Або — наслідки відсторонення Міністерства закордонних справ від переговорів у мінському форматі.

Джерело «Української правди» в ТКГ повідомило, що делегація (невідомо, хто сказав, Кравчук чи хтось інший) України в Тристоронній контактній групі підтримала позицію Спеціального представника діючого голови ОБСЄ пані Хайді Ґрау, яка вимушено перервала засідання ТКГ 30 вересня.

Це джерело (волонтер чи на зарплаті?) розповіло, що стало відомо те, що представники Росії вели несанкціонований аудіо- та відео-запис роботи ТКГ.

Ну як стало відомо. Просто глава російської делегації заявив, що має намір опублікувати записи переговорів. Що саме йому не сподобалось, чи для чого він взявся шантажувати Спецпредставника, невідомо. Хоча саме зміст сказаного кимось на тих переговорах, й чому наші теж пристали на позицію Спецпредставника, що вони намагалися приховати від світу, й є головним у цій історії.

З цього епізоду видно, що Спецпредставник не є незалежною особою (хоч і не відомо, що він такого заявив, щоби настрашитись погрози мск*ів оприлюднити запис, бо ж зрозуміло, що фіксацію ведуть усі). Або, як мінімум є непрофесійний.

А наша делегація — взагалі, як видно з цього, й інших епізодів, взагалі не здатна до ведення переговорів, не розуміє державних інтересів, а сумнозвісними заявами ще й дискредитує Україну. А, якщо прямо, виставляє нас на посміховисько. Бо укомплектована вона (її керівництво) не не посадовими особами Міністерства закордонних справ, професійними дипломатами, що несуть відповідальність за представлення інтересів держави, а людьми, підібраними в Офісі прєЗєдєнт (та що там таїти — особисто «керівником держави») за дуже спірними, деколи анекдотичними критеріями.

Продемонструю це на прикладі сумнозвісної епопеї з інспектуванням. Фабула: мск*лі заявляють, що не вірять українській стороні, що ми позицій не облаштовуємо. ОБСЄ підтверджує відсутність порушень. Є звіт місії. Мск*лі вимагають верифікації. Легітимного органу для проведення інспекції нема: мск*лі вийшли із СЦКК, свої пов'язки передали бандитам. То ж мск*лі пропонують допустити до інспектування бандитів, тобто роблять ще одну спробу їх легітимізації.

І ось, замість того щоби Спецпедставнику сприйняти той демарш, як загрозу зриву переговорів, поставити перед головою ОБСЄ питання щодо доцільності посередництва, про підтвердження мандату, про необхідність пошуку шляхів примусу сторін конфлікту до виконання вердиктів міжнародної органвзації, адже одна із сторін переговорів висловила недовіру посередникові (а заявити про таку нечувану наглість мав Кравчук), ця пані не перериває засідання, не робить заяви про неприпустимість такої поведінки, мовчки проковтнула.

Наш же «видатний дипломат», замість того, щоби використати такий козир, теж зіграв у піддавки.

А козир дійсно випав може єдиний раз. Адже МЗС (а то й сам прєЗєдєнт) мав негайно повідомити учасників номандського формату, Голову ОБСЄ про те, що інша сторона переговорів — московія, поставила їх на межу зриву.

Бо про що можна домовлятись, якою є гарантія виконання тих домовленостей, якщо вердикти єдиної міжнародної організації, що отримала мандат на врегулювання збройного конфлікту між Україною й московією, від позиції якої залежить сприйняття міжнародною спільнотою цього конфлікту, у тому числі й визнання світом легітимності виборів в ОРДЛО, що є єдиною метою участі московії у переговорах, одна із сторін переговорів відмовляється визнати.

А головне — обгрунтовувати цим фактом необхідність зміни формату переговорів чи розширення складу його учасників, вимагати додаткових гарантій виконання домовленостей, пропонувати для обговорення можливість проведення на Донбасі миротворчої операції ЄС, чи НАТО чи окремо США, де б вибори в ОРДЛО були лише одним з її етапів. І вирішальною умовою їх призначення була б передача московією контролю над кордоном у межах цих районів миротворчому контингенту.

Натомість — знову виправдовуємось. І обговорюємо майбутні призначення до складу делегації. Наступних профанів?