Декілька разів у своїй історії Україна була на порозі смерті. І кожного разу відроджувалася до життя:

-Перша половина 17ст: майже вся еліта країни зробилася поляками, носієм(перепрошую за такий анахронічний для тих часів термін) української ідентичності лишились майже виключно прошарки простих, незнатних людей. Здавалося б ще трохи і тут буде одна суцільна Польща до кордону з Росією. Але неочікувано вибухає повстання Хмельницького і обриває полонізацію

-19-початок 20ст. Тепер вже нащадки повсталої в попередній раз козацької старшини в переважній більшості асимілювались. поставали росіянами. Знов носієм українства лишився майже виключно простий народ з невеличкими винятками у вигляді окремих шляхетних родин. І тут вибухає українське національне відродження. Приходять Котляревський і Шевченко, Костомаров і Куліш та багато інших і практично з нуля твориться модерна українська літературна мова і література що не поступається іншим східноєвропейським.

В 1917р вибухає Українська національна революція. І хоча вона терпить поразку але після неї весь світ визнає існування окремого українського народу і навіть більшовики вимушені у якійсь мірі враховувати його, аби втриматись при владі

-1970ті-80-ті рр.: Русифікація в УРСР йде повним ходом, в багатьох великих містах вже починає з'являтись перше покоління яке взагалі не розуміє української мови.Українці стрімко втрачають свою мову, культуру та ідентичність. Здавалося б ще трохи і України не стане, буде просто територія СРСР населення якої нічим не відрізнятиметься від населення радянської Росії. І тут неочікувано вибухає національно-визвольний рух кінця 1989их початку1990их і країна стає незалежною.

-Наші дні. Березень 2014р. Країна лишається без захисною без армії, без серйозної міжнародної підтримки(не вважати ж такою постійні занепокоєння ОБСЄ, а реальні санкції проти РФ ввели лише влітку). На наших кордонах стоїть багатотисячне російське військове угрупування. В нас легко відбирають Крим. Починає палати Донбас. Проросійські сили влаштовують мітинги по половині країни. Здається що ось-ось і Україна зникне, впаде, а по Хрещатику проїдуть російські танки. І Господь знову рятує нас — піднімається потужний добровольчий і волонтерський рух, мільйони раніше байдужих до своєї країни людей включаються у допомогу обороні країни, колишні радянські офіцери багато з яких ще вчора виступали за дружбу з Росією встають в один ряд з переконаними націоналістами для захисту Батьківщини.

Якби ми там вгорі не були для чогось потрібні, нас вже давно б не стало.