Коли пані Мюллерова подала у ліжко військовий кашкет хворому на ревматизм Швейку і почула, що він йде на війну, вона із здивуванням і переляком запитала: «Що ви там будете робити?». «Воювати!» – незворушно відповів Швейк. Якщо ж запитати Вірастюка, що він буде робити у Верховній раді, то він також незворушно має відповісти: «Писати закони!». Це, безумовно, викличе спочатку здивування, а потім – обґрунтований переляк. І тут знадобиться досвід поведінки пані Мюллерової, яка в подібних ситуаціях сплескувала в долоні, вигукуючи: Єзус – Марія!".
Заради справедливості треба сказати, що насправді Вірастюк в такій розмові стоїть на сильних позиціях і має неспростовні аргументи. Він може спокійно парирувати закиди тим, що ніхто з громадян й не бачив, щоб депутати писали закони. І взагалі – не "царсько-депутатська це справа" – складати порівняльні таблиці конкретних правових норм, показувати між ними неузгодженості, виявляти суперечності, визначати прогалини, бачити відмінності в формулюваннях, трактувати зміст правових сентенцій (не впевнений, що це слово йому знайоме) і робити ще багато-багато чого подібного. А потім ще й писати детальне обґрунтування усього цього в пояснювальній записці до закону, де спрогнозувати що, як, коли, за яких умов забезпечить покращення процесу правозастосування в державі.
Василь має повне право вигукнути в серцях: "Це ж законотворчість! Творчість у законодавстві, розумієте!". Натяк його на те, що це справа тих, хто має не лише відповідні знання, але й розум та мудрість їх застосовувати буде цілком справедливим. Більше того, він може заявити, що коли знайдеться хоча б троє прямих законотворців у його рідній фракції "Слуга народу", то він готовий їх винести у пасхальні дні на саму вершину Говерли. То чим же він гірший від маси інших "слуг", що не є прямими законотворцями?
Усе це правдиво і резонно. У нашій Верховній раді, за принципом співвідношення мух і котлет: законотворчість є окремо, прийняття законів є окремо. У депутати прориваються не для того, що працювати над творенням законів, а для того, щоб їх приймати, і приймати "не за так". А якщо перебувати у більшості, то ой як корисно і приємно стає від прийомів. Навіщо ж відмовлятися від можливостей. А можливості часто конкуруючі – вигідні для депутатів і загрозливі для єдності фракції. Це дуже спокушає слабаків. За ними потрібно добре наглядати. Арахамія погано з цим справляється. Від витівок однопартійців у нього постійно здивований вираз обличчя і збунтований ірокезик.
Що таке корисне може зробити для ЗЕ-команди Вірастюк? Усе про це знає Зеленський. Але дещо можна спрогнозувати й самому, виходячи із індивідуально-неповторного в особі Василя.
По-перше. Василь, як дуже знаменита свого часу людина, своїм прикладом демонструє, що любов публіки у спорт-шоу (як і щодо депутатів!) дуже швидкоплинна. А якщо до того ж ще й "розлюбить" лідер?! Тоді опинишся на маргінесі. Через те: "Слухайтеся "слуги" лідера, поки вам добре". Скаже лідер: "Бурундук – птичка!" Відповідайте: "Бурундук – птичка!".
По-друге. Недопустимо, щоб якийсь дурень одним голосом "проти" провалював важливі рішення. За переказами, у польському сеймі з правом вето так чудив дрібний шляхтич Пилип з села Коноплі. Тому маршалок сейму садив біля нього двох молодих і сильних шляхтичів, які вчасно закривали Пилипу рот, щоб він не крикнув своє "Нє позвалям!", або виносили його з залу перед голосуванням. Василь може "винести" й декількох відразу.
По-третє. Ніхто не наважиться розпочинати бійку з "слугами народу", якщо на його шляху стане Вірастюк. Він же може вмить скрутити в одне колесо Шуфрича і Киву. Як шкода, що серед нинішніх депутатів немає Ляшка! Його поєдинок з Вірастюком, безперечно, став би вірусним.
По-четверте. Від трудової перевтоми в залі засідань депутати заледве не падають штабелями. Один – з останніх сил стоїть та хитається, інший – з останніх сил сидить та хитається і т. д. А прикрі жінки в цей час закусують як торговки на базарі і жодній навіть в голову не прийде, щоб хоч скоринкою хліба підтримати сили колег. Це брехня, що черговий поліціян втратив свідомість від алкогольних та наркотичних випарів. Це могло статись лише від співчуття невтомним трудоголікам. Ось тут й можуть знадобитися унікальні рятівні можливості Василя. Підняти з підлоги або посадити колегу може практично будь-хто. Але ж коли зімліє Юзик або Стефанчук, то лише Вірастюк може їх винести і врятувати від газової атаки.
По-п'яте. Існує багато дрібніших інтересів, захистити чи розвинути які зможе Василь. Найперше це, безумовно, інтерес ресторатора Тищенка. Нині в його закладі вільно може "догнатися" будь-який депутат будь-якої фракції. Запустити ж у Верховну раду широкопрофільного курортно-ресторанно-готельного Шевченка – це для бізнесу Тищенка смертельно небезпечно. Шевченко зразу щось придумає на кшталт комплексного сніданку, обіду і вечері "справжнього" депутата. Найбільшим попитом, звичайно, буде користуватись "ранковий депутатський похмелюнчик" до сніданку. Вірастюк – надійний захист проти цього "хитрого корчмаря", який у раді може легко збити навколо себе й якусь фракцію "незалежних/позапартійних" депутатів за їх майбутнє. Для себе ж Василь (звичайно ж за попередньою домовленістю з Разумковим) може вибороти право у міжсесійний час, коли й так робити буде нічого, проводити фотосесії топлес в залі засідань. Бажаючих сфотографуватись із ним з числа туристок-осіб жіночої статі буде чимало.
Отже, не треба перешкоджати проходженню Вірастюка до нинішнього парламенту. Він може тільки покращити враження в порівнянні з тими, хто там уже засів. І взагалі, нема чого йому валандатися без важливого діла, виконувати якісь епізодичні маленькі ролі у комедійних шоу, які обмежуються вигуками "шо?", "шо-шо??", "шо-шо-шо???". Не треба створювати проблем й сценаристам, адже підібрати постійну роль для типажу Вірастюка надзвичайно складно. Так було раніше й з Юзиком. Тому Зеленський відправив його у парламент для виконання однієї, постійної ролі. А Василь лише йде слідами Юзика. Ролі тут постійні, добре оплачувані, чітко розподілені. Та й електоральна публіка, якщо й наважиться, то закидає їх яйцями в останню чергу з числа "слуг". Вони ж бо обидва найвідоміші і, без сумнівів, найулюбленіші з усієї фракції "Слуга народу".
Проте, може статись, що "були колись...".
