На даний момент уся Україна найбільше занепокоєна перспективами подолання світової пандемії коронавіруса, що паралізувала економіку не лише нашої країни. Зрозуміло, що в таких умовах усіх найбільше турбує, скільки людей у нас захворіє, скільки одужає, як довго триватиме карантин і які негативні наслідки для соціально-економічної ситуації він матиме. Найголовніше – чи зможемо ми одразу після зниження епідемічної небезпеки «запустити» економіку, чи зможемо відновити наповнення бюджету та зниження соціальної напруги?
Але як ми це зможемо зробити, якщо за період карантину не потурбуємось про збереження такої найважливішої галузі як енергетика? Як запрацюють українські підприємства, як будуть освітлюватися наші вулиці, як зможе відновити роботу транспорт і т.д.?
Тому викликає серйозне здивування той факт, що до цього часу не завершено формування уряду, і, зокрема, у такому стратегічному напрямку як Міністерство енергетики призначено тільки нещодавно і те лише тво? Тим більше, що роботи у потенційного міністра – більш ніж достатньо.
Нещодавно стало відомо, що «ДТЕК Енерго» зупиняє підприємства «ДТЕК Павлоградвугілля» і три збагачувальні фабрики у зв'язку з погіршенням ситуації в енергетиці України.
Гендиректор ДТЕК повідомив, що з 20 квітня припиняють роботу шахти та допоміжні підприємства об'єднання «ДТЕК Павлоградвугілля», збагачувальні фабрики Павлоградська, Добропільська, Курахівська, а також Першотравенський ремонтно-механічний завод і Науково-виробничий центр. Таке рішення компанія прийняла у зв'язку з триваючим системною кризою в енергетичній галузі. Підприємства переводяться в режим підтримки життєдіяльності, а співробітники виводяться в простій з оплатою згідно з колективним договором. Всього на 10 шахтах і допоміжних підприємствах «ДТЕК Павлоградвугілля», збагачувальних фабриках Павлоградська, Добропільська, Курахівська, Першотравенський РМЗ і НВЦ ДТЕК працює близько 22 800 осіб.
Раніше «ДТЕК Енерго» вже призупинило роботу 5 шахт: «ДТЕК Добропіллявугілля», шахту «Білозерська» і ЦЗФ «Жовтнева», пояснюючи це незатребуваністю вітчизняної електроенергії.
До цього гендиректор «Енергоатом-Трейдинг» Сергій Бєдін заявив, що через кризу на ринку електроенергії НАЕК «Енергоатом» не отримав понад 4 млрд грн за поставлену електроенергію від ДП «Гарантований покупець», якому постачає 85% всієї атомної електроенергії для потреб населення, і в результаті цього компанія зараз не може забезпечити закупівлю та вивезення ядерного палива.
Коротше кажучи, ситуація складається не найкраща. Криза 1993 року, пов'язана із зупиненням 230 шахт із 250 призвела до легендарного «шахтарського маршу» та, зрештою, то дострокових виборів та «перезавантаження» влади. Останнє, що нам зараз потрібно – це подальша ескалація ситуації.
Очевидно, що якщо ситуація буде розгортатися далі у подібному руслі і до соціальних проблем, пов'язаних з зупинкою підприємств, може додатися і проблема з постачанням електроенергії. І, очевидно, громадян зовсім не цікавитиме, чи є міністр в уряді, чи він тво. Відповідальність прикладатиметься на весь Уряд на чолі з Прем'єром.
Тому очевидно, що ключовою задачею сучасного державного управління стає призначення повноцінного міністра енергетики. Повноцінний міністр зможе організувати переговорний процес, надати необхідні гарантії, виступити гарантом домовленостей. Ситуація в енергетиці як індикатор проблем?
На даний момент уся Україна найбільше занепокоєна перспективами подолання світової пандемії коронавіруса, що паралізувала економіку не лише нашої країни. Зрозуміло, що в таких умовах усіх найбільше турбує, скільки людей у нас захворіє, скільки одужає, як довго триватиме карантин і які негативні наслідки для соціально-економічної ситуації він матиме. Найголовніше – чи зможемо ми одразу після зниження епідемічної небезпеки «запустити» економіку, чи зможемо відновити наповнення бюджету та зниження соціальної напруги?
Але як ми це зможемо зробити, якщо за період карантину не потурбуємось про збереження такої найважливішої галузі як енергетика? Як запрацюють українські підприємства, як будуть освітлюватися наші вулиці, як зможе відновити роботу транспорт і т.д.?
Тому викликає серйозне здивування той факт, що до цього часу не завершено формування уряду, і, зокрема, у такому стратегічному напрямку як Міністерство енергетики? Тим більше, що роботи у потенційного міністра – більш ніж достатньо.
Нещодавно стало відомо, що «ДТЕК Енерго» зупиняє підприємства «ДТЕК Павлоградвугілля» і три збагачувальні фабрики у зв'язку з погіршенням ситуації в енергетиці України.
Гендиректор ДТЕК повідомив, що з 20 квітня припиняють роботу шахти та допоміжні підприємства об'єднання «ДТЕК Павлоградвугілля», збагачувальні фабрики Павлоградська, Добропільська, Курахівська, а також Першотравенський ремонтно-механічний завод і Науково-виробничий центр. Таке рішення компанія прийняла у зв'язку з триваючим системною кризою в енергетичній галузі. Підприємства переводяться в режим підтримки життєдіяльності, а співробітники виводяться в простій з оплатою згідно з колективним договором. Всього на 10 шахтах і допоміжних підприємствах «ДТЕК Павлоградвугілля», збагачувальних фабриках Павлоградська, Добропільська, Курахівська, Першотравенський РМЗ і НВЦ ДТЕК працює близько 22 800 осіб.
Раніше «ДТЕК Енерго» вже призупинило роботу 5 шахт: «ДТЕК Добропіллявугілля», шахту «Білозерська» і ЦЗФ «Жовтнева», пояснюючи це незатребуваністю вітчизняної електроенергії.
До цього гендиректор «Енергоатом-Трейдинг» Сергій Бєдін заявив, що через кризу на ринку електроенергії НАЕК «Енергоатом» не отримав понад 4 млрд грн за поставлену електроенергію від ДП «Гарантований покупець», якому постачає 85% всієї атомної електроенергії для потреб населення, і в результаті цього компанія зараз не може забезпечити закупівлю та вивезення ядерного палива.
Коротше кажучи, ситуація складається не найкраща. Криза 1993 року, пов'язана із зупиненням 230 шахт із 250 призвела до легендарного «шахтарського маршу» та, зрештою, то дострокових виборів та «перезавантаження» влади. Останнє, що нам зараз потрібно – це подальша ескалація ситуації.
Очевидно, що якщо ситуація буде розгортатися далі у подібному руслі і до соціальних проблем, пов'язаних з зупинкою підприємств, може додатися і проблема з постачанням електроенергії. І, очевидно, громадян зовсім не цікавитиме, чи є міністр в уряді, чи його немає. Відповідальність прикладатиметься на весь Уряд на чолі з Прем'єром.
Тому очевидно, що ключовою задачею сучасного державного управління стає створення антикризової команди, яка у взаємодії з усім ринком прийме швидкі заходи з подолання катастрофи, яка насувається. Але найголовніше, що це має бути здійснено якнайшвидше, бо часу у нас немає.
