Сміх із нотками жалю – саме така реакція якнайкраще ілюструє ситуацію, яка склалась навколо афериста з мережі "Tinder" Саймона Лєваєва та екранізації його «подвигів». Але вона описує не так ситуацію самого шахрая, як його найбільшу аферу, про яку він навіть не підозрює. Досі.
Почну із короткого опису для тих, хто не знає, про кого йдеться. Нещодавно Netflix видав документальний фільм про ізраїльтянина, якого при народженні назвали Шимон Хают. Він видавав себе за мільярдера Саймона Лєваєва, але робив це не на словах, а в… соцмережі для знайомств Tinder. Якщо коротко, то він зваблював жінок, організовував із ними побачення, поводився як дуже заможній «самець» і цим заробляв ще кілька «балів» у потенційних жертв. Згодом він казав, що в нього виникли проблеми із «впливовими людьми», через що всі його рахунки були заблоковані і таке інше. Саме тоді на порятунок йому кидались вищезгадані жінки, які бачили у ньому свого омріяного «принца на білому коні».
Вся ця історія викриває не лише ганебну поведінку єврея, який чхати хотів на почуття людей, а й інші «пороки» сучасного суспільства. Та й загалом, не все у ній однозначно…
І
Розпочати я хочу з теми Тіндеру.
Я не засуджую людей, які користуються цією соцмережею, але тут є свої «але». Це «мобільний додаток для легких і швидких зустрічей з людьми, що перебувають поблизу вашого розташування», — так йдеться в описі мережі. Тому для початку варто зрозуміти (суто суб'єктивна думка), що не варто в таких додатках шукати кохання всього життя. Більшість користувачів тут просто шукають швидке задоволення сексуального голоду та й все. Звісно, є винятки, але вони просто підкреслюють правило. Тому певна відповідальність тут вже лягає на плечі жертв цього шахрая.
ІІ
«Лицар».
Багатьом дівчаткам нав'язують як норму вищезгаданого «принца на білому коні», який забере її в «тридесяте царство». Маячня. Цим, для початку, знімають відповідальність з жінок, які складають щонайменше і щонайбільше 50% пари. Не беремо до уваги свінгерів і схожих практикантів «екзотичних» практик))) Так от, дівчатка, які виростають на подібних казочках, згодом схильні вірити у дорослі «небилиці». Варто розуміти, що чоловік не «повинен» і не «винен» тільки тому, що його геном складають Х- та Y-хромосоми. Ми також здатні на почуття, вразливість, турботу, «гниль», самоствердження, ганебну поведінку, кохання, сльози, вразливість, «аб'юз» і так далі. Коротше, на емоції. Тому, з огляду на всесвітню «рівність», яка пережила дику деформацію через сучасні ліберальні спільноти, це вже не правильно. Гірко, коли боротьба за права меншин (будь-яких) переходить від «оборони» в «атаку». Тут можна згадати гасла "Ban men" чи "White men = shit", які часто лунають на акціях сексуальних меншин та псевдофеміністок, але я не про це. (Відразу поясню: я поважаю феміністок і вибір кожного, але не варто нав'язувати своє бачення іншим. Тим більше не варто зневажати «інших», які відрізняються від тебе). Так от, у зв'язку із подібним вихованням дівчаток, жінки згодом так і очікують «принців». Причому, тут знову дисонанс: він має бути «лицарем», але жодна його дія не має оцінюватись як приниження. Так само, як ваша свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. І навпаки. Складно, одним словом))) Коротше, не треба виховувати дівчаток так, ніби хлопці їм винні апріорі. Обидві сторони в стосунки мають вкладати по 50%.
ІІІ
Провина жертв.
Я не з тих, хто буде звинувачувати красиво одягнену жінку в тому, що її зґвалтували. Тим більше я не сприймаю думки «ти сам/а мне довів/ела». Ми всі свідомі люди і кожен з нас особисто відповідає за свої рішення. Тому жінки, які шукали в «Саймоні» ідеал і свої мрії, просто повелись на «обгортку». Вони не ставили питань, в них не виникало сумнівів і вони навіть не пробували подумати, що тут не так. Звісно, так працює наш мозок, який схильний нас ідеалізувати і переконувати, що ми варті найкращого. Якщо будь-кого з нас посадити в тюрму, в глибині душі він знатиме, за що він туди загримів. Так само й з винагородою: ми всі варті кращого, а особиста драма кожного є найглибшою і найболючішою. В суб'єктивному сприйнятті, знову ж таки. Тому, на мій погляд, ці жінки ЧАСТКОВО (я не буду виправдовувати шахрая) винні у тому, що їх спіткало.
ІV
Нерівність статей.
Саме так, нерівність. Не в тому розумінні, що хтось має більше прав, а в розумінні оцінки, яку дає суспільство. З одного боку, жінок, які мали певну (не завжди велику) кількість сексуальних партнерів, прийнято вважати повіями і це справедливо обурює прекрасну частину людства. Особливо, коли таких же чоловіків вважають «самцями» і «мачо». Так, є певні природні зумовлення, але… Проте тут ми бачимо "Dark side of the Moon" цього явища. Кілька моїх знайомих та багацько коментаторів у інтернеті схильні до думки, що якщо подібне робить дівчина з «арабами», які пишуть у приват "Natasha be my wedding cow", то це ок. Бо вони самі дурні й ведуться. Але як тільки чоловік «дав здачу», він відразу ж поганий і це варто викривального документального фільму на «Нетфліксі».
