Людині властиво підбивати підсумки прожитого нею періоду чи певного етапу власної діяльності. Дуже добре, якщо це здійснюється регулярно, у визначеній послідовності, тому що такий підхід дає можливість контролювати та, при потребі, корегувати власний життєвий шлях.
Мабуть усі у той чи інший спосіб оцінюють себе і отримані результати тоді, коли закінчується черговий рік. На жаль, уже для декількох поколінь українців ситуацію на зламі років можна охарактеризувати словами пісні з фільму «Собаче серце»: «Суровые годы уходят... За ними другие приходят – они будут также трудны!». Тим, для кого черговий рік в черговий раз став деструктивно-втомливим і виснажливим, найбільше хочеться того, щоб нарешті уже закінчилась багаторічна смуга усезростаючих негараздів і проблиснув через гнітючу завісу безрадісної дійсності такий довгоочікуваний провісник позитивних змін – як «поцілунок долі». Для більшості давно уже стало традицією щорічне новорічне очікування чогось кращого від прийдешнього року, яке повинно появитися як результат новорічного чуда. Ця своєрідна сумнівна естафета, повторюється загАлом десятками років як неминучий безтолковий ритуал – магія новорічного свята в подальші дні не спрацьовує.
Менша, але прагматичніша частина населення, що перш за все розраховує на власні сили, новорічного дива не очікує, справедливо вважаючи, що дива мають відбуватися протягом усього року. А для того, щоб вони стали реальністю, потрібно мудро себе поводити і розумно працювати. Тоді й будуть нагромаджені ресурси для власного більш чи менш казкового, але дійсно заслуженого новорічного відпочинку на кшталт сімейних різдвяних канікул західного типу.
Справедливо було б, якщо б прагматична частина населення з року у рік набувала усе більших можливостей для створення власного рукотворного чуда і число прагматиків зростало б. А непрагматична більшість би зменшувалась шляхом позбавлення нав'язаних колись давно радянською системою новорічних ілюзорних сподівань. І головне – необхідне позбавлення власної принизливої залежності від корисливих, егоїстичних, самозакоханих, ницих, «бронзовіючих» паразитів на різних рівнях влади, що масово вилазять на екрани телевізорів чи у соціальні мережі з тупими та фальшивими новорічними привітаннями. Вони підсвідомо і панічно бояться світлої влади світлих свят, коли у спілкуванні із Всевишнім, наприклад на Різдво чи на Великдень, або при святкуванні традиційних свят із глибинною народною сутністю людина не потребує ніяких посередників і стає вільною, оздоровлюється. Почати тим, хто усе ще залишається деструктивно залежним, треба із скидання з себе хамських пут цієї мерзенної залежності, що не є, не може бути ніякою втратою в принципі, а є шансом, можливістю набуття потрібного, корисного, позитивного, розвиваючого для себе.
Вважаю, що хоча б один раз на рік чоловіки могли б відмовитися, наприклад, від смішного та примітивного очікування чуда через похід 31 грудня у лазню та наступної безтямної пиятики, або інших подібних дій. А жінки – від готування новорічного олів'є (до речі – це зовсім не те олів'є, яке придумав месьє Олів'є!) в обсягах величезних митниць та нагромадження гір іншої їжі, розрахованих не на сім'ю, а щонайменше на роту голодних солдат – і підбити минулорічний баланс «поцілунків долі» та «поцілунків Юди», хоча б на вашій роботі. Це можна зробити, приміром, у формі наведеної нижче, але індивідуально заповненої кожним, таблиці.
