Пандемія коронавірусу в Китайському місті Ухань розпочалась ще наприкінці 2019-го року. Саме звідти вірус розпочав свою «подорож» світом і вже в середині лютого 2020-го про нові випадки зараження ми вже чули з Італії, Іспанії, Франції та США. У зв'язку із цим майже усі держави закрили свої кордони і ввели карантинні обмеження, які відрізнялись у залежності від ситуації у конкретній країні.
В Україні карантин розпочався із 12 березня. Спочатку він мав тривати до 3 квітня, згодом його продовжили до 24-го, а тепер ще й до 11 травня. З огляду на правила, які почали діяти, то українська економіка «стоятиме» протягом двох місяців. Якщо врахувати, що «дірки» у нашому бюджеті з'явились ще наприкінці попереднього року, то ситуація набула серйозного характеру. Наразі в Україні не працюють ринки, готелі, ресторани та інші підприємства малого та середнього бізнесу. Натомість гіпермаркети, які переважно належать олігархам, взагалі не зазнали дискомфорту.
Якщо так триватиме і далі, то багато дрібних та середніх бізнесменів просто закриють підприємства, а це, у свою чергу, призведе до масового безробіття, бідності та браку продуктів харчування. Саме тому серед українців стали все частіше виникати розмови про «голодні бунти», які тепер зовсім не виглядають утопічно. Якщо люди не матимуть, як прогодувати свої сім'ї, то різного роду страйки, заворушення і неспокійні ситуації дійсно можуть охопити Україну.
То чи можливі «голодні бунти» в Україні, якими вони будуть і які наслідки нас очікують? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли політолог та економіст Юрій Ситник, народний депутат України VII скликання Андрій Міщенко та політолог Кирило Молчанов.
Як ви оцінюєте сучасну ситуацію в Україні і наскільки вона має погіршитись, аби спалахнули бунти?
Юрій Ситник:
Ситуація в Україні сьогодні постійно погіршується сама по собі. Причина цьому дуже проста – ми не бачимо жодних конкретних кроків та дій уряду для запобігання цьому. Я маю на увазі і програму з відновлення бізнесу, і програму його підтримки. Найкраще це демонструє той факт, що зараз закрили ринки і селяни та фермери не можуть продавати власну продукцію, вона гниє, її викидають, люди протестують, а джерела збуту немає. Як на мене, це прекрасна ілюстрація некомпетенції влади. Особисто я не бачу, чому базар, де є протяги, дистанція і продавці в масках, є гіршим від супермаркету в закритому приміщенні, де більше скупчення людей і застояне повітря. Відповідно, якщо є такі рішення, то автоматично виникають сумніви, чи є взагалі бачення у влади, як виходити з такої ситуації.
Якщо взяти до уваги досвід та офіційні дані інших країн, зокрема США, то там вже прогнозують, що безробіття буде приблизно таким масовим, як у період Великої депресії. Це, нагадаю, була масштабна економічна і гуманітарна катастрофа. В інших країнах схожа ситуація і нас це теж не омине. Люди масово позбуваються своїх доходів, різні галузі економіки є «замороженими» і нам важко казати, як і коли вони відновляться. Йдеться про туризм, ресторани, готелі та інше. Якщо вони і будуть відновлюватись, то це буде відбуватись дуже повільно. Внаслідок цього, багато людей залишаться або зовсім без доходів, або з мінімальними коштами на життя. Якщо людина не має, що їсти, у неї вмикається інстинкт самозбереження. Така людина буде здобувати їжу у той спосіб, який їй буде доступним. А серед таких методів є грабунок супермаркетів, магазинів, крадіжки чужого майна і таке інше.
Андрій Міщенко:
Такі бунти і заворушення є більш, ніж можливими, оскільки є сукупність різних факторів, які на це впливають. Всі країни підійшли егоїстично (в доброму розумінні) до вирішення проблеми пандемії коронавірусу. Я маю на увазі те, що кордони закрились, а національні економіки переформатовують своє виробництво. Це означає, що до урядів дійшло, що ідея тотального глобалізму має і позитиви, і негативи. Тут мав би запрацювати економічний націоналізм (знову ж, у доброму розумінні). В Україні ми цього якраз і не бачимо. Ми пішли на карантин, який у багатьох випадках є необґрунтованим, є сфери діяльності, які могли б собі спокійно продовжувати роботу. Наша економіка не працює в онлайн-режимі: ринок нерухомості стоїть, ринок продажу автомобілів теж, а це великі надходження до бюджету. Те саме стосується, наприклад, і митниці.
