідної і антиросійської частини опозиції у Білорусі
У першу чергу варто зазначити, що Лукашенко так «нападає» на Україну ще з початку осені 2020-го року. Ми чули заяви, що Україна підтримує «розхитування» ситуації, фінансує білоруську опозицію і навіть про найманців «Правого Сектору», які нібито готуються до участі в акціях протесту. Тепер дійшло до постачання зброї. Це просто продовження політики нагнітання і демонстрації того, що, мовляв, події в Білорусі підтримуються зовнішніми силами, які й відповідають за усі повстання.
Я думаю, що Україна мала б відреагувати на це. По-перше, у нас є багато білоруських революціонерів та біженців, які до нас або втекли, або переховуються на території нашої країни. Ми могли б про них нагадати з точки зору тоталітарності Білорусі. Також Україна доволі слабко долучається до міжнародних санкцій проти Лукашенка. Оскільки нас все одно звинувачують, доцільнішим було б приєднатись до підтримки прозахідної і антиросійської частини опозиції у Білорусі.
Ярослав Макітра, політичний аналітик:
Очевидно, що технологія Лукашенка є простою. Українська Революція Гідності мала ефект і її можна вважати вдалою, а це останній свіжий приклад того, як скидались державні лідери у пострадянському просторі. Тому завдання білоруської влади полягає у тому, аби максимально нівелювати цей вплив і довести негативність наслідків, які відбулись в Україні після зміни цієї влади. Іншими словами, Олександр Лукашенко просто хоче дискредитувати Україну, щоб заспокоїти протести в Білорусі. Це намагання демонізувати нашу державу і Майдан.
Як повинна реагувати українська влада? В принципі, та реакція, яка сьогодні є, на мою думку, достатня. Ми частково долучаємось до санкцій, пишемо ноти протесту і таке інше. Ми не можемо більше вплинути на цю ситуацію, поки Лукашенко при владі. При цьому нам необхідно зберегти певні відносини із Білоруссю, навіть із розумінням, що рано чи пізно влада там зміниться. Тому нам тут не варто робити особливо різких рухів, особливо враховуючи протяжність нашого кордону із цією країною. Думаю, що реакція України, яка була оприлюдненою, плюс-мінус є адекватною.
