З Народинами всіх нас!
Урочистості требя розпочинати як годиться. Питання – сьогодні їх буде багато. То ж скільки чоловік людей осіб нє,. п... поцадовців Міністерства прости Господи оборони відвідало сьогодні Зал Пам'яті? Вірн0000! 0-тож...
Святкування. Наше воно Пороха не запросило. Ой мама дарагая... Це той випадок, коли жоден матюк з майстерно виписаними пелюсточками, листочками, пєстікамі-тичінкамі не в змозі передати повноту емоцій. Упс, пардон-апдейт. Сьогодні о 08.45 спромоглося соізволілі. Це зветься – спроба перекрити хамство ще більшим хамством. А Турчинова не запросили. Зовсім. Учасників параду обшукували. Я нарешті зрозуміла, на чому підтягується отой шльоцик в лого 95 курвталу. Хоче видряпатися на рівень плінтуса. Не вийде! (с)
Промова – ну такоє. Повторів багато, як завжди. І це не стилістична фігура, а намагання чимось заповнити час, як у середній школі. Сідай, трійка. Історичні паралелі – теж зпіз...ичили, з роликів до 27-ої річниці Незалежності. Указ воно підписало, янімагу. Це було б доречно, якби воно мало щонайменше відношення до української державності. Хоча... Стаття 111 – це теж відношення, еге ж? І годі примазуватися до нащадків козаків та хрестителів. Боже збав, я не про параметри черепа. Я про інші органи.
Встид спитати, а хто ж окупував Крим і Донбас? Я ж кажу – то не про череп.
Шоумен неспроможний замовити собі нормальній спіч. Львівська кава йому «чашечками». То в Лєнки-штанини в бюстгалтері «чашечкі», а львівська кава п'ється філіжанками й під хорошу бесіду з поважними людьми! Щодо наливки – воно десь має рацію, бо на тверезу слухати цю промову – я ся пробачаю. Мені просто цікаво, яка непророблена дитяча травма завадила малому згадати п'ятого Президента України, зусиллями якого було створено сучасну Українську Армію? І так, усі свідомі українці захищають Україну. Від кого? Еее?
Щодо нагородження – два питання. Сержант Журавель – просто боляче. Друге – а де волонтери й медики-ковідоборці? Зате Діма тепер фіціяльний заманатик! Крассіівоє.
І тепер флешбек. Питання про те, від кого ми боронимо нашу країну, і про те, де в нагородних списках медики й волонтери, писалися ДО того, як я продивилася урочистості в запису. Маю ще питання. Президент країни жодного разу не використав слів «співгромадяни» або «співвітчизники». Після «дорогі громадяни» наче напрошується совкове «української національності».
Сказано ж – савок. Видовище – ну, такоє. Де хоча б одна згадка про УПА? Від імені Бандери – лячно? «Аби лиш не було війни» — хіба це доречно? Війна тут, вона триває, навіть якщо заплющити очі. Василь Стус загинув, а його адвокат – у власному маєтку. То такий арешт, аби ви розуміли.
Сам парад – як треба. Армія є і буде. Структура параду – та ж, що й 2018 року. Боляче, що його приймає ухилянт і руйнвіник. Так, фінальна ремарка й годі про це. При проходженні військ воно явно напру... жилося. Наче на бронетрусах бронерєзінка луснула. Чи йому туйво... на болти саджали? Свято ж, хай дитина зрадіє.
Яке там було кончерто в труссо гроссо – не знаю й дивитися не хочу, якщо дійство й буде доступне для перегляду. Я ще торічного зайчика не вихаркала, нафіг мені не здалося ловити чергову ботоксну білку.
Я ж так чи йнак нагадаю – за рибу гроші.
За провалене Державне Оборонне Замовлення. За необхідність обладнання всієї лінії фронту системами спостереження. За щоденні потреби Війська, які треба закривати в умовах жорсткого протистояння Верховного Головнокомандувача Збройним Силам.