На фоні цього всього, ми не бачимо, що є запобіжники в роботі аграрного сектору. Всі б'ють на сполох, що у нас найбільше зневоднення держави за останні 100 років, а в той же час у нас немає запобіжників по розробці моделі імпорту та експорту сільськогосподарської продукції.
Це все накладається на тотальне безробіття, тому «голодні бунти» дійсно можуть відбутись.
Якщо друга хвиля пандемії відбудеться восени, то це вже буде набагато страшніше для українців.
Кирило Молчанов:
Я вважаю, що розмови про «голодні бунти» зараз є дещо перебільшеними. Україні, у певній мірі, навіть пощастило, що період пандемії припав саме на завершення весняного сезону. У цей період наша держава зазвичай стає дещо дешевшою для проживання. Ми не платимо великих сум за комунальні послуги, оскільки опалення вимикають. Також подешевшали енергоносії (те ж пальне). Крім того, цього року мало хто поїде відпочивати за кордон, оскільки кошти, які відкладались на це, будуть використані у побуті або відпочинку в межах України. Тому, якщо карантин буде поступово слабшати із 12-го травня, то українці більш-менш спокійно пройдуть відновлення. Якогось великого обвалу гривні, як у 2014-му році, чи гіперінфляції, я думаю, не буде.
Проте, якщо друга хвиля пандемії відбудеться восени, то це вже буде набагато страшніше для українців. Тоді вже наслідки карантину будуть набагато важчими для всієї держави.
Якими можуть бути бунти: локальними чи всеукраїнськими?
Юрій Ситник:
Я думаю, що бунти не набудуть повномасштабного характеру. Це швидше будуть певні локальні спалахи у районах, де буде найгірша ситуація. Це будуть регіони, де знайдеться критична маса того населення, якому буде вкрай важко виживати. Таким чином бунти можуть виникнути абсолютно будь-де.
Щодо системності таких заворушень, то я надіюсь, що влада буде хоча б мінімально допомагати своїм людям, щоб вони могли вижити. Тоді про масові безпорядки мова не йтиме. Я не говорю про ті 1000 грн., яку видали пенсіонерам, я маю на увазі забезпечення українців продуктами харчування і засобами гігієни. Тобто, це речі, які необхідні людині для виживання. І зовсім не важливо, яка це буде система розподілу: по талонах чи ще якось. У мене є сподівання, що наша влада на це спроможеться, бо інакше процес бунту стане некерованим, а цим скористаються у політичних цілях як опоненти влади всередині держави, так і наш північний сусід, який завжди умів робити подібні речі.
Андрій Міщенко:
Не можу сказати, чи ці бунти переростуть у таку величезну хвилю, яка все знесе. За останні 30 років ми бачимо, що українці виходять на серйозні акції протесту тоді, коли виникає загроза світоглядним речам. Ми мали Революцію на граніті, Помаранчеву революцію і Революцію Гідності. Всі вони були спричинені не економічними факторами, а світоглядними. Тому я прогнозую, що якщо і будуть такі заворушення, то вони матимуть більш локальний характер і будуть неорганізованими. Іншими словами, вони швидше будуть самоорганізовані на певних територіях.
Кирило Молчанов:
Будь-який бунт потребує, щоб його хтось очолив. Без політичного керівництва це все ні до чого не призведе. Нещодавно на Херсонщині фермери вже перекривали траси у зв'язку із тим, що ринки закриті і вони не мають, де і як збувати свою продукцію. Тому я вважаю, що бунти будуть місцевими, тим більше, що поки ніхто із політичних опонентів Володимира Зеленського не береться їх очолювати. Також я думаю, що подібні речі триватимуть недовго, оскільки владі простіше піти на поступки (як із відкриттям ринків), ніж «роздмухувати» бунтівну натуру українського суспільства.
