Реформація чи профанація: що робити із КСУ?

Конституційний суд України – це орган, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. Саме таким є офіційне формулювання положення щодо КСУ. Проте останнім часом Суд регулярно відзначається іншим – контроверсійними рішеннями, корупційними скандалами та неоднозначними діями. Так, однією із найбільш обговорюваних тем стало рішення КСУ скасувати обов'язкове декларування доходів для чиновників та… самих суддів Конституційного суду.

Зрозуміло, що така ситуація не могла не сколихнути суспільство та владу України. Що це, якщо не намагання надати «амністію» багатьом корупціонерам? Володимир Зеленський не на жарт обурився і спочатку заявив про звільнення усіх суддів із їхніх посад. Проте потім вирішив «перестрахуватись» і звернувся за порадою до Венеціанської комісії. «Венеціалка» ж заявила, що такі дії КСУ «викликають жаль», а сам Суд потребує негайного реформування. Члени комісії також зазначили, що адекватна політика України у напрямку боротьби із корупцією – це невід'ємна частина євроінтеграційного плану нашої держави.

То яка роль президента Зеленського у процесах, пов'язаних із Конституційним судом, як усі ці «катавасії» можуть позначитись на стосунках України та Заходу і яким чином можна вирішити цю проблему? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли політолог Володимир Воля, кандидат політичних наук Василь Мокан та політичний експерт Олександр Мусієнко.

Чому Володимир Зеленський не приймав самостійних рішень? Яка його роль у цих процесах?

Володимир Воля:

Коли Зеленський захоче щось зробити, він буде прикриватись порадами Комісії

Як мені здається, Володимир Зеленський у першу чергу орієнтується на громадську думку. Тобто, коли він бачить, що є певні обурення у резонансних для суспільства питаннях, президент відразу ж реагує так само, як і та частина суспільства, яка обурюється. Рішення Конституційного суду викликало хвилю таких обурень, корупціонери могли уникнути покарання, тому зрозуміло, що Зеленський відреагував емоційно.

Проте він вирішив перестрахуватися, у зв'язку із чим й відправив свої пропозиції до Венеціанської комісії. Мовляв, нехай третя особа нас розсудить. Якби ми бачили якісь однозначні кроки з боку президента і його команди та наполягання на реалізації чогось конкретного, це стало б причиною хвилі критики з боку опозиції. Тому той факт, що президент не поспішав, а звернувся до «Венеціанки», – це спроба уникнути масштабної інформаційної кампанії проти себе. Другий момент – це небажання Зеленського підставлятися зі своєю відповіддю з точки зору рівня компетентності. Тобто, президент перенаправив оцей потік до Венеціанської комісії та частково ухилився від удару з боку опонентів і критики через некомпетентність своїх заяв та рішень. Тепер, коли Зеленський захоче щось зробити, він буде прикриватись порадами Комісії. Таким чином опозиція матиме менше можливостей, аби критикувати президента.

Василь Мокан:

Президент Зеленський звернувся до Венеціанської комісії, аби вони дали рекомендації. Ці рекомендації мають доволі логічний характер і зводяться до кількох пунктів. По-перше, Комісія визнала, що Конституційний суд, ухвалюючи рішення по електронному декларуванню, дещо вийшов за межі конституційного подання. Таким чином «Венеціалка» дала зрозуміти, що поважає КСУ як інституцію, але нам звернули увагу на те, що суддям варто приймати рішення, які не вноситимуть дестабілізації у країні. По-друге, оскільки всі рішення КСУ не підлягають оскарженню і повинні виконуватись, наше законодавство потрібно привести у відповідність до цих рішень. Комісія звернула увагу й на те, що НАЗК має відновити свій супровід процесу по електронному декларуванню і окремо прописати декларування для суддів. Відповідний законопроект вже є і Верховна Рада буде його розглядати наступного тижня.

