Безробіття в Україні – не новинка. Саме через цю «хворобу», яка хронічно супроводжує нас від початку незалежності, ми вже мали три хвилі еміграції. За цей час мільйони українців покинули Батьківщину. Хтось просто працює за кордоном, а хтось і зовсім залишився там проживати, завів сім'ю та народив дітей.
На початку 2020-го року в Україну прийшла пандемія коронавірусу, яка стала причиною самоізоляції та карантину. Це, у свою чергу, призвело до того, що економіка фактично зупинилась. Хтось відправив людей у відпустку за свій рахунок, хтось намагається хоч мінімально виплачувати якісь кошти своїм працівникам, а хтось просто вдався до скорочень.
За офіційними даними, станом на 11 травня 2020-го року в Україні налічувалось 450 тисяч безробітних, проте суспільство не вірить цим цифрам і вважає, що насправді таких людей набагато більше – вже близько трьох мільйонів.
То скільки насправді є безробітних українців, як нам слід виходити із цієї кризи та скільки на це треба часу? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли експерт з економіки Тарас Козак, експерт із соціальної політики Андрій Нікончук та доктор економічних наук Олег Кузьмін.
Скільки українців зараз насправді не мають роботи?
Тарас Козак:
Я думаю, що насправді вже мільйони людей в Україні втратили роботу. Тут варто враховувати не лише людей, яких скоротили, а й тих, які зараз просто сидять без роботи. Мається на увазі, що є багато різних компаній, які внаслідок карантину зупинили виробництво чи обслуговування людей, тобто власну діяльність. Багато із них відправили людей у неоплачувані відпустки до кінця карантину. Також, за різними оцінками, близько мільйона наших заробітчан повернулись додому, живуть в Україні й теж не мають жодних доходів. Тобто, мова йде про мільйони людей, а точніше рахувати складно, бо не всі, наприклад, зареєструвались у центрах зайнятості. Це означає, що офіційна статистика є дуже далекою від реальності та набагато меншою.
Андрій Нікончук:
Я думаю, що реально безробітними зараз є приблизно 800 тисяч осіб. Справа у тому, що далеко не всі люди звертаються у центри зайнятості та не всюди ведеться така статистика. Тобто, люди, які втратили свою роботу, або можливість отримування доходів, просто не дають про себе знати.
По-друге, ніколи не варто забувати про латентне безробіття. Латентне – це приховане. Поясню: дуже багатьох людей відправили у неоплачувані відпустки за свій рахунок. Повірте, це ще гірше, ніж бути офіційно безробітним. Коли людина офіційно не має роботи, вона може зареєструватись у центрі зайнятості, де отримуватиме хоч якісь копійки. А людина, яка нібито і працює, нібито трудові відносини не припинились і офіційно є джерело доходу, не має права ставати на біржу. Тоді виходить ситуація, у якій вона боїться втратити роботу, яку вже має, бо хоче вийти з карантину і десь працювати, а з іншого боку – поки закінчиться карантин, ця організація може припинити свою роботу і буде ліквідована. Тому офіційні дані у понад 400 тисяч – це люди, які офіційно звернулись до державних установ, справжня цифра мінімум удвічі більша.
Олег Кузьмін:
Я думаю, що цифра значно перевищує офіційну статистику, але точно порахувати нам не вдасться. Наприклад, багато підприємств відрахували своїх працівників із розрахунком взяти їх назад, як тільки у них буде можливість відновити роботу. Такі люди, на мою думку, не можуть зараховуватись до тих, хто напряму втратив роботу. Звісно ж, тут мова йде про малий і середній бізнес. Великий бізнес відправляв людей у відспустки, в тому числі й за свій рахунок, і щось трішки виплачували своїм працівникам, тому тут все не однозначно. А ФОПи (фізичні особи-підприємці) не можуть дати собі раду, якщо мова йде про виплати заробітних плат своїм працівникам.
Тобто, чітко порахувати неможливо. Їх точно більше, ніж каже нам статистика, але частина із них, все ж, повернуться на свої попередні місця праці.
Скільки ще людей може втратити роботу?
Тарас Козак:
Цю цифру визначити ще важче, ніж порахувати, скільки людей вже не мають роботи. Ми поки не знаємо, яким чином буде продовжуватись карантин. У нас вже ввелись певні пом'якшення, але це зовсім не означає, що ми виходимо на фінішну пряму. У деяких країнах теж були подібні пом'якшення, люди знову починали масово хворіти і тоді влада буда вимушена вводити ще більш жорсткий карантин. Тому це все доволі не передбачувано.