| «Поцілунки долі» | «Поцілунки Юди» |
| середовище | середовище |
| головне завдання середовища – забезпечити реалізацію здібностей працівника; | головне завдання середовища – забезпечити реалізацію здібностей служак для начальства; |
| у колективі позитивно-конкурентне середовище; | у колективі гнітючо-залежне від начальства середовище; |
| існує сприятлива для ініціативи атмосфера; | безініціативна атмосфера, над усіма тяжіє контроль начальства; |
| у колективі кращі досягнення одного є сигналом до переосмислення себе іншими і стимулом до їх особистого зростання; | у колективі протекціонізм «потрібних» начальству осіб, процвітають доноси, підлабузництво, оббріхування, провокації тощо; |
| існують відносини рівноправності – рівності у правилах, встановлених і для керівництва, і для працівників; |
існує культ поклоніння начальству; |
| керівництво | керівництво |
| керівник – головний управлінець в колективі; | керівник є начальником – головною панівною особою в колективі; |
| апарат управління – гармонійна, раціонально організована група управлінців по різних напрямках; | апарат управління фактично відсутній, існує повністю залежна від начальника група підпанків, що посаджені на певні напрямки та корупційні схеми; |
| керівник – головний організатор процесу; | начальник – головний бенефіціар (отримувач) результатів діяльності колективу на свою користь; |
| керівник є фактичним лідером колективу; | начальник є панівною, владарюючою силою над усіма іншими; |
| керівник вважає, що колектив складається із колег і партнерів та діє відповідно до цього переконання; | начальник вважає колектив прикріпленою до себе «біомасою» і ставиться до нього за принципом: «Окрім мене, людей тут немає»; |
| керівник проводить різні зібрання тоді, коли вимагають інтереси справи; | начальник проводить зібрання з питань, які потрібні лише йому та у час, коли зручно лише йому; |
| керівник вчасно появляється на нарадах та зборах і проводить їх у визначений час; | начальник постійно заставляє колектив себе чекати на нарадах та зборах і не зважає на встановлений регламент; |
| керівник – скромна особа, що виконує доручену йому головну функцію; | начальник – самозакохана особа, падка на нагороди, відзначення, виходи у супроводі свити тощо; |
| керівник бере участь у корпоративних заходах як рівний серед рівних; | начальник бере участь у корпоративних заходах у ролі винятково важливої, «коронованої» особи, що ощасливила підлеглих; |
| розподіл результатів діяльності | розподіл результатів діяльності |
| бюджет – матеріально-фінансова основа розвитку структури і засіб задоволення соціальних потреб працівників за результатами їх праці; | бюджет – приватизована начальством для начальства і така, що перебуває винятково у розпорядженні начальства «дійна корова» з пріоритетом для потреб начальства; |
| прибутки розподіляються згідно з реальним вкладом конкретного працівника у їх створенні; | прибутки розподіляються згідно з керівними посадами і ступенем наближеності особи до начальника; |
| преміювання залежить від реального інноваційного вкладу працівника; | преміювання залежить від рівня посади, близькості до начальника і особистої вигоди для нього окремого працівника; |
| премії в повному обсязі належать премійованим; | премії лише частково належать премійованим – включена тіньова схема «вдячності» начальству; |
| цінні подарунки вручаються за наявності факту особливого вкладу усім працівникам, які здійснили такий вклад; | цінні подарунки вручаються винятково начальству або потрібним йому особам, зазвичай підлабузникам, як підтвердження факту наближеності і як сигнал-застереження для підлеглих; |
| самоорганізація колективу | самоорганізація колективу |
| існують паритетно-партнерські відносини між роботодавцем і найманими працівниками; | існує відчуження начальства від колективу, поділ на вищих (начальство) і нижчих (працівники); |
| профспілка виконує своє призначення – захист працівників; | профспілка існує формально, а профком є додатком адміністрації, засобом адміністративного тиску на найманих працівників та джерелом додаткових коштів для начальства; |
| свобода створення та вступу до профспілки; | обов'язковість створення профспілки і вступу до неї; |
Хоч наведена таблиця є далеко неповною, тому що вона охоплює лише частково трудові відносини як засіб створення матеріальної основи існування особи, має винятково методичне, а не універсальне змістовно-наповнююче значення, проте вона, тим не менше, чітко показує як оцінювати певну сферу, які зробити висновки, у якому напрямку потрібно діяти, що розвивати, за що бути вдячним, що доробити, що рішуче відкинути, чого поступово позбуватися тощо.
У житті немає тих, хто отримує винятково «поцілунки долі», як і немає тих, хто отримує винятково «поцілунки Юди». Питання, власне, у ставленні особи до тих чи інших «поцілунків», у її вмінні робити правильні висновки та відповідним чином діяти. А також – в силі зовнішніх обставин і в бажанні, здатності, вмінні, наполегливості тощо особи щодо їх використання чи подолання.
ЯКЩО ВИ ВПАЛИ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ВАША ПРОВИНА.
ЯКЩО ВИ ПІДНЯЛИСЯ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ВАША ЗАСЛУГА.