Третій момент – це законопроект про повернення адміністративної та кримінальної відповідальності за недостовірне декларування або умисне неподання декларацій. Нам дали зрозуміти, що це правильний крок, але, за рекомендаціями Комісії, нам слід дещо жорсткіше прописати кримінальну відповідальність за це. Я не виключаю, що у зв'язку із цими заявами Венеціанської комісії у нас можуть з'явитись відповідні законодавчі ініціативи.

Олександр Мусієнко:

Вочевидь, роль президента Зеленського є першочергова і безпосередня у тому сенсі, що саме він вніс до Верховної Ради проект закону (як невідкладний) про звільнення усіх суддів Конституційного суду. Я наголошую на тому, що це був невідкладний президентський законопроект, який був внесений ще наприкінці жовтня. У цьому проекті закону було передбачено, що усіх суддів необхідно звільнити. Ми пам'ятаємо це звернення і заяву президента, де він казав, що КСУ становить небезпеку, оскільки зриває євроінтеграційні процеси в Україні, тому це питання треба було вирішувати.

Проте потім ми побачили, що самі ж депутати президентської фракції «Слуги народу» почали шукати варіанти, як замінити ці ініціативи президента і по-іншому вирішити цю ситуацію. Таким чином президенту почали вказувати на те, що його проект закону в такій редакції не може бути розглянутим, оскільки самі ж депутати його фракції вважають це неприйнятним. Тоді замість того, щоб визнати свою помилку чи помилку законопроекту, почали шукати різні шляхи. Саме тому було звернення до Венеціанської комісії, аби був посередник. Це робиться для того, щоб уникнути відповідальності президента і сказати, що от, «Венеціалка» вирішила все таким чином, тому давайте зробимо саме так.

Крім того, дуже довго ухвалювалась нова редакція статті до Кримінального кодексу щодо відповідальності за недостовірне декларування. Я думаю, що це робилось спеціально для того, аби затягнути час, щоб закрилось багато кримінальних проваджень, які підпадають під цю статтю. І ми бачимо, що дуже багато таких проваджень Антикорупційний суд просто закрив. Тобто, так чи інакше усі ці антикорупційні реформи зазнають змін і ці зміни, мені здається, спрямовані у гіршу сторону, а не у кращу.

Як така ситуація може позначитись на стосунках України і Заходу?

Володимир Воля:

Якщо питання із деклараціями вирішиться швидко, то ми можемо очікувати на отримання кредиту від Міжнародного валютного фонду протягом найближчих кількох тижнів. На питаннях безвізу це поки позначитись не може, але якщо парламент ухвалить якісь рішення і наступного року «викине» черговий «фокус», то це вже буде діагнозом для сучасної політичної еліти України. Я думаю, що ця ситуація зі скасуванням кримінального покарання за умисне приховування майна та інші рішення Конституційного суду, які були визнані некоректними, це була остання крапля, яка після якої може луснути терпець Заходу до української політичної еліти. Якщо знову трапиться подібний інцидент, це означатиме, що українська влада займається профанацією. Після рекомендацій «Венеціанки» у Зеленського не залишається іншого вибору, окрім внесення змін до чинного законодавства України.

Василь Мокан:

Рішення Конституційного суду стало ударом по взаємовідносинах України з міжнародними партнерами та МВФ

Звичайно, що рішення Конституційного суду стало ударом по взаємовідносинах України з міжнародними партнерами та МВФ. Насправді функціонування повноцінної незалежної антикорупційної інфраструктури – це одна із базових умов нормальної взаємодії України із Заходом. Відповідно, це один із ключових пунктів, на які наші партнери звертають увагу і які нам необхідно врегулювати.

Проте нещодавно відбулась подія, яка дає нам позитивні сигнали. 9 грудня Європейський Союз виділив Україні перший транш у 600 млн. євро макрофінансової допомоги. Відповідний меморандум наш прем'єрміністр підписував ще у липні цього року. Оскільки макрофінансова допомога завжди була пов'язана із МВФ, це означає, що ми маємо підстави очікувати позитивних перспектив у подальшій співпраці з Міжнародним валютним фондом та виділенні нам наступної допомоги. Але для цього нам необхідно ухвалити бюджет, а ця процедура затяглась. Тому ми можемо розраховувати, що співпраця, яка була поставлена на «паузу», у тому числі й через рішення КСУ, буде відновлюватись.