Велика кількість бізнесів просто збанкрутує , тому ті люди, які зараз перебувають у відпустках за свій рахунок і нібито не є безробітними, втратять свої місця праці
Зрозуміло, що велика кількість бізнесів просто збанкрутує і не відкриється знову, тому ті люди, які зараз перебувають у відпустках за свій рахунок і нібито не є безробітними, втратять свої місця праці. А далі невідомо, чи будуть вони реєструватись як безробітні, чи ні. Отримування цієї тисячі гривень допомоги по безробіттю виглядає досить смішно. Таку суму можна заробити за два дні на різного роду неформальних роботах, тому навряд чи люди будуть поспішати оформлюватись як безробітні.
Андрій Нікончук:
Треба відштовхуватись від того, скільки людей вийде із цього списку безробітних. По-перше, багато зайнятих осіб опинились у скрутному становищі, бо, наприклад, у сфері послуг збанкрутувало чимало підприємств. Багато хто не просто втратив бізнес, а взагалі його обнулив.
Підприємства працювали від оренди до оренди, від місяця до місяця, а за цей час ізоляції багато хто втратив можливість підтримувати свій бізнес навіть дрібними платежами. Спочатку в уряді йшла мова про те, щоб власники приміщень не брали плату за оренду в дрібних та середніх підприємців, а потім цей пункт змінили на «мають право» не брати оплату за оренду. Мені цікаво, як багато власників різних приміщень пішли назустріч бізнесу і скористалися цим «правом». Думаю, що майже ніхто так не зробив. Може хтось зменшив суму оплати, може хтось зробив відстрочку, але я впевнений, що майже ніхто не скасував оплату.
Саме тому складно зараз говорити, скільки безробітних знову отримають місце праці, а скільки підприємств так і не відкриються знову.
Олег Кузьмін:
Ми не знаємо, скільки часу ще триватиме карантин і як ми із нього будемо виходити. Наша країна є експортозалежною, ми, на жаль, дуже багато експортуємо і на цьому будується наша економіка. Тому, якщо в інших країнах швиденько налагодиться нормальне життя, то ми зможемо знову експортувати сировину, а відповідно і безробітних буде менше, бо підприємства знову запрацюють. Щоправда, більшість наших контактів ми маємо не із розвиненими країнами, а з тими, які тільки шукають свій шлях в економіці. Тому можна стверджувати, що відновлювати українську економіку буде дуже важко, а відповідно і безробіття зростатиме.
Які галузі найбільше постраждають від безробіття?
Тарас Козак:
Найбільше постраждають галузі, діяльність яких забороняється внаслідок карантину. Мова йде про послуги для населення, які відразу не почнуть свою роботу. Також суттєво втратить креативна індустрія, тобто розваги: кінотеатри, концертні зали, організатори масових заходів… Все це зараз заборонено і зовсім невідомо, коли їх відкриють, бо такі заходи плануються заздалегідь, за місяць-два. Тому допоки ми не матимемо навіть сигналу, що вже скоро кінець карантину, люди не зможуть планувати такі події. А це завжди величезні витрати: зали, техніка і працівники, яким треба оплатити роботу. Тому саме такі компанії, я вважаю, постраждають найбільше і далеко не всі із них повернуться до бізнесу після карантину.
Андрій Нікончук:
Для цього треба переглянути дані центрів зайнятості, але інтуїтивно можна здогадуватись, що сфера послуг, безумовно, постраждає найбільше. Ця галузь прийняла на себе найбільший удар, оскільки це люди, які працюють самі на себе, варять каву, стрижуть когось чи ще щось і саме від цього залежить їхній заробіток. Іншими словами, постраждають саме тактильні підприємства, які безпосередньо контактують із клієнтом та ніяким чином не можуть здійснювати свою діяльність у віддаленому режимі.
Олег Кузьмін:
Найбільше, звісно ж, постраждає малий та середній бізнес. А що стосується галузей, то перш за все – туризм. Через деякий час він вже в усьому світі буде іншим. Друге – це харчова і ресторанна діяльність. Вона теж матиме чималі проблеми із веденням бізнесу. Серед великих галузей постраждає машинобудування, хімічна промисловість і в меншій мірі будівництво. Крім того, постраждають усі види транспорту: річковий, наземний і повітряний. З огляду на карантин, будь-які перевезення якщо не припинились зовсім, то суттєво обмежуються в обсягу. Але коли закінчиться карантин, треба буде відбудовувати економіку.
