Роман Дорошенко: Історичні полотна. Ідентифікація.

Дивний і багато в чому, незрозумілий для нас час – XIX століття.

В ньому жили люди, щось робили і взагалі мало думали про те, як ми зі своїми тарганами будемо оцінювати їхній доробок. Не те щоб вони були байдужі … просто століття ХХ-те, вони уявляли, десь таким же, як і своє XIX-те.

Деякі речі, чи думки з того часу, можуть викликати в нас щире здивування, або й нерозуміння. Це був час, іще працюючих імперій і боротьби з ними.

В цьому дивному для нас XIX-му столітті поляки боролись за відновлення Речі Посполитої … писали хоч і поганенькі, але вірші і повісті на українську тематику (іноді навіть українською), польські за всими аналізами, художники — малювали картини, теж на козацьку тематику … любили степ, коней і …. запорожців.

Слід канєшно сказати, що вони вважали їх своїми … так само, як вважають і сьогодні … от про Бандеру вони звичайно поганої думки … а козаки ? … козаки – хароші … трішки неправильні, але хароші.

XIХ-те століття, це час коли кацапи – теж любілі всьо украінскоє.
Взагалі то вони любили всьо французкоє … але треба ж було щось любити з домашнього асортименту … і ця любов виливалась на Малоросію.
І теж, як і поляки, вважали всьо украінскоє своїм.

Правда, періодично вони забороняли українські книжки, але то ексцеси дріб'язкові.

Дійсно дивні для нас часи. Називали Шевченка — вєлічайшим рускім поетом … а той в благадарность за ето – писав свого щоденника на іхнєм язикє – їдучи з їхньої тюрьми.

Просто якісь блаженні ……..

Але повернемось до поляків. А вірніше до інтернету … на просторах якого бродять картини де намальовані степи, всілякі там сходи й заходи сонця над Дніпром, ну і звичайно козаки.

Ми всі бачили ці картини, вони нам уже й приїлися, бо ліплять їх до діла і без діла … і ми щиро вважаємо їх картинами українських художників. І правда, ну кому ж іще малювати картини з козаками, як не українським художникам.

Я навіть статтю якось бачив – «Козацтво в українському образотворчомуистецтві». Почав дивитись, а там – самі польські художники – ну просто табунами …. Навіть не знаю … може той мудак, що писав статтю не знає про існування Вікіпедії? Халєра його зна …

Тож, сьогодні пропоную подивитись на роботи двох польських художників – Яна Матейка (1838 — 1893) і Юзефа Брандта (1841 — 1915)

________________________________________________________________

Ян Матейко «Портрет гетьмана Остафія Дашковича»

________________________________________________________________

Ян Матейко «Вернигора». Художник дуже терзався з вибором назви. Остаточний варіант «Вернигора». На старті була назва «Пророцтво українського лірника», а потім просто «Лірник». От щось муляло йому з назвою.