Замёрзла на болотах глина,
Позёмка говны замела...
- И никакого Хеллоуина! –
Сказали холуи хуйла.
"Sometimes the world doesn"t need another hero, sometimes what it needs is a monster"
Dracula Untold
Звичайно, двадцять доларів – це завжди двадцять доларів, але Тім Бьортон – то таки Тім його Бьортон! Боже, яке дитя Венсдей! І вона ж oто всьо на тверезу... Чистий захват! Особливо після знежиреного "Дракули" Люка Бессона. Хоча... шо я хтіла на руб-дваццять? Фільм було від початку заявлено як "історію кохання". Особисто я за олдскульних вампірів – прішол_увідєл_укусіл. Ну, і Люк Еванс – то Люк таки Еванс. Але все це справа смаку.
Краще поміркуймо, яка атмосфера панує в жовтні. Місяць починається зі Святої Покрови – свята віри у Божу прихильність та заступництво Пречистої Діви, Свята Українського Козацтва та Дня Захисників і Захисниць України. Це вшанування життя в усіх його проявах та визнання його безкінечності. А закриває жовтень свято з – як то й годиться – дуальною природою: з одного боку це святкування збору врожаю та підбиття підсумків, а з іншого – вечір, коли згадують предків та грішників у пеклі й моляться за них. Геловін. Свято з багатою історією і кладовищно-потойбічною естетикою.
Ставлення різних конфесій до святкування Геловіну власне в цій естетиці – від нейтрального до негативного. Оно на болотах тамтешні дебелі деструктивні дебіли заборонили геть усе – ніззя, кажуть, скрєпи від цього розжимаються. Ну, лаптєрилим дійсно не варто святкувати Геловін – Тикволікій_і_ужасний – бо це насправді Вечір перед Днем Усіх Святих. Привітання для московитів буде в кінці тексту. Не перемикайтеся.
Вважаю за необхідне привітати захисників та захисниць України з прийдешнім Геловіном – хай кожен/кожна вирішує, як ставитися до свята. Впевнена, що Сили Оборони України мають пряме відношення до святкування. Бу!! Соррі. Бо:
- Без наших хлопців і дівчат не було б жодного свята взагалі. Вже б не було кому святкувати.
- Свято збору врожаю. Жоден, жоден монструазний агрохолдинг не накосив більше від наших бандерівців! Щоранку дивлюся на зведені цифри – у них там реально крутезна москалокосарка! А реальні українські жнива? Де б були наші пшениці без ЗСУ? Згори збивають дрони, знизу розміновують, посередині дядько на комбайні. Всі зайняті – хтось збирає врожай, хтось збиває те, що заважає збирати врожай, а хтось прибирає тих, хто запускає те, що заважає збирати врожай.
- Вшанування предків. Батько наш Бандера. На Лаптерлянді ним лякають щодня.
- Концепт переляку. І знову несамовито вітаю! Вже більше мільйона ста тисяч іхніх_мальчіков ЗСУ налякали прямо_в_трусікі_нє_отходя_от_касси. А ми ще дивуємося, нащо вони майтки тирять. Оте приречено-енурезне виття "Хахлииии!!", сповнене бєзнадьогі_і_прінятія, мало з чим можна порівняти. А що вони хтіли? Підлітає наш дрон до пінкамі_і_матюкамі мобілізованого і чемно вітається: "Бу!" А гарбузований такий: "Ой, ЗСУ... Я є..." — і виливає переляк наостанок. І це не передсвятковий настрій, а щоденний підпал гарбуза, який за все своє недовге й недолуге життя так і не дізнався про існування стоматолога.
- Дітей пригощають смаколиками. Діти, які 2014 року писали листи на фронт, виросли. Багато з них стали на захист Батьківщини поряд з тими, хто серйозно старший. Смачненьке люблять усі – чи солодке, чи печене, чи гостре. Часто ще і з дрона скинуте, бо інакше нема як... На все це треба гроші. Руки. Час.
Допомога фронту тепер доступна через PayPal
donikroman@ukr.net
Лютий уорнінг: картки перевипущено
5168 7451 6186 3300
4731 2106 4358 1344
Донік Роман
Гроші треба на все – від навчання та транспорту до дронів, медицини й кави. Кожна ваша гривня, кожне зусилля – деталька у величезний пазл з усього, що їде на фронт. На чому їде, чим заправляється. Уклінно прошу про геловінський treat.
Treat the Ukrainian Army your best so they trick the enemy in even more horrific ways!
Традиційно пробіжимося по святкових образах. Тільки на останньому складі наголос не робіть.
Бу! З Ӳгла (в цифровому варіанті – Е-Баньши) – можете навіть не фарбуватися в руденьке. Головне – битися в двері, вити й писати такі пости, щоб нваіть невіруючим було зрозуміло – нечисть!
Деструктивний дебіл – нічого особливого, ані драйву, ані фантазії, просто самі мешти вартують як рій дронів. За дрони воно теж поняття зеленого не має.
