На одному з українських інформаційних ресурсів нещодавно вийшов цікавий матеріал – інтерв'ю з таким собі Б. Баумом, котрий, перебуваючи на даний момент у статусі радника заступника глави ОПУ К. Тимошенка, відповідає за напрямок легалізації «грального бізнесу». Останнє, як відомо, обіцяв перед виборами сам президент В. Зеленський, але питання ще восени минулого року «зависло» на рівні парламенту, де не захотіли підтримувати відповідний законопроект.
Так от, дане інтерв'ю дещо розкриває причини подібної ситуації, чому питання легалізації «грального бізнесу», яке, начебто, не було вже таким контраверсійним, так розділило навіть монобільшість. Власне, проблема у тому, що т.зв. «заборона грального бізнесу» його жодним чином не ліквідувала в Україні, але перевела на зовсім інші, дивні для стороннього глядача рейки. Тоді легальною залишилася тільки державна лотерея. У 2012 році її розуміння дуже розширили. Тоді ж російський бізнесмен Олег Бойко, засновник групи Ritzio, що була лідером ринку до закриття у Росії грального бізнесу, почав співпрацювати з екс-міністром МВС Віталієм Захарченком та з екс-генпрокурором Віктором Пшонкою. Завдяки цьому у закон про держлотереї внесли відповідні правки: дозвіл відеолотерейні термінали (VLT). Замість VLT за фактом встановили нелегальні «іграшки» і відкрили мережу гральних автоматів. Згодом, після Революції Гідності всі «кришувальники» втекли до Росії, і на «ринок» звернув увагу екс-нардеп Олександр Третьяков. Він швиденько взяв під контроль УНЛ, а також прибрав усіх «лотерейних» конкурентів. УНЛ на якийсь час залишилася одна на ринку. Третьяков придумав схему: бажаючим відкрити зал, вони давали виписку з реєстру про ліцензії. За що власники залів платили їм 30%. Так все працювало до 2018 року, коли почалася анархія. Стала масово збильшуватись кількість нелегальни залів, які знаходилися під кураторством прокурорів, генералів, депутатів, ще когось. Так ми одержали 10 тисяч нелегальних залів та 200 тисяч ігрових автоматів. За фактом вийшло, що у нас у країні 20% легального бізнесу, 80% — нелегального.
Тоді ж сформувалася і опозиція наявному стану речей. Серед представників того ж грального бізнесу. Насамперед, опозицією сталі букмекери (Парі-матч, Фаворит) казино та онлайн-гемблинг. За данімі того ж Баума, Парі-матч — це вже глобальний гравець, вони номер 5 у світі. І вони знають, що цій індустрії невигідно працювати поза правовим полем. Разом з букмекерами інші великі гравці хочуть легалізуватися, наприклад, пан Баум консультував протягом 2017-2019 рр. іноземну компанію, яка намагалась створити базу для онлайн-казино в Україні.
Відповідно, ми бачимо формування двох течій у рамках грального бізнесу. Умовно їх можна назвати «лотерейниками» (фактично, це російське лобі) та «букмекерами», «казиношниками». Перші звикли працювати у темній та сірій зонах наявного правового поля, коли все зводиться до сумнівних ліцензій та «кришування» з боку різноманітних владних структур. Другі – хочуть працювати легально, на основі закону. Власне, поки що «лотерейникам» вдавалося гальмувати будь-які зміни на ринку. Хоча обережний оптимізм вселяє запевнення радника з ОП, що Президент не відступає ні на крок: має буті єдиний закон для всіх напрямків: наземні казино, онлайн-казино, онлайн-букмекерство, наземне букмекерство, лотереї і покер; для всіх рівні правила роботи на ринку; регулятор — Комісія з нагляду за гральним бізнесом; жорсткий моніторинг; кримінальна відповідальність за порушення.
Водночас, усі ми прекрасно розуміємо, що зараз усе буде залежати від редакції, в якій будуть ухвалені законодавчі нововведення. Очевидно, це має бути належний рівень оподаткування, єдині правила для всіх, відсутність «привілейованих категорій» та практики називати лотереями те, що лотереями не є і бути не може.