Наслідками бунтів можуть бути федералізація або й розвал України.
До яких наслідків вони могли б призвести?
Юрій Ситник:
Наслідками можуть бути федералізація або й розвал України. Справа у тому, що у нас є «містечкові» еліти у різних регіонах, які можуть таку ситуацію використати задля власних політичних інтересів. Крім того, як я вже казав, це можуть використати геополітичні суб'єкти, які і без того ставляться до України, як до об'єкту поділу. Маю на увазі поділ впливу, інтересів, контролю влади, ресурсів і так далі. У випадку стихійних заворушень, цей поділ, який сьогодні проходить у політичній та економічній сферах, може пройти вже й у територіальній площині.
Андрій Міщенко:
Ми маємо розуміти: в Україні триває війна. Якщо виникне найменша нагода розхитати ситуацію в державі, то нею обов'язково скористається Москва. Поки вона буде існувати, доти вона буде нести для нас загрозу. Будь-які переговори з нею нам нічого не давали протягом останніх 400 років. Ми також бачимо діяльність структури ФСБ в Україні. Українці для них є розхідним матеріалом. Вони готові заражати своїх священиків, які потім тут інфікують величезну кількість людей. Тепер, спекулюючи цією ж темою, вони хочуть вислати нам гуманітарний конвой, мовляв ми не впораємося з проблемою самотужки. Це локальний сигнал. Тому, якщо в Україні ці бунти набудуть масового характеру, то цим неодмінно скористається Росія. Кремль окупував наші території, нібито рятуючи «рускаязичних», а тепер таким приводом може стати пандемія. Це військова загроза.
Але будь-який стрес – це стрес для всього організму і він буває зі знаком "+" і зі знаком "-". Я вважаю, що українці, як народ, повинні проявити колективну мудрість. Ми дуже легковажно ставились до виборів протягом 30-ти років. Це призвело до того, що у найбагатшій за ресурсами країні у Європі живуть найбідніші люди. Тому, можливо, саме такі стресові ситуації призведуть до того, що люди зрозуміють – корінь проблем треба шукати в собі.
Кирило Молчанов:
Наслідками, як я вже казав, буде те, що влада просто піде на поступки народові. Їм набагато простіше поступитися населенню і поступово скасовувати карантинні обмеження, ніж «закручувати гайки». Тим більше, що за таких умов Україна довго не витримає, оскільки економіка у нас не така сильна, щоб не працювати місяцями. Тому я думаю, що залишаться якісь певні медичні застереження, як в Італії чи Франції, але обмеження поступово знімуть.
Якими мають бути дії української влади?
Юрій Ситник:
Я завжди є прихильником думки, що влада повинна діяти у межах Конституції та закону. Чинне законодавство нам чітко говорить, що коли є світова пандемія і держава вживає різного роду обмежувальні заходи, то в такому випадку потрібно вводити режим надзвичайного стану. Це не має стосуватись людей, яких сьогодні виловлюють і штрафують у парках, це має бути мобілізація усіх ресурсів держави. Оскільки ми знаємо, що основні ресурси України знаходяться в руках жменьки олігархів, то влада мала б використати засоби впливу і тиску на них. Олігархат мав би поділитись власними ресурсами із народом і працювати в інтересах держави. Натомість ми бачимо, що поки що все працює навпаки. Супермаркети, які належать олігархам, відкриті, а дрібний бізнес вмирає.
По-друге, оскільки в Україну повернулась величезна кількість людей із країн, де вже була пандемія, то влада повинна була забезпечити їм можливість і обов'язок пройти 2-тижневий карантин. Нічого тут страшного немає, у нас закриті готелі і інші заклади.
Андрій Міщенко
Є три речі, які повинна робити влада: створити комфортні умови для існування громадян, безпековий чинник (який починається від військового і закінчується соціальним захистом) і мрії (що і як саме ми хочемо збудувати). Поки що усі ці три фактори не працюють повністю, а саме над цим і треба працювати.
Роман Гурський, ІА «Вголос».