ПБ 4731 2196 1942 3175
5168 7573 4764 2680 Гривня карта Роман Донік
Без добробатів, ЗСУ та волонтерів нам би вже не було, що відзначати.
А тепер давайте святуквати! Так, як то мусе биць.
Ну, Сивого та сцивого навіть порівнювати некошерно. Нє та хворма (с)
Марш Незапрошених, Марш Тих, Кого Реально Бояться – як зовнішні, так і внутрішні вороги. Марш тих, хто не боїться. Пишаюся тим, що бачу знайомі обличчя – їх щороку більшає. Єдине, за що можна дякувати клятій війні – за друзів. Справжніх. Більшість з них навіть не бачила особисто. Маю за честь листуватися й говорити.
Резерв та ресурс Украіни – потужніший, ніж здається. Ми не самі, але ніхто нам не допоможе, якщо ми не воюватимемо за себе. Світлини, що їх мені сьогодні надсилають, свідчать про те, що боротьба триває. Боротьба цивілізаційна. І ми непереможні. Сьогоднішній військовий парад – результат зусиль п'ятого/сьомого Президента та свідомої частини українців. Маю запитання щодо всесвітньо відомої пісні про сусідського вову. Чи ви чули щось подібне про Пороха чи Пастора? Ніт! Ненавидять до старту на Марс на пердактивній тязі, клянуть, обзивають кривавими, але сказати щось принизливе – не дуже й виходить. Тому що пассасєді – генетичні холопи – дуже чітко розуміють, де хазяін. Воїн. І до нього засі лізти – можна епічно дістати. Від триповерхової конструкції до безпрецедентної операції ДШВ, вогняного ляпаса від хлопців у капцях (це вам не торішні «шльопкі»), корисних санкцій і позовів у Гаазі. Путін хуйло! Рєдчайшеє хуйло! Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!
Слова учасників Маршу – не замовлені комусь, у каво нармальна ідьот мисль і не прочитані з телесуфлера. Наші захисники говорять без папірця, шикуються в коробки без репетицій та крокують без обшуків. Через це їх і бояться вороги та обожнюють українці. Бо вони, саме вони гаранти того, що Україна не зверне зі шляху до цивілізованого світу й геть від Москви! Ми обов'язково побачимо той День Незадежності, коли військовий парад і Марш Захисників України відбуватимуться разом. Коли Верховному Головнокосандувачу висловлюватимуть подяку, а не виконуватимуть військове вітання через силу. Парад – це демонстрація досягнень за рік, що минув, а не присвоєння чужого доробку. Марш Захисників – демонстрація єдності й волі до перемоги. Цю подію організовано не для того, щоб підняти напівживий рейтинг. Україна – під захистом тих, кому аж ніяк не какаяразніца. Марш – це вияв вдячності тих, хто не був на війні, але добре розуміє, завядки кому війна не прийшла до них сама. Хто з запор-єбріка гавкатиме про «український талібан» — хай покарають його немилосердно капелани, Пастроулла та Пару-Бей, не кажучи вже про...
Карателі, бандерівці та інші достойники України влаштували концерт – як ті лохи. Софію Ротару й Софію Федину теж годі порівнювати – там какаяразніца чітко окреслена.
Сьогодні мої сусіди знов здригатимуться, щораз чутимуть незрозуміле їм «Героям слава!», «Смерть ворогам!», «Понад усе!» Я просто знаю, що таке тридцятка. Коли я народилася, мені було рівно тридцять – копійка в копійку. Була впевнена, що не доживу до цього дня. Але прагнення свободи перемагає все. Хребет заростає так, що ти йдеш далі, і твої копняки вже беруть до уваги. Воля до волі – найцінніший подарунок, що ви його можете собі зробити в будь-який день.
The Land of the Free BECAUSE of the Brave – це не просто так.
З Народинами нас, Вільні!
До перемоги! Поборемо!
Фото: Google
