Щось в останні дні багато чую закликів до єдності компромісів всередині нації ... приводять на доказ необхідності такої позиції — історії про розбрат у визвольних змаганнях 1917 — 1921 років.
Особливо цим зловживають урядовці.
Месидж простий — не пресуйте нас, а то втратимо Україну, як на початку XX століття.
Воно звичайно вірно на всі 100%
Але вся хрінь полягає в тому, що до поступок і компромісів, правлячий клас закликає якраз нас — громаду.
Водночас сам правлячий клас не демонструє жодних натяків на поступки з його боку.
От таке от одностороннє кохання ;)
І оскільки ми — громада, ще не передушили нашу так звану еліту, то це свідчить про те що для громади, Україна є цінністю ... а от для пралячого класу, Україна не є цінністю. Для правлячого класу в приорітеті споживацькі мотивації на коротку перспективу.