Яким чином слід виходити із кризи та скільки часу на це потрібно?
Тарас Козак:
Наша держава дуже бідна, вона не має грошей на будь-які адекватні дії у такій ситуації. Наприклад, треба підтримувати людей, які втратили свій бізнес, але в казні немає коштів, щоб надати їх підприємцям чи громадянам. Наприклад, Сполучені Штати видали кожній людині по 1200 доларів і по 500 доларів додатково на кожну дитину. Ми так зробити не можемо, бо у нас таких грошей немає. Якщо ми почнемо друкувати гроші для підтримки, то ми станемо ще біднішими. Ми опинились у глухому куті, де без зростання економіки ми не можемо собі нічого дозволити. А ще у нас процвітає корупція, олігархи, немає медицини, погана освіта і все інше. Це наслідки нашої бідності.
У ситуації, яка склалась, нам просто необхідні реформи. Їх треба робити завжди: сьогодні, вчора і завтра. Не треба зважати на карантин чи кризу, реформи потрібно втілювати постійно і регулярно. Тільки таким чином ми зможемо стати цивілізованою країною. Ми ж робимо один крок вперед і два назад. Це нас відвело на останнє чи передостаннє місце у Європі за показниками економіки. І ми тут будемо ще дуже довго, якщо не втілювати реформи.
Наші селяни зараз найбідніші у світі, хоча земля дуже родюча. Ми нібито почали цю реформу, але потім відразу здали назад. Поки так все буде тривати, то ми будемо «їхати на возі» у той час, коли увесь світ вже давно «пересів на автомобілі». Ми десь собі рухаємось вперед, але віз не наздожене автівку. Саме тому наша молодь виїжджає за кордон, а наші старенькі селяни помирають у злиднях. Тобто, якщо ми не почнемо серйозно реформувати нашу економіку, то нас чекає важка доля.
А що стосується часу, який займуть ці реформи, то я вважаю, що тут головне почати. Якщо ми почнемо, то буквально кількох років нам буде достатньо, аби відчути зміни на краще. Ми бачили Порошенка, який здійснив дві чи три реформи, хоча обіцяв 144. За рік Зеленського лише одну чи дві реформи почали дійсно втілювати і теж ще не закінчили. Тому, якщо ми почнемо реформи і не будемо сходити із цього шляху, то, я вважаю, через 2-3 роки вже буде позитивний результат.
Андрій Нікончук:
Аби вийти із цієї кризи, держава повинна підтримувати і бізнес, і суспільство. Оці ініціативи, які передбачають фінансову підтримку людям, які потрапили у скрутне становище, і дітей віком до 10-ти років, виглядають доволі нелогічними. От чому до 10-ти років, а не до повноліття? А чому не до 23-х років, якщо людина навчається у ВУЗі? Вона ж офіційно ще не заробляє. А чому 10? Після 10-ти дитина стає менше їсти, у неї видовжується кишківник чи що? Тобто, я не розумію, чим було продиктоване рішення саме про 10-літній вік. Я би нормально сприйняв, якби точка опори була 18 або 23 роки…
Наша країна зараз мало що може зробити задля реальної підтримки своїх громадян. Саме для таких моментів ми і сплачували податки, а тут виходить, що нас усіх кинули напризволяще.
Олег Кузьмін:
Ми матимемо унікальну можливість вибудувати абсолютно нову структуру економіки
Після цього карантину ми матимемо унікальну можливість вибудувати абсолютно нову структуру економіки. Вона може бути набагато ефективнішою, ніж та, яку ми маємо зараз і мали досі. Я маю на увазі, що ми зможемо орієнтувати економіку на завершений продукт, а не на сировину, як було раніше. Нам необхідно хоч трішки відмовитись від експорту сировини, не повністю, звичайно ж. Ми можемо побудувати економіку таким чином, що будемо мати продукцію із доданою вартістю.
Наприклад, ми продаємо зерно за кордон. Цього року ми зібрали на 10-15% більше зерна, ніж зазвичай. Ми можемо продавати не саме зерно, а певні види його готової продукції, наприклад, напівфабрикати. Тобто, на заводах, які знаходяться в Україні, залучивши інвестиції, ми можемо випускати продукцію, яка вже буде мати додану вартість і таким чином зможе реально збільшити наш бюджет. Бо при такому мізерному бюджеті, який ми маємо сьогодні, всі реформи, як правило, гальмуються. На такі зміни нам піде кілька років, але така можливість буде після карантину. І нею варто скористатись.
Роман Гурський, ІА «Вголос»