Фламінго – чи то птах, чи то клюшка для гольфа (свят-свят-свят), чи то ракета – какая_разніца. В Україні зустрічається лише під час польоту над гніздом зозулі, яке давно очікує на всіх наших незламотужних.
Лююся – це не про стрінги на ранню сивину або епіляцію аніраз не медом. Надбайте пар по десять лаптів та валянків і весь час перевзувайтеся. Запаморочення від такого темпу видавайте за просвітлення.
Зелені в суді – там тре дуже продуманий грим, бо такий тупорилий вираз на писку вкрай важко намалювати. І хай вам якийсь дурачок ТМть напише, що казать, аби зганьбитися якомога епічніше.
Твістер-міністр – просто взяти портфель в іншу руку, трохи поміняти візитівки – і можна навіть не перевдягати штани зіпером назад – вайна_всьо_спі...
Міндіч (пардон, а якому міністерству найбільш пасуватиме "МінДічь"?) – скромний золотий унітаз, що кріпиться до офіційного органу пасками з крокодятлової шкіри.
Коля Каклєта під ОЗ – та не Обдовбаний Знову, Божечки! Під особистим зобов'язанням. Знято нічний домашний арешт. Ото воно нафестивалить! Свято вдасться...
Ель Пррррезіденте! – старий деструктивний дебіл з криво накладеними сомбреро й гітарою. І без томагавків для України. Головне замирити Бобчинського з Добчинським, Івана Івановича з Іваном Никифоровичем, ХАМАС з ЛГБТ, Дракулу з ван Хельсингом, Монтекі з Капулеті... Головне – не себе красівого з демократами і Нобелівським комітетом. Каррамба мама!
Так, українців привітала. Потроху пiдходимо до... Тре ж піздравить таварісчєй по той бік здорового глузду.
С_наступающім_прямо_на_горло! Рюськє обивателі, прастиє рюськє, хороші рюськє, нітакіє рюськє, ващщє нікакіє рюськє... Кому воно здалося порпатися й розбиратися! Хічхок візьми родини ці обидві! На болотах не приймається жодна людська цінність, жодна конструктивна ідея. Ждуністан таки дочекається.
Тему про Середу вже катала (https://site.ua/ria.colos/speak-of-the-wolf-leitenant-sereda-i7rvmqp — та дайте ж хоч раз попіарицця!). Альо, Гороскоп'є? Яким там днем керує планета Марс? Вівторком! От і буде дівчинка Тьюсдей! Стоп, назад! Дитя на скрєпи не віддам! Хай буде тітка – але не гротескна, яка і в бухгалтерію може зайти без корвалола, і в службу внутрішньої безпеки двері ногами відкриє, і начальникові управління зламає психіку стосом документів на візування. І руку теж здамає. І стіл. Навпіл. Не така – бо ж банальщина. На московському престолі має бути нащадок чингізидів. Аніраз ні на що не натякаю. Навіть результати тесту ДНК заховала в сейф. А шо?! Люся Аресто-bitch може передоргазменно примружувати очі, а я ні? Вони в мене від народження добряче примружені, але годі про це. Кабы я была царица – Люся от мечты искрится, я б для батюшки-хуйла регионы отдала... Щавсьобуде. Сядьте й увімкніть диктофон – зараз тьотя вас поганого навчить. Не паліть той Кремль одразу. Посадіть туди мене на царство. Подякуєте потім.
Отут буде тизер. Цей текст власне є підводкою під креатифф, який планується поближче до Геловіна. Кремль вночі. В деяких його кабінетах вирує життя – доглянуті пальці на смартфонах та ноутах рахують маржу під коньячок. У нічному небі над Кремлем зірки виписують девіз: "Мечты всё-таки сбываются". Знову йде підрахунок і розподіл. Зненацька всі екрани гаснуть. Нічого не працює. До кремлівських воріт влітає десяток бронемашин. Знову кабінет. Тваюмать, каже невидима в кадрі голова й простягає руку до олдскульного внутрішнього телефона. Там преривчасті. Гасне світло. Над Кремлем з його девізом в небі спалахує геловінський гарбуз. Плює полум'ям на прапор, і той займається. Гарбуз вибухає, і ніжний золотий колір вогників не лишає місця для сумніву: наздогнав, рідненький, фосфор біленький. Він спалює друге слово девізу, і на його місці розгоряється кармічне "СУКА".
Традиційна рекомендація від автора. За рибу гроші:
https://www.youtube.com/watch?v=TiLX05ZiejE
https://www.youtube.com/watch?v=fb4zcDfurs8
Уклінно прошу передивитися й долучитися. Під цю рекляму хочу вам розповісти геловінську казочку. Зайшло мені зображення, де на фоні хрестів та надгробків рука скелета протягує з могили горнятко – мовляв, налиииийте, пожалііійте... Так ось, based on a true story чи близько того.
