Локдаун вихідного дня зараз пропонується як рішення, яке дозволить не поставити країну «на замок». Отже, зберегти економічну активність і зменшити навантаження на систему охорони здоров'я.
Малий і середній бізнес говорить про втрати від таких дій. Консенсусом є розширення діалогу між найбільш активними підприємцями та владою, а також демонстрація того, що для карантинних заходів немає «більш рівних». Так, це товстий натяк на «Епіцентр» з їх радісно-знущальницьким постом про п'ятницю, яка у їх мережі триває 72 години.
Аналізуючи ситуацію з локдауном вихідного дня, ми маємо звертати увагу на контекст, на потенційні втрати платників податків і на роль держави.
Про міжнародний контекст.
У ефірі одного з телеканалів став свідком дискусії щодо локдауну вихідного дня. Як приклад обговорювали Угорщину. Експертка, яка зараз перебуває в Будапешті, розповіла про введення там комендантської години. Розповіла і про те, що тести робляться власним коштом. Хочеш вийти на роботу? Роби тест вартістю близько ста євро. Угорщина – не найзаможніша країна. Середня зарплата після сплати податків – близько 246 тисяч форінтів. Приблизно 825 доларів.
Ситуація з локдауном вихідного дня в Україні досить унікальна. Економіка не дозволяє нам піти шляхом Ізраїлю чи Франції з повним локдауном. Просто не витримаємо.
Що роблять інші країни, схожі до нас ментально? У Туреччині заборона працювати закладам після 22:00. І заборона куріння в людних місцях, у тому числі на зупинках. Дійсно, маскового режиму важко дотримуватися, посмоктуючи цигарку.
Втрати платників податків. Зокрема, малого та середнього бізнесу.
Логічно, що локдаун б'є по кінотеатрах, ТРЦ, а також ресторанах і кафе. Найбільше страждає від цього малий і середній бізнес.
Особисто я стежу за постами, наприклад, Дмитра Деркача («Планета Кіно"), Олесі Остафієвої (відьма-бар "Лиса гора"). Їх аргументи вимагають бути почутими владою. Є також і заклики до вітчизняного бізнесу робити робочими суботу або неділю, щоб їх співробітники могли відвідувати заклади культури у дозволені новими правилами періоди.
На жаль, карантин вдарив і по культових місцях. Стало відомо, що припиняє роботу клуб "Бінго", який проіснував понад 20 років.
Масла у вогонь підлив веселий пост на сторінці мережі "Епіцентр" про п'ятницю, яка має 72 години. Таким чином СММ-ник натякнув, що "Епіцентр" працюватиме на вихідних. "Прикре самогубство", говорячи фразою з анекдота.
Реакція була блискавичною. Шеф-редактор сайту "Хвиля" Юрій Романенко, наприклад, виставив скріншот переписки з ФБ-сторінкою "Епіцентр", де запитує, чи можна замовити столик на чотирьох на суботу. Активіст Максим Діжечко запостив скріншот про те, що він нібито "починає працювати ді-джеєм у компанії Епіцентр-К".
Таким чином, люди відреагували на своє несприйняття того, що власники великих мереж виграють від локдауну вихідного дня. Флешмоб спрацював. Не знаю, чи подзвонили Герегам (власники "Епіцентру") "згори", але прес-служба мережі оприлюднила інформацію, що дотримуватиметься карантинних обмежень, прийнятих Кабміном. Дивимося, стежимо.
На мою думку, ситуація вимагає максимальної координації між малим і середнім бізнесом і владою. Влада має запросити найбільш активних підприємців, почути їх пропозиції та пояснити, чому локдаун вихідного дня є кращим рішенням, ніж повний локдаун.
Що робить держава?
Судячи з повідомлень, у владі йдуть шалені дискусії про те, як виходити з ситуації.
Як рятувати культуру?
У Міністерстві культури називають цифри: 39% становлять втрати кінотеатрів.. Близько 17, 13 мільйонів на уїк-енд. Для розуміння масштабу. Фільм "Мої думки тихі" Лукіча було знято за 9, 2 мільйони гривень. Касові збори оцінюють в 10 мільйонів гривень.
Я недарма навів ці цифри. Прокат у кінотератрах – чи не єдине місця, де українське кіно може заробляти. Ну немає в нас культури купувати ліцензійні версії кінопродукції. Міністр Ткаченко вимагає програму підтримки культури, інакше ми можемо повернутися на рівень 2010 року. Це буде провал.
Як рятувати бізнес?
В уряді говорять про продовження програми кредитів "5-7-9", що є фактично рефінансуванням існуючих позик під 0%. Називають про розробку механізмів частини зарплат робітників (очевидно, це стосується тих, хто працює легально). Обговорюють з Торговельно промисловою палатою визнання карантину вихідного дня форс-мажорною обставиною, що дозволить бізнесу не втрачати на "неустойках".
Ситуація непроста. Єдиний вихід — поглиблення комунікації між владою та активним населенням. Діалог і розмова на рівні цифр. Проблему потрібно вирішувати, а не заговорювати. Паліативи перестають працювати.
Здається, в Офісі Президента чітко розуміють, що потрібно шукати баланс між здоров'ям людей, економічними показниками та сприйняттям процесу виборцями. Таким чином, локдаун вихідного дня варто сприймати не як панацею, а як вимушений захід в умовах України. Найближчий тиждень варто скерувати на пошук рішень, які пом'якшать удар по малому та середньому бізнесі, креативних індустріях, добробуту людей. Зволікати нема куди.
