Навряд чи Святий Миколай, який жив на території сучасної провінції Анталья (а ви шо думали? Нєє, там холодно й помаранчі не ростуть), пив турецьку каву. До її появи лишалося більше тисячі років. Син Теофаніса й Нонни ще за життя робив дива. Нужденні діставали допомогу саме тоді, коли найбільше її потребували. І діставали – невідомо звідки. Хто що робить на сім світі, на тій стороні продовжує, просто з іншим ресурсом. То ж Миколай Мирлікійський став Чудотворцем і одним з найбільш шанованих святих у православ'ї й католицтві.
Сей рік, коли багато речей – хай важко й надто дорогою ціною, але стають на місце, ми бачимо низку співпадінь, які аж ніраз нє_думаю. Святого Миколая – 6 грудня. День ЗСУ. Перед цим – День Волонтера, 5 грудня. Він до кучі ще й День турецької кави. Святкувать-пакувать!
Всіх причетних. Всіх небайдужих. Усіх своїх. З усіма. Обшчецьом.
5 грудня: Куплять-доправлять!
6 грудня: Стрілять-обнулять!
Щоб усім 4.5.0 і щоб не заважали ні срачі, ні хиби внутрішнього законодавства, ані довбодоблісна митниця.
Українській нації дуже потрібна допомога Миколая-Чудотворця. Особливо тим, хто по метру гонить катів з нашої землі. І тим, хто щодня примудряється стрибнути вище голови.
Любий Миколаю, я й так... ну ти знаєш, а 24 лютого – ну геть нечемна.
Але дуже прошу про чудо.
Нам треба все. Далекобійне, протиповітряне, зручне, тепле, смачне, калорійне, кровоспинне, знеболююче, мобільне. Аби перемогти й навіки відгородити землі, куди ти ніколи не прийдеш. Не тому, що вони нечемні й ніколи не виправляться. Тому, що ти там чужий. Їх вітатиме скрєпний Дєд Мароз – як вони й заслужили. Засаділ дєд скрєпку, виросла скрєпка больша... ой, я перепрошую. А що поробиш – яка ментальність, таке й вітаннячко.
Їхній Dead Morose функціонує 24/7/365. По всіх фронтах. Украдінінград вони хоча б на щось двоноге перейменували. На крадене латвійське містечко Абрене чи то вже душегубів забракло, чи фантазії. Назвали простєнько_і_нєзатєйліво – Питалово.
А в нас є Миколаїв.
В Україні стогнуть зооволонтери – допоможіть з кормом/перетримкою/ветеринарною допоомогою. Ще й зима... Тут мовчки репостять навіть суворі неначасікі – воно ж живе... А в Дєдленді геть інша картина: дєпутат від КПРФ Віктор Макаров запропонував «виховати безпритульних собак для підриву танків». Раніше цей світоч державницької думки та гуманізму пропонував продавати бездомних собак у Китай.
До українських амбасад надходять криваві посилки. За неперевіреними даними, під Самарою виявили цілий притулок, повний мертвих собак з видаленими очима... Хочу повернутися у 2016 або 2017 рік, коли писала чергового поржатільного листа до хлопців. Автоцитата: «Мир – це такий захеканий ООНівський дядько з купою папірців, виразкою шлунку та на межі нервового зриву. Вже розуміє, що для хорошого результату тре добрячий бздим, і не в залі засідань, але ж процедура... Поруч з Миром бігає нажахана кубіта з захисту тварин, бо ці паскуди для виступів на ГА почали позичати в Сірка очей...»
Ну хто мене, стару дурепу, тягнув за язика?!
Оце з такою нечистю воюють два наші фронти. Мир, де люди щодня роблять неможливе і ще трішки на завтра, воює з величезним шматком землі, де чудо буває виключно на крові. Ну, інколи на бояришнику.
Нема місяця коротшого й напруженішого за грудень. Війна не робить «неначасі», вона значно розширює список тих, до кого хочеш дотягнутися – посилкою, привітанням, серцем. Свята під час війни – це завжди стрибок вище голови. Це коли впевнений, що ти тут якось прокрутишся, а там... там все треба, і все на вчора.
Допомога фронту тепер доступна через PayPal
Картка 4731 2196 1942 3175
IBAN UA04 30529 9000 0026 2046 8098 6837
Код РНУКПН отримувача 2508212611
Гривня картка 5168 7451 1010 5332
IBAN UA71 30529 9000 0026 2047 4450 5596
Код РНУКПН отримувача 2508212611
Грудень – екзамен з акцієзнавства, розпал торбівництва на посилководства. Щоб у наших героїв було багато пакунків, торбів, пакетів і передачок – бусиками й вантажівками, а в руснявих мамків – хіба що чорниє_мєшкі! Чи то сміття викинули, чи то денацифікатор дефект... дефека... навоювався, карочє.
Зимові свята – за яких умов би вони не приходили – це не тільки сподівання, а й постійні думки про тих, кому не зміг зробити, не через те, що не хочеш чи ліньки – просто картка вже в нуль, а це ще навіть не половина всього, а ціни ростуть... Це те, що назавжди залишиться цвяхом у свідомості – знаєш, хто яку каву любив, і не було змоги її відправити тоді... Тепер в них є найкраща кава, з будь-чим, але від того не легше.
Намагаєшся це якось перебити, складаєш опис речей, розумієш, як швидко зменшується номенклатура. Кажеш собі, що десять пар підштанків – краще, ніж нуль, і знаєш, що якщо сьогодні диво не прийшло до тебе, значить воно стопуде сталося там, де воно найбільш потрібне. Нашою землею ходить Миколай. У нього свої ССО – Сили Спеціальних Оказій. Щоб усе надійшло, доїхало й запрацювало! Дай, Боже, чудо українським волонтерам! Перепакують та розвезуть вони його вже самі.
Разом із ЗСУ виборюючи найбіільше диво рукотворне – Перемогу України.
Поборемо!
Фото: Юсуф Акбаш
