Відзначення 8-9 травня в Україні відбулось у трьох своєрідних форматах:
1) Власне українському. Він же офіційний. Його ознаки це символ червоного маку, відсутність радянських прапорів і пісень, присутність української символіки і гімну України. Акцент на пам'яті, а не на перемозі
2) Російському , він же радянський, він же сепаратистський. Опозиційному до України.З намаганням пронести червоні прапори і окупаційні стрічки, радянськими піснями і гаслами, акценті на перемогу і нехтування пам'яттю про трагедію.
3) Приховано проросійському. Від тих хто і не хотів сваритись напряму з проукраїнською більшістю але і перейти на україноцентричне бачення війни. Для нього характерна відсутність і окупаційної стрічки і червоного маку(хоча мак іноді був), відсутність червоних прапорів але нехтування і прапорами українськими(хоча іноді поодинокі українські прапори були), присутність загальної радянської стилістики, російська мова як головна і єдина(відсутінсть української). Акцент на перемозі, а не на пам'ятінайкраще цей приховано проросійський формат продемонстрував канал Інтер що почепив собі в ефір п'ятикутну явно радянську зірку але без серпа і молота, без напису «великая отечественная» і білого, майже прозорого кольору. Типу щоб формально було не можна прид'явити звинувачення в пропаганді радянської символіки але щоб свої все зрозуміли
І от на мою думку Другий відверто антиукраїнський формат відзначення він вже нечисельний і маргінальний. Він не становить серйозної загрози і за кілька років остаточно зникне. А от Третій приховано-проросійський, якому формально порушення закону чи пропаганду сепаратизму не закинеш але який продовжує пропагувати ту саму українофобію і русскій мір, він є реальним і головним знаряддям ворога. У нього проросійські олігархи(особливо Фірташ) будуть вкладати гроші, на нього робить ставку Москва щоб зберегти в Україні радянський міф про війну і перемогу
