Ну це вже бля вопще. (с)
Я в принципі не схильна до конспірологічних теорій, але такий вже ми, рептилоіди, народ – взимку більше рефлексуємо та узагальнюємо. То ж давайте одразу до крамоли. Перед «квартал-табу» тре здійняти капелюха. Вміють, курва. Вміють показати населення рагулями й сєпарами – за гроші рагулів і сєпарів. Чи це вина тільки Кварталу? Ніт. І не треба ми закидати віктім-шеймінг. Публіку на концерти ніхто на мотузку не тягнув. Піпл розсівся й до хавання тоговий, хлопци запряжонниє (с). Насипайтє, пацани! Ну, і вах_какой_хатун_шер_мадам_Гатун!
Насипадло номер раз. Українська мова – це добре, але трохи не те... недовоно... какби. Тут колоду таро й діставати годі – мова в нас одна, вілікій_і_магучій. А все решта – деривативи. Згадайте-но креатив «Сербське телебачення». Зал в оргазмі, аплодушки! Я в мами філолог і от що я скажу. Перекручування чужої мови та знущання з неї – це не тільки прояв імперського мислення. Це й найперша ознака незнання жодної. Обожнюю цю фразу про андрофагів (не знаю, хто автор): «Якби у слові „хуй“ був ненаголошений голосний, вони б і його писали з помилками». Але повернемося до меседжу, який несе номер: харе_камєдію_ламать_гаварі_па-русскі_как_всє_нармальниє_люді.
Насипадло номер два. Українці не спроможні вивчити свою мову – навіть таку... недотаку. Що б вони не сказали – виходить іржака. Іншого й годі сподіватися, бо в парадигмі кварталу українська – перекручена й кумедна російська, використовувана лише в анекдотах про Миколу й Галю. І якщо мовою з анекдотів намагатися говорити на повсякденні теми, не вийде нічого, окрім іржаки й ганьби на весь інфопростір. Перекручення, наведені в номері, неприродні, притягнуті за вуха, що, власне, характеризує автора. Меседжі: лузєр_ніхєра_у_тібя_нє_вийдєт, харе_камєдію_ламать_гаварі_па-русскі, мову_он_учіть_сабрался.
Насипадло номер три. Україномовний медіапродукт – фігня третьосортна. От «Слово пацана» — це о-о-о! Гумор українською – традиційно бідний як у темах, так і в лексиці. Меседжі? Зара всьо буде. Перший. Горе тим, хто змушений відходити від мегаполісної російськомовної парадигми й силоміць запихувати себе в обмежений світ українських хуторян. Другий. Примушувати людину говорити тією мовою, якою вона не послуговувалася раніше – насильство. Шо_ви_прісталі_чілавєку_так_удобна, укрАінци_всю_жизнь_гаварілі_па-русскі. І отут починається самий цимес. Тобто, цар-меседж. Навіщо силувати себе, якщо все одно нада_що-та_рішать_і_всьо_равно_пєрєгавори_і_памірімся_нє_чужиє_ж_люді?
Отото.
А публіка хаває – уплочєно! І тітка прикольна. Вона не сіська_довська, вона сука_довська!
Всі знають, що таке оселедець під шубою. Є сільодка_под_джуббой – це таварісчі з ХАМАСкви та Шиітбюро в Тегерані. Буває й сільодка_под_хупой – московсько-радянська п'ята колона в Ізраїлі. Маємо в Україні сільодку_под_чубом – шоблу, яка наче й виробляє україномовний контент, але наповнює його деструктивними посилами.
Найгірше те, що рагулям заходе. Вони несуть гроші туди, куди вже давно віднесли свої мізки. Умовним 73 % всьо норм і вони готові споживати дедалі гірший шлак, стаючи вразливішими до меседжів шодо меншовартості всього українського.
На потреби ЗСУ, які захищають наше право жити в Україні й бути українцями.
Допомога фронту тепер доступна через PayPal
donikroman@ukr.net
Картка
4731 2196 1942 3175
IBAN
UA043052990000026204680986837
Код РНУКПН отримувача 2508212611
Гривня картка
5168 7451 1010 5332
IBAN
UA713052990000026204744505596
Код РНУКПН отримувача 2508212611
На війні немає дрібниць. Кожна ваша копійчина доїде й літатиме, стрілятиме й захищатиме нашу землю!
Вірш Юрія Рибчинського «Минає день, минає ніч» було покладено на музику Миколи Мозгового. Пісня вперше прозвучала в 1984 році. Два роки тому Богдан Процишин зробив геніальну імпровізацію (https://www.youtube.com/watch?v=lAiaCTqjv7I). Дні й роки минають, шедеври залишаються. Лишається й тема СН. Але це поки що (с) До вашої уваги – alternative lyrics:
Минає день, п'ять років вже
Лайно виплескують екрани голубі.
Якщо «Слугу» ти обоже,
То я не маю що сказати вже тобі.
Не в тім печаль, не в тім печаль,
Що піпл хаває гівно і всяку шваль,
Що інфо-всесвіт проміняв він на кварталь,
Та не кварталь моя печаль.
Біда не в тім, що в нас війна лютує,
Що січень розпочавсь із несмаку та зради,
Біда не в тім, що так Гатун гарує,
Біда, що рагулі сміються й дуже раді.
А піплу — мов війни нема,
Не зупинити нам з тобою шабаш цей.
Не в тому річ, що вся юрма
Приймає адекватність лиш за хейт.
Не в тім печаль, не в тім печаль,
Що всюди марафон-табу-аналь,
Що плебс ірже, як все «Слуга» украль,
Та не «Слуга» моя печаль.
Біда не в тім, що жлобська ця забава
Так виверта всю ницість рагульову,
Біда не в тім, що не в кварталі справа,
БІДА, ЩО ВІН УЖЕ ПРИПХАВСЯ НА ГОТОВЕ...
Скадовську та всім окупованим територіям – якнайшвидшого визволення від рашистських загарбників! Вічна та благословенна пам'ять Тетяні Мудренко.
Поборемо!
Фото: Google