Ще раз поясню всім: я не захищаю афериста, я поважаю людей без огляду на стать, расу і т. д. Просто обурює, що в світогляді багатьох людей видурювати гроші з хтивих арабів у «інсті» є нормою, а якщо подібне зробив чоловік і постраждала жінка, то він одразу ж стає "Publick enemy #1". Звісно, ми «завойовники» і нам притаманно залицятись та проявляти ініціативу, але і чоловіки подобаються жінкам. Тому «наживатись» на почуттях будь-кого – це ганебно в принципі. Якщо ж говорити про сексуальні бажання, то це має свою назву і це явище ніяк не легалізують в Україні. Хоч вдаються тою чи іншою мірою до нього майже всі.
Це мені нагадало картинку, де навколо малого хлопчика сиділо декілька красивих дорослих (!!!) жінок в купальниках. Підпис був на кшталт «Він ще не знає, наскільки це круте фото». Просто оберніть ситуацію на 180 градусів, де навколо дівчинки сидять хлопи в плавках, і ви зрозумієте, наскільки все неоднозначно.
V
Інстаграм.
Це соцмережа «щасливих». Ще у кліпах поп- і реп-зірок початку 2000-х я став помічати гламуризацію, популяризацію і толерування банально багатого способу життя. Я не маю нічого проти грошей, але з часом людям стало байдуже на те, яким чином вони опинились на рахунках чи в кишенях. Модно просто їх мати, а решта – байдуже. Як приклад – початок пісні "Like a boss". А тепер кілька цитат із фільму:
«Кортні каже, що тоді їй було 19 років і вона була „зачарована“ Саймоном, якому тоді було 20. Вони разом працювали в магазині косметики в Лімасолі, потім він ненадовго з'їздив до Ізраїлю, а після повернення почав розповідати, що він „таємний мільйонер“, який працює на Кіпрі, бо його батько хоче, щоб він дізнався ціну грошам. До речі, тоді Саймон ще не змінив ім'я, і Кортні знала його, як Шимона Хаюта».
На що повелась дівчина? На «принца» чи можливість багато заробляти відверто сумнівним способом? Зрештою, байдуже. Та й чому вона раніше не звертала на нього увагу? Вони ж ніби разом працювали…
«Він згадував, що тепер має отримати спадок, а тому хоче відкрити свій власний бізнес і найняти Кортні як особисту помічницю», — спадок, на який поки що (!!!) не зазіхає «жертва». Але ми ж знаємо, в чому суть…
«Він пообіцяв їй зарплату в 2500 фунтів стерлінгів на місяць і дав перше завдання: взяти в оренду автомобіль BMW, що вона і зробила, тому що у нього нібито не було міжнародних прав водія», — ну це відверто тупо.
Оця «соцмережа щастя» викривлює наше сприйняття світу. Сьогодні бути успішним – це багато подорожувати, носити дорогий одяг, бути активним, займатись спортом і знаходити 100500 годин на добу для всього. Я вже мовчу про «корисні» вебінари щодо особистісного росту, бізнес-тренерів та масу інших приємних речей. Ми, таке враження, стали забувати смак немитого яблука, яке ти просто підняв із землі. Ми перестали усвідомлювати і сприймати той факт, що комусь приємно банально повалятись на дивані за фільмом чи книгою не про особистісний ріст. От люди і «їдуть мозком». Вони починають гнатись за «лакшері», часто виглядаючи максимум на «люксурі».
VI
Хайп.
Фільм «розірвав» медіапростір, бо він просто хайповий. Це не є тема, варта ТАКОЇ уваги, хоч, безумовно, це важлива штука. Війна в Україні, нова агресія путлєра і неадекватність нацвідбору до Євробачення – все це на деякий час затьмарила собою історія про єврея-шахрая. Але це ж «модно» — викласти «історію» про «тренди». Тому вчіться медіаграмотності.
Висновки. Вони будуть простими.
Чомусь, якщо нас обдирають циг@ни, то винні ми, бо повелись. Якщо хлопець «вклав» у дівчину, яка його «кинула», це ок. Але коли дівчат обдирає привабливий шахрай, то поганий він.
Як чоловіки, так і жінки бувають мудаками. Тому я не буду поважати людину через набір її хромосом. Повага – це річ, яку треба заслужити. Те саме стосується віку, віросповідання, раси і батьківства. Не можна вимагати поваги, ким ти не був/ла.
Дівчата, не шукайте «принца». Так само, як і чоловікам не варто шукати «принцесу». Ми всі смертні, ми пукаємо, какаємо і плямкаємо, коли жуємо печиво. Просто знайдіть людину, плямкання якої бісить найменше))) А над стосунками двох людей повинні працювати двоє людей. Безумовно, є часи, коли одному чи одній потрібно більше тепла і підтримки з боку іншої чи іншого. Але згодом ми маємо бути готові давати ту підтримку навзаєм.
Не варто вестись на «обкладинку», яку нам так пропагує Інстаграм. Якщо заглибитись в біографії найпопулярніших зірок цієї мережі, там буде достатньо страждань і болю. Це «темна сторона» успіху, який демонструють. Але «чим вище твоє гілля, тим глибше ти маєш вкопатись». Інста – лише частина правди.
П. С. Тому найбільша афера Саймона Лєваєва полягає не в тому, як він обманював нещасних жінок. Вона більше про те, як ми щодня обманюємо себе, ставлячи «лайки» тому, що нам не притаманно. А він просто «тикнув» весь світ мордою в його ж гівно.