У світі, де москалоти на порядки менше, це типові 9.00 офісного мертвоходячого чогось там, яке під чіпсики й маршмелоу до ранку втикало в дорамку. Пенз... зомбує воно таке коридором: "Моззз... мокка пліз!" або "Дабл еспресо! Соррі, морнінг!" А там, куди опудала поприходили палучіть_па_тиквє, картинку можна назвати "Ну...лячіно". Горнятко безумовно тирене. Тирений там же унітаз був віджатий і вирушив на малую_родіну командира. Звичайно, забрали б і це горнятко, ібо_нєфіг_жить_харашо, але тут по трупупантах прилетіло. Якраз біля старого кладовища – шоб_два_раза_нє_вставать. Всіх порозкидало, мов коробка з Лего перевернулася. Від власника горнятка, і до цього моменту не дуже цілого в будь-якому сенсі, лишилося трохи більше ніж півбурята. А_чашкє_нічо, подумав позивний Тунель. Мозок вже підтікав, і в агонії салдат чомусь пригадав єб... епічєскоє кофє, яке вони з пацанами знайшли й пили, коли мародерили хати фашистів. Тунель підніс єдину руку з горнятком над головою, яка тепер точно нагадувала елемент геловінського декору, і, смикаючи кінцівкою, прогунявив щось на кшталт "Ну ля... ну аффалуфта... ну ля...", наче випрошуючи чи то рятівну дозу кафеїну, чи то повернення хоча б другого ока й частини матоязичной_чєлюсті.
Крук на ім'я Довбайворог виконав розкішний маневр, снайперськи вліпив відповідь Тунелеві прямо в око й сів на край окопа помилуватися своєю роботою. "Горячєє, с_пєнкой_всьо_как_заказивал", почув полу...гєрой в себе в півголові. Бурят не знав ані про те, що треба боятися своїх бажань, ані про те, що Всесвіт завжди дає тобі не те, про що ти просиш, а те, чим ти є. Тунель лише боявся, що пляшка з-під водкі, яку йому позавчора запхали в глубокій_внутрєнній_мір (до позавчора солдат носив поганяло Рваний), може тріснути там від батьківського копняка комвзвода. Просити про щось означало тут же дістати зворотній результат, а з ідентичністю та цілісністю в Тунеля не було жодних проблем – для СВОїх він був чухло_косорилоє, а для укронацистів, яких він звільняв від фашистів – русскій_салдат. "Всесвіту все одно на твої хотєлкі. Він реагує лише на єдність емоції, думки й наміру", знову промовив Довбайворог прямо в згасаючий мозок бурята. "Вчителю, я просвітляюся?" — перед очима Рваного наче промайнув дацан – там, вдома. "Я тобі не вчитель, пляшконосцю. Просвітлення на тебе чекає хіба що в мобільному крематорії. Ти йоб... обнуляєшся. Ти всім своїм єством зажадав "ну...ля". Вуаля!"
Крук чітко вимовив "Крраа...нти!" і злетів. Змах його крил видув з Рваного-Тунеля останній подих. З горнятка в крицеве українське небо дивилося без жодного виразу тьмяніюче друге око бурята...
Зло має термін придатності, і не кожному вихватівшему_по_тиквє судилося перетворитися на білу "Ладу" — то тільки для масквічєй_і_пііііітєрцев (повбивав би!). Решта – як уламок/пакет/а може й якийсь сюрприз ляже – когось оцінять в кілограм пельменів, чи то в півмішка цибулі... Найбільш ниці екземпляри перевтіляться в почьотний_вимпєл, для пошиття якого в безутішної вдовиці всім ваєнкоматом віджиматимуть ношене спіднє, прислане покійним з України. Бо коли годинник покаже північ, Гелоуін зміниться іншим святом. Днем Мертвих. З чим я все це гниле москвотиння нарешті – і всеосяжно – вітаю.
Кажете, закусювать? Типу Геловін ще туди-сюди, а центральноамериканське свято – вже реально не туйво... Тим більше що мілітарі туристи з Унилодріщєнска що англійською, що іспанською знають лише два слова – "Гітлер капут". Я просто хочу вам нагадати, який святковий образ є одним з найбільш знакових. Жіночка у вінку. Це – завжди погана прикмета для окупантів. Ворогам не щаститиме ніде. Кожен агресор матиме свій День Мертвих. Але про цей фарш мало хто згадає. Хіба що за принципом "умєр_Максім – і_мєчти_про_Ладу_с_нім". І плюнуть – лошара, не зміг нормально ласти склеїти.
Поцква_і_далєє_в_вєздє! Єшшо_німнога_патєрпєть – і всьо буде! Смолопровід із самого низу вже на стадії заврешення, ну, ви ж труби любите – потішитеся наостанок. Від Пріколінінграда по Упадівосток. Все рідне, вузли та комплектуючі від виробника, ніхто ніц не заміщав. Жодної копійки не вкрали. Фонтан буде агінь, пардон за каламбур. Кажуть, на церемонію запуску прибуде їхній Генеральний. Вгадайте-но, кого розкроять на прапори та розпі... розпорять на червону доріжку для дорогого гостя?
Поробимо!
Поборемо!
Зображення: Google