Ситуація з Шулявським мостом вкотре нагадує: час на жарти минув. Тепер уже не «понарошку».

Україна іде по линві, яка натягнута між постколоніальною failed state і державою, що є регіональним лідером.

Так, прийшла епоха у якої погано з гумором.

Ну і що?

У нас є унікальна можливість на ходу викинути з політичної культури анекдотичну корупцію та вроджений скептицизм, який заважає нам бути великими.

Україна з її зношеною інфраструктурою стає все більше схожою. Ні… Не на лотерею, як писав Yuriy Romanenko

.На російську рулетку.

Сумно? Ні! Просто ставки більші. Отже, і здобич розігрується шикарна.

Крутіть барабан! (якщо пам'ятаєте, що таке «Сектор „Приз“ — з вас „лайк“).

Опускати руки критично заборонено – „валити“ немає куди. This is your final lockdown. Вакцинаційний націоналізм крокує світом.

Найкращий час для масштабних проектів!

Більш глобальних, ніж політичні розборки та оновлення рейтингів-одноденок.

Пам'ятаєте у Верді: „серце красуні схильне до зради. І до зміни, як вітер травня“. Але ж і Україна – це про тисячолітню історію, а не про курортний флірт.

Не пора для „зради“ жить!

На тлі оманливого передчуття апокаліпсису, трешу і депресії проект „Велике будівництво“ може стати символом епохи. Без усяких реверансів. Хоча би просто через те, що з нього намагаються зробити історію успіху, а не хоронять під тужливі пісні заживо. Нестандартно для наших пенатів.

Не згодні зі мною?

Тоді пригадайте світ років 500 тому. Ацтеки журилися та приносили жертви, а конкістадори Кортеса брали в кредит кораблі і думали як завоювати хранителів виробів із жовтого металу, що не ржавіє.

Порочна самоіронія у великих справа недоречна.

У суворого Раджіпа Ердогана чомусь вистачає амбіцій бачити Туреччину центром охорони здоров'я трьох континентів. Турки працюють, а не публічно висміюють себе. А знаєте скільки недругів було у великого Ататюрка? Навіть алкоголіком називали. Гугл допоможе! Забийте у пошук „Алі Риза-огли Мустафа“. Присвятіть цьому той час, який ви хотіли подарувати кліпам Моргенштерна.

Ми не переможемо, якщо тільки будемо сміятися з себе.

Мені неприємно, що українці на старті кпинять з себе та соромляться будувати сучасну інфраструктуру, яка вестиме нас до цивілізації? Геть Сомалі, дайош Європу!

Забороняю вам згадувати приказку „Чому дурні, бо бідні“.

Це мантра родового прокляття. Геть її!

У Володимир Зеленський є унікальний шанс ввійти в історію в позитивному ключі. Попри скепсис опонентів.

Криза – матір великих справ.

Ліричний відступ. Маю визнати, Петро Порошенко у цьому плані вже може і не напружуватися. У нього для майбутніх підручників є Томос. І за це йому повага.

Ситуація з Шулявським мостом – це проблема зношеної інфраструктури. Системна помилка. Баг! 404 error.

Ласкаво прошу в пустелю реальності!

80% мостів востаннє оновлювалося до 1980 року. Минуло сорок років! Біблійний Мойсей за той час народ з пустелі вивів! Тому „Велике будівництво“ — це не розкіш, а створення системи для пересування.

Міркуйте історично.

Скандали минуть. „Лайки“ забудуться. А оновлені та збудовані мости, оновлені шляхи ще слугуватимуть довго. У них їздитимуть наші нащадки та перевірятимуть свої соцмережі.

Ми живемо в час, коли знову можна вимагати неможливого. Трансформація триває.