У вітчизняній забороні «грального бізнесу», про яку я вже писав трохи раніше, є один цікавий нюанс.

Як відомо, її у нас впровадили майже одночасно з аналогічною забороню в Росії під абсолютно надуманим, штучним приводом. Тобто, ясно, що впровадили не через об'єктивні причини, а тому, що так зробили Росія, і, схоже, саме в інтересах Росії.

Чому в інтересах Росії? Тому що в РФ заборона «гри» не є абсолютною, на відміну від України. Вона не поширюється на 4 «ігрові» регіони, включно з найближчим до України Краснодарським краєм. Тобто, за рахунок заборони Росія планувала розвивати свої «депресивні регіони». Але чи був би смисл у подібних діях, якби ігровий бізнес не був заборонений в Україні? Куди би з більшою імовірністю їздили грати Росіяни? На Кавказ, у Владивосток чи Київ?

От і виходить, що наша заборона була впроваджена синхронно з російською та в інтересах Росії, щоб не вимивати з останньої кошти. І в цьому немає нічого дивного, якщо згадати, якою «контрольованою» з Кремля була ще недавно українська політика.

Але і на цьому «російський слід» у цій історії не вичерпується. Зокрема, після того, як український ігорний бізнес було переведено в тінь, на ньому активно почали «наживатися» представники сім'ї Януковича за активної «допомоги» з боку російського бізнесу.

Реалізовувалося це все через т.зв. «лотереї», які почали домінувати за часів правління «двічі легітимного». Наглухо «зачистивши» ринок від усього «ігрового» продукту, його почали наповнювати «легальними» лотереями, котрі, все ж, діяли на підставі досить сумнівної нормативно-правової бази.

Так, до 2012 року більше 90% українського ринку лотерей контролювали дві структури — «Патріот», що належить російському мільярдерові Олегу Бойко, і «М.С.Л», куплена структурами російської «Альфа-груп».

Закон «Про державні лотереї», прийнятий 2012 року, покладав на Мінфін зобов'язання розробити і затвердити нові ліцензійні умови. Але Перехідні положення Закону передбачали, що до затвердження Мінфіном нових Ліцензійних умов оператори працюють по наявним у них ліцензіям.

Тому з властивою для «донецьких» елегантністю, Мінфін просто не затверджував ліцензійні умови, а з російських операторів за це брали данину до «кишені» одної дружньої донецької родини. Вигідно. Просто. Нескладно. Так працювали «донецькі». Але і зараз працюють так само.

Зокрема, схема Януковича продовжує діяти: ігровий бізнес перебуває в тіні, а «лотереї» і далі існують під російською зверхністю та на «пташиних» правах.

Зрозуміло, що росіянам, які все контролюють, реальне ліцензування не потрібно. По-перше, навіщо платити гроші? По-друге, висока імовірність, що вони не зможуть купити ліцензії через дію санкцій.

Але завдяки «перехідним положенням» вони продовжують собі працювати і далі.

Більше того, після анексії Криму і початку російської агресії на Донбасі, акціонери «М.С.Л» та «Патріоту» (невідомо якої країни) починають процес переоформлення активів на довірених осіб, і просувати в ЗМІ версію про те, що тепер це українські компанії. Але гроші в них ті ж, власники – ті ж, доходи, очевидно, йдуть у Росію. Не знаю на що. Дай боже, аби не на «гумконвої».

Тепер найголовніше. Поки не вирішено питання з легалізацією «грального бізнесу», уряд та, у першу чергу, Мінфін на чолі з О. Данилюком мусять нарешті виконати закон, розробити умови та переліцензувати операторів українських лотерей.

Ліцензування дозволить вирішити кілька питань:

Все це – повністю у рамках закону та в межах компетенції Мінфіну, який із незрозумілих причин просто не хоче підняти гроші з землі та покласти їх до бюджету.

І ніхто особисто мене не переконає, що Мінфін не може розробити правила, ліцензувати лотереї, заробити гроші до бюджети та припинити «схеми Януковича». Єдина причина, яка може цьому завадити – відсутність волі та бажання до відстоювання національних інтересів України.