Коли політтехнологи президента вигадали гасло, з яким він очевидно піде на вибори і яке вже зараз всі ми можемо бачити на численних білл-бордах по всій країні, то вони, очевидно, вивірено позиціонували його як головного патріота, захисника України від Росії. Зробили вони це через перерахування набору цінностей з виразним консервативним «присмаком».
Я не буду зараз обговорювати доцільність тріади «армія, мова та віра» за сучасних умов. Зрештою, для багатьох громадян України ці три слова – не порожній звук, а головний ціннісний імператив, дороговказ у житті. Той дороговказ, що примусив покинути все і рушити на «Майдан», а потім – попрямувати захищати Україну від агресора. Тож згадування подібних цінностей – дуже серйозна відповідальність для всіх і кожного.
І от з останнім якраз у нас не все так добре і гладко. Для того, аби сприймати ціннісний набір президента – треба не лише вірити у ці цінності, але й вірити у те, що ці цінності є справді щирими, є дороговказом не тільки для тих, хто цінності підтримує, але й для тих, хто перетворює їх на гасла.
Думаю, у кожного, хто прочитав гасла на білл-бордах, не могло не виникнути питання: власне, а вони справді захищають Україну від російської агресії, чи це все – гра? Позиція прихильників діючого президента відома. Він – єдиний, хто стоїть на заваді окупації України Росією. Не будемо ставити цю тезу під сумнів. Є інша проблема. Чи знає правлячий український клас про те, що він справді воює з Росією? І мова не про митців-співаків, що гастролюють Росією. Вони – «обслуговуючий персонал». Мова про тих, хто ухвалює рішення, хто «тримає в руках» українську економіку та політику.
Я вже згадував раніше про «Фармак» родини Жебрівських. Ця компанія цікава тим, що уособлює у собі новітню українську економіку у її тісному зв'язку з політикою.
Вони нарощують виробництво ліків, про що радісно звітують. Ну і, очевидно, прагнуть до розширення ринків збуту єдиним відомим їм способом – через Росію. І от уже у звітній документації переможні реляції про зростання поставок до РФ, а також про широкомасштабні плани нарощування присутності. Тим більше, і російський підрозділ для цього створено.
Історія показова тому, що Жебрівський – це не якісь олігарх «старого призову», які були з перших днів були тісно пов'язані з російським бізнесом і не уявляють собі, як жити без Московських «товаришів». Ні, це начебто цілком патріотичний політик. Далі, фармацевтика – це не уламки старої радянської промисловості, що були тісно пов'язані саме з країнами СНД. Тобто, вони могли б порівняно легко диверсифікуватися. Але не роблять цього.
Жебрівський останнім часом виконував доручення президента: від керівництва Донеччиною і до аудиту НАБУ. Все це дуже відповідальні напрямки роботи, що свідчить про довіру. Отже, його «бізнес-питання» не можуть не справляти вплив на імідж самого президента.
Тепер уявімо собі ситуацію, що буде, якщо зробити загальну «розвідку» по всім важливим постатям та фігурам з оточення президента? Буде цікаво?
В таких умовах можна декларувати будь-які цінності, але вони будуть розбиватися о дійсність. Всі ці «Фармаки» будуть топити найкращі декларації, бо будуть вказувати на реальні настрої та цінності українського правлячого класу. В контексті виборів, що наближаються, все це може стати найважливішим фактором їх проведення та, зрештою, самих результатів.