Олександр Мусієнко:

Я думаю, що вся ця ситуація негативно позначиться на наших стосунках із Заходом, оскільки не треба забувати про важливість цих статей. Їх часто критикують, кажуть, що ніхто не загримів за ґрати через них, але у зв'язку із тим, що ми ухвалили ці статті, Україна отримала безвіз, підтримку і неодноразову макрофінансову допомогу з Європи. Хай там як, але це факт. Тому окрім того, що ці антикорупційні реформи мають боротись із корупцією, це ще й запорука нашого руху на захід. Тому їх зупинка буде мати негативний вплив на ставлення інших держав до України.

Яким чином сьогодні можна вирішити проблеми, пов'язані із КСУ?

Володимир Воля:

Це рішення є доволі складним. Я вважаю, що було б правильним говорити про повну реформу політичної системи в Україні, тобто про конституційну реформу. Нам необхідно перезапустити всю систему, бо ми регулярно бачимо «брак» у її роботі з приводу статусу органів та їх повноважень. Банальна зміна суддів усупереч існуючому регламенту буде порушенням усіх можливих норм. Якщо ж провести конституційну реформу, в тому числі ввести зміни до Конституції у частині діяльності та статусів судових та антикорупційних органів, то це був би більш правильний напрям діяльності з політико-правової точки зору. Я маю на увазі системні зміни та реформи. Якщо буде просто спроба замінити одних суддів на інших, то це буде дуже непослідовно. Те, що відбувається зараз, – це намагання «латати нові пробоїни у старому кораблі». Тому краще вже думати про те, як запустити «новий човен». Можливо, нам варто залишити цих суддів ще на один рік, поки буде готуватись конституційна реформа. Але я побоююсь, що цією реформою будуть займатись некомпетентні люди і вона може стати черговою профанацією.

Василь Мокан:

Минулої п'ятниці депутати проголосували за перший крок до вирішення цієї проблеми. Я маю на увазі відновлення відповідальності за недостовірне декларування. Є ймовірність, що наступного тижня нардепи проголосують за законопроект №4470 по відновленню роботи НАЗК. Третій аспект цієї проблеми – це законопроект, який врегульовує діяльність самого Конституційного суду. Я вважаю, що його необхідно підтримати, бо у ньому мова йде про позицію двох третин голосів для ухвалення рішень та інших норм, які врегульовують діяльність КСУ. Саме ці кроки дозволять нам впоратись із усіма непорозуміннями та владнати всі проблеми, які стосуються Конституційного суду та відносин із нашими міжнародними партнерами.

Олександр Мусієнко:

Ми маємо дійти до прозорого конкурсу із відбору суддів та перезавантаження самого Конституційного суду

Наразі ситуація складна тому, що ми не можемо передбачити, як розвиватимуться обставини. Зараз все залежить від самого Володимира Зеленського і фракції «Слуга народу», як вони будуть все вирішувати. Мені здається, що ми так чи інакше маємо дійти до якогось прозорого конкурсу із відбору суддів та перезавантаження самого Конституційного суду. Я вважаю, що без таких рішень та кроків буде важко. Та чи готова до цього влада – питання відкрите. Ми бачимо, що якщо спочатку була серйозна рішучість, то зараз у «слуг» набагато менше ентузіазму.

Я думаю, що вихід із цієї ситуації можна знайти, оскільки це не є якась кризова ситуація. Скажімо відверто: зараз необхідно призначити трьох суддів. То давайте їх призначимо за нормальними конкурсними умовами і покажемо приклад саме на них. Давайте продемонструємо, що це можуть бути якісно інші люди з іншими підходами. Виходи є, головне мати бажання це вирішити.

Роман Гурський, ІА «Вголос».