Випадково натрапив на інформацію про екстрадицію до Молдови бізнесмена Вячеслава Кобалєва, у якого не дуже добрі стосунки з тамтешнім олігархом Володимиром Плахотнюком.

Сам Кобалєв наче пов'язаний із справою на 1 мільярд долларів, у якій «замаране» колишнє керівництво Молдови. До речі, справа ця викликає інтерес не тільки у Молдови, але й у ФБР США, але ми, не зважаючи на всі «союзницькі відносини» з Америкою, віддали Кобалева молдаванам, а не «янкі».

Не буду вдаватися у подробиці молдавської політики — особисто мені вони не дуже цікаві. Цікаве інше — як справа розгорталася в Україні. А тут вітчизняні правоохоронці проявили просто чудеса оперативності.

Ну от подумайте самі. 25 липня Молдова звертається до Інтерполу щодо розшуку Кобалєва, і цього ж дня він затриманий вправними українськими СБУшниками. При чому, навіть раніше, ніж подання було направлено — не інакше, телепатично одержали завчасно.

Правда, у цій історії був один цікавий момент. Кобалєв встиг набути українського громадянства, а своїх громадян, згідно до вимог вітчизняного законодавства, Україна не видає.

Але і це питання вирішили дуже швидко. В ГПУ оголосили громадянство недійсним на підставі формального критерію відсутності у документах певної форми. А ви думали це має вирішуватися довго у судах? Ага, слухайте і надалі байки про «неможливість позбавлення громадянства».

Далі, питання про екстрадицію було швидко розглянуто, і Кобалєв був доправлений до Молдови 30 серпня, чого він сам, м'яко кажучи робити не хотів, бо ще три свідка у «справі на мільярд» вже пішли до іншого світу.

А тепер подумайте. Пройшов лише місяць. За цей місяць з моменту, коли лише Молдова подала звернення до Інтерполу, Кобалєв був: затриманий (до речі, досить жорско — без «сантиментів», що видно по фотографії фігуранта), позбавлений громадянства, пройшов всю процедуру екстрадиції (на всіляки апеляції просто закрили очі), і відправився до Молдови.

Екстрадиція громадянина власної країни за місяць. Під ключ, як то кажуть.

Ви вірите в дива? Особисто я — не вірю. І мені стало цікаво, що ж стоїть за всіма цими дивами оперативності.

Отже, Кобалєв — ворог Плахотнюка, такого собі «Фірташа Молдови», який, до того ж, ще і очолює «Демократичну партію», оскільки пов'язаний з іншим його ворогом — Владом Філатом (екс-прем'єром). Коротше кажучи, типові владно-олігархічні розборки, і на перший погляд — не зрозуміло, чого українські правоохоронці вискакують зі штанів, аби потішити владне угруповання Молдови.

Однак, як виявляється, згаданого вище Плахотнюка пов'язують давні бізнес-зв'язки з президентом України Петром Порошенком. Власне, про спільний їх бізнес в Молдові говорять давно. Правда, сам Плахотнюк називає себе просто «багаторічним другом Порошенка», що він підкреслив, коли вітав «товарища» із обранням главою української держави.

Ну і ні для кого не є секретом, що Генпрокурор Юрій Луценко — це кум Петра Олексійовича.

А тепер вся схема. Кобалєв — ворог Плахотнюка. Плахотнюк — друг Порошенка. Порошенко — кум Луценка. «Орли» Луценка санкціонують затримання Кобалєва.

Власне, так і працює українське правосуддя. «Гарна людина» попросила іншу «гарну людину», а та — ще іншу «гарну людину», і та схопила «погану людину».

При цьому, я далекий від думки, що Кобалєв — білий і пухнастий, але якщо у нас його обвинувачують у підробці паспорта, то чого його не було судити за цю підробку, і вже потім — екстрадіювати? Ну хоча б розібратися, хто ці паспорти штампує, якщо паспорт — підробний? Адже це злочин перед Україною. Звідки такий поспіх? Чи СБУ це зовсім не цікавить?

Але найголовніше не це. Якщо треба, як виявляється, ГПУ і СБУ працюють дуже швидко. За місяць зітруть на порох будь-кого. Схоплять, проштовхнуть через усі судові інстанції, відберуть громадянство, якщо буде потрібно, і скажуть, що «так і було».

Який з цього робимо висновок?

Очевидно, усі одіозні особи, що спокійно собі ходять українською землею, не зважаючи на численні злочини, — усі вони досі на волі не через «нестачу доказів», не через те, що «процес має бути довгим», не через «вправних адвокатів» (до речі, у Кобалєва відомий адвокат — Ілля Новиков).

Ні, просто у них немає ворогів, які могли б попросити про них особисто президента. В якості «подарунка».